20 Питання

Функції й мотиви навчання

Навчання – одна із стрижневих складових педагогічного процесу в різних освітніх системах – виконує певні функції.

Освітня функція у традиційному навчанні є базовою і передбачає озброєння учнів, першою чергою, певною системою знань, навичок і вмінь.

Виховна функція невіддільна від освітньої і спрямована на забезпечення єдності навчально – виховного процесу її різних освітньо – виховних системах, на його гуманізацію.

Розвиткові функція особливо для духовного, патологічного й фізичного розвитку учня, має глибокий соціально – психологічний і педагогічний зміст. Смисл і мета освіти – забезпечення постійного розвитку учня, його духовне становлення, гармонізація відносин із собою та іншими, із соціальним оточенням.

Багатогранність мотивів об’єднується у три взаємопов’язані групи:

1. безпосередньо спонукальні мотиви, основані на емоційних проявах особистості, на позитивних чи негативних емоціях, яскравість, новизна, цікавість зовнішньо привабливі атрибути; цікаве викладання привабливості особистості вчителя; бажання отримати похвалу, нагороду, боязнь одержати негативну оцінку, покарання, страх перед вчителем; небажання бути обговоренням в класі і поза ним.

2. перспективно спонукальні мотиви ґрунтуються на перспективі і значущості знання взагалі навчального предмета зокрема: усвідомлення світоглядного, соціального, практично, прикладного знання предмета, тих чи інших конкретних знань і вмінь, зв'язок навчального предмета з майбутнім самостійним життям.

3. інтелектуально –спонукальні мотиви базуються на одержанні задоволення від самого процесу пізнання; інтерес до знань, допитливість. Намагання розширити свій культурний рівень, оволодіти певними вміннями і навичками, захопленість самим процесом вирішення навчально – пізнавальних задач.

21 Питання

Структура процесу учіння, взаємозв’язок між її компонентами

Поняття учіння та учбової діяльності не є тотожними. Учбова діяльність є однією з форм учіння.

Компоненти учіння:

1. мотивація

2. учбові задачі в конкретних ситуаціях учбові дії

3. контроль що переходить у самоконтроль

4. оцінка що переходить у самооцінку

мотивація є однією з важливих компонентів і поєднує всі компоненти учіння.

22 Питання

Типи навчання, їх сутність. Шляхи оптимізації навчального процесу у школі

Тип навчання – це спосіб організації мислей нової діяльності людини.

В історії школи й педагогічної науки сформувалися такі основі типи навчання:

• догматичний – учитель повідомляє учням певний обсяг знань у готовому вигляді без пояснень, учні завчають знання без усвідомлення й розуміння і механічно відтворюють завчене, від учнів не вимагається застосування знань на практиці

• пояснювально –ілюстративний тип – вчитель повідомляє певну силу знань пояснюючи сутність явищ, процесів, законів, правил, та інше з використанням ілюстративного матеріалу, учні мають свідомо засвоїти пропонований обсяг знань, відтворити його на рівні глибокого розуміння й ефективно використовувати набуті знання на практиці в конкретних життєвих ситуаціях.

• Проблемний тип навчання – вчитель створює певну проблему ситуацію, допомагає учням виокремити пізнавальну задачу й прийняти її, спрямує їх на розв’язання означеної задачі, учні самостійно оволодівають необхідними знаннями й уміннями, які є передумовою успішної пізнавальна діяльності, вчитель пропонує широкий спектр застосування набутих знань, умінь і навичок на практиці. В його основі низка об’єктивних обґрунтувань: соціологічне, гносеологічне,психологічне, діалектичне.

• Модусьно –розвивальний тип навчання – він поєднує в собі елементи інших типів, але орієнтований на розвиток інтелектуальних можливостей вихованців на засадах гуманізму й духовності.

Оптимізація процесу навчання – управління навчанням на основі всебічного врахування його закономірностей, принципів, сучасних форм і методів, особливостей, внутрішніх і зовнішніх умов з метою досягнення найвищої його ефективності.

Шляхи оптимізації:

• ефективність процесу навчання

• якість навчання

• оптимальність витрат часу і зусиль учителів та учнів