Тема 8. Заробітна плата

1. Сутність, функції та основи організації заробітної плати

Кожний працюючий за наймом працівник отримує від роботодавця за виконану роботу заробітну плату, тобто визначену суму грошових коштів, які компенсують його витрати праці і забезпечують певний рівень задоволення особистих потреб, а також потреб членів його сім’ї.

В ринковій економіці грошова компенсація є найбільш зручною формою компенсації, оскільки гроші є загальним товарним еквівалентом. В окремих випадках, наприклад, при порушенні механізму грошового обігу у зв’язку з війною або економічною кризою, допускається часткова компенсація трудових витрат, як правило, зі згоди працівника, або продукцією підприємства, або яким – небуть іншим видом продукції. Частину заробітної плати, виплачену продукцією, прийнято називати натуроплатою.

Не дивлячись на видиму простоту заробітна плата є досить складним економічним явищем, яке відображає взаємодію багатьох економічних процесів. Для роботодавця заробітна плата являє собою витрати виробництва, і він прагне їх мінімізувати, особливо в розрахунку на одиницю продукцію. Для працівника заробітна плата є доходом, і він прагне її максимізувати.

Заробітна плата тісно пов’язана з цінами, передусім на споживчі товари і послуги. Чим вище ціна на споживчі товари, тим менше можна купити на виплачену заробітну плату, і тим нижче рівень задоволення потреб працівника, і навпаки. Тому працівник і роботодавець, обговорюючи умови оплати, обов’язково враховують рівень і динаміку цін на споживчі товари.

Оплата праці безпосередньо пов’язана з різницею в складності виконуваної роботи. Чим складніша робота, тим більше вона потребує знань, досвіду, розумових і фізичних зусиль працівника, тим з більшим правом, при інших рівних умовах, він може претендувати на підвищену оплату своєї праці. Таким чином, заробітна плата потребує співвимірювання різних видів робіт з точки зору їх складності і визначення рівня кваліфікації працівника.

Протягом багатьох років заробітна плата в Україні підтримувалась на соціально низькому рівні. Її штучне стримування призвело до того, що нині витрати на заробітну плату в Україні в розрахунку на одиницю ВНП майже вдвічі нижчі, ніж у країнах з розвинутою економікою. Разом з тим трудомісткість виготовлення продукції перевищує досягнуту в цих країнах інколи в 3 – 4 рази. Ціна робочої сили в реальному розрахунку не перевищує 25 – 30 %. Питома вага заробітної плати в собівартості продукції складає в середньому 8%. Частка нарахованої заробітної плати в ВВП в 1996 р. складала 20 %, а за даними МОП, з урахуванням реальних виплат і заміни розрахунків в грошовій формі товарами, – близько 10 %.

Знецінення робочої сили досягло такого рівня, що заробітна плата як економічна категорія втратила своє значення, перетворилася у виплати, які слабо пов’язані з кількістю та якістю праці. Ситуація в цій галузі погіршується й тим, що заробітна плата відстає від темпів інфляції і має місце затримка в її виплаті.

Використання дешевої робочої сили стримує науково – технічний розвиток, призводить до сповільнення оновлення виробництва, сприяє надмірному старінню і спрацюванню основних засобів, яке досягло в промисловості України більш ніж 50 %. Дешева робоча сила зумовлює низький рівень продуктивності праці, відносно високі ціни, незадовільну якість продукції.

Така політика держави щодо заробітної плати дала змогу на практиці перевірити відому з часів Адама Сміта аксіому: низькою заробітною платою можна зруйнувати найбагатшу державу.

Заробітна плата (або оплата праці) – це грошовий вираз вартості і ціни робочої сили, який виступає у формі будь – якого заробітку, виплаченого власником підприємства працівникові за виконану роботу.

Заробітна плата працівника незалежно від виду підприємства визначається його особистим трудовим внеском, залежить від кінцевих результатів роботи підприємства, регулюється податками і максимальними розмірами не обмежується.

Як соціально – економічна категорія заробітна плата служить:

• основним засобом задоволення особистих потреб працюючих;

• економічним важелем, що стимулює розвиток суспільного виробництва, зростання продуктивності праці, скорочення витрат на виробництво;

• засобом перерозподілу кадрів за галузями народного господарства.

Основними видами заробітної плати є номінальна і реальна заробітна плата. Перша з них означає суму грошей, яку отримують працівники за свою працю. Друга – засвідчує кількість товарів і послуг, які працівник може придбати за зароблену суму грошей. Реальна заробітна плата знаходиться в певному співвідношенні із номінальною:

(60)

де – індекс реальної заробітної плати, визначений за певний період;

– індекс номінальної заробітної плати, визначений за той же період;

– індекс цін на споживчі товари і послуги, обчислений за той же період.

За 1990 – 1999 рр. реальна заробітна плата в Україні зменшилась у 3,8 ???рази. Перевищення зростання споживчих цін над номінальною заробітною платою негативно позначилось на купівельній спроможності більшості населення (додаток **). За цей період купівельна спроможність мінімальної зарплати знизилась у 16 разів.

Зростання заробітної плати може бути абсолютним і відносним. Якщо заробітна плата – це та частина суспільного продукту, яку одержують працівники і непрацюючі члени їх сімей для задоволення матеріальних і духовних потреб, то абсолютне зростання передбачає абсолютне збільшення цієї частини, а відносне – збільшення тієї частини, яка припадає на кожного працюючого.