7.3 Електронний уряд Великої Британії

Програма впровадження е-уряду Великій Британії обґрунтована основними положеннями документа "Біла книга. Модернізація уряду Англії". Програма називається "Е-громадяни, е-бізнес, е-уряд. Стратегічна концепція обслуговування суспільства в інформаційну добу". Мета і завдання цієї Програми спрямовані на аналіз і конкретизацію процесу переходу до уряду інформаційної доби. В межах цього передбачається:

• визначення структури і переліку послуг, які необхідно реалізувати для простих користувачів та неурядових організацій;

• розширення спектру послуг;

• забезпечення максимального охоплення населення урядовими послугами;

• радикальне покращення використання інформації;

• визначення конкретних заходів щодо реалізації всіх необхідних змін.

Уряд сфокусував свою програму на 5 ключових напрямках.

• Розробка політики: дивлячись у майбутнє, ми розробляємо політику з таким розрахунком, щоб отримувати результати, а не просто швидку реакцію на ту чи іншу проблему.

• Чуйні суспільні служби: наші суспільні служби будуть працювати, щоб задовольнити потреби громадян, а не задля зручності постачальників.

• Якісні суспільні служби: ми будемо надавати ефективні, високоякісні послуги, ми не будемо терпіти посередність.

• Уряд інформаційного століття: ми будемо використовувати нову технологію для того, щоб задовольняти потреби громадян і бізнесу, а не плестися у хвості технічного прогресу.

• Суспільні служби: ми будемо цінувати їх, а не ганьбити.

Як зазначається в програмі уряду, інформаційна технологія революціонізує сучасне життя, включаючи способи сучасної праці, способи зв’язку і способи навчання. Століття інформації пропонує державам величезний набір можливостей для організації діяльності уряду новими, новаторськими і кращими спо­собами, а також для створення більш легкого життя для населення шляхом створення суспільних служб у громадських, більш зручних, формах, це можуть бути, наприклад, єдині входи, Інтернет і цифрове телебачення. Саме тому основним гаслом уряду інформаційного століття стає такий: "Ми будемо використовувати нову технологію, щоб задовольнити потреби громадян і бізнесу, не плетучись у хвості технічного прогресу".

Протягом останнього десятиліття людина стала свідком революції, яка змінила поведінку компаній у світі бізнесу. Компанії використовують мережеву комп’ютерну техніку, щоб заново сфокусувати свою діяльність на замовнику. Вони застосували інформаційну технологію, щоб працювати в більш тісному контакті з постачальниками; по-новому стали використовувати інформацію, щоб увесь час навчатися. Були створені нові служби, тоді, там і такі, як цього хоче замовник; а також – нові канали доставки (послуг), подібні до центрів обробки викликів та Інтернету. Компанії надали своїм співробітникам підтримку, необхідну для того, щоб ефективно використовувати інформаційну технологію.

У цих умовах уряд Великої Британії запровадив головні ініціативи у сфері освіти, бібліотек і охорони здоров’я; почав розширювати доступ до інформаційних технологій і заохочувати зростання електронної комерції й електронного мовлення. У Білій книзі Наше конкурентне майбутнє пояснюється, що досягнення в електронній комерції – це ключовий інструмент створення економіки, яка успішно приводиться в дію за допомогою знання. В бюджеті виділено 1,7 мільярдів фунтів стерлінгів на програму, спрямовану на досягнення загальної грамотності в області комп’ютерів і інформаційних технологій.

Як зазначається у програмі "Модернізація Уряду Англії", слід внести фундаментальні зміни в те, як використовуються інформаційні технології, а саме – модернізувати роботу самого уряду, домагаючись злагодженої спільної роботи різних частин уряду і забезпечуючи нові, ефективні і зручні способи, за допомогою яких як прості громадяни, так і бізнесмени могли б зв’язуватися з урядом (урядовими установами) і одержувати обслуговування.

Інформаційні технології:

• полегшать фірмам і окремим особам контакти з урядом;

• нададуть можливість уряду (урядовим установам) прбпо-нувати послуги й інформацію через нові засоби, такі як, наприклад, Інтернет та інтерактивне телебачення;

• поліпшать зв’язок між різними частинами уряду таким чином, щоб різні постачальники послуг не вимагали в людей одну й ту саму інформацію;

• нададуть персоналу переговорних центрів та інших установ поліпшений доступ до інформації, щоб робота з клієнтами велася більш ефективно і приносила велику користь;

• полегшать різним частинам уряду роботу за принципом партнерства: центральний уряд разом із місцевими органами влади чи добровільним сектором, або уряд з каналами доставки від третьої сторони, наприклад поштове відомство (міністерство зв’язку) або компанії приватного сектору;

• допоможуть уряду вчитися за рахунок поліпшеного доступу до інформації і поліпшення організації самої інформації.

Суспільство не однорідне. Уряд має обслуговувати як тих, хто почуває себе позбавленим досягнень у сфері інформаційних технологій, так і тих, хто включений у цю сферу. Інформаційне століття має збільшувати вибір послуг окремим громадянам і фірмам, а не обмежувати його. Інтернет, інтерактивне телебачення і пристрої із сенсорним екраном мають зайняти своє місце поруч з телефоном, центром обробки викликів і паперовими документами, і виконувати свої функції більшноваторським чином, а не просто підмінювати старі засоби; вони мають також заміняти контакт віч-на-віч (клієнтів з обслуговуючим персоналом) там, де це необхідно. Як зазначається в програмі уряду: "Ми будемо розвивати цільові стратегії, щоб гарантувати всім групам належний доступ до уряду інформаційного століття".

У цьому контексті встановлюються нові стандарти діяльності центрального уряду:

• Відповідати на листи швидко і зрозуміло. Кожен департамент і кожне агентство установлять плановий показник щодо відповідей на листи (включаючи листи звичайною поштою, факси й електронну пошту) і опублікують дані, як вони дотримують цього показника у своїй роботі.

• Приймати відвідувачів в офісі з відхиленням 10 хв від призначеного терміну; буде установлено показник для прийому тих, хто телефонує, яким не призначено конкретний час прийому, і опублікують дані, як вони дотримують цього показника у своїй роботі.

• Відповідати на телефонні дзвінки швидко і надавати корисну інформацію. Кожен департамент і кожне агентство установлять показник щодо відповідей на телефонні дзвінки в довідкові пункти, і опублікують дані, як вони дотримують цього показника у своїй роботі.

• Давати пряму і чітку інформацію про свою службу і її постачальників, повідомляючи при цьому один або кілька довідкових телефонів і електронні адреси, і якщо допомогу не може бути надано відразу, то того, хто звертається за допомогою, має бути з’єднано з тим, хто таку допомогу може надати.

• Мати встановлену процедуру або процедури подачі скарг, опублікувати ці процедури, включаючи публікацію в Інтернеті, і надавати цю інформацію у разі запиту.

• Прагнути у всьому максимально можливої раціональності, щоб зробити служби доступними для кожного, включаючи людей зі специфічними потребами. Регулярно консультуватися з користувачами, включаючи потенційних користувачів, про надані послуги і давати звіт про результати.

Відбувається також розвиток і корпоративної стратегії інформаційних технологій для уряду. Дотепер уряд заохочував значно децентралізований підхід до розвитку інформаційної технології. Це дало змогу департаментам і агентствам модернізувати свої системи таким чином, щоб задовольняти власні потреби. Але не були розроблені засоби, які б надавали можливість уряду максимально використовувати вигоди, які надаються інформаційною технологією для уряду в цілому. У результаті було отримано несумісні системи4 служби, які не інтегруються (не поєднуються в єдине ціле). Уряд мав робити більше, щоб можна було одержати реальні вигоди від дії уряду інформаційного століття, підвищену швидкодію служб, удосконалену участь і більш ефективну роботу.

Отже, якщо раніше існувала тенденція розвивати інформаційно-технологічні системи окремо для різних агентств, які обслуговують населення, то відтепер заохочується їхнє злиття і взаємодія. Ставиться наголос на потребах громадян і бізнес-підприємств і заохочується більш широкий вибір суспільних служб. Максимізуються вигоди як для центрального, так і для місцевого урядів, котрі випливають з більш координованого використання інформаційної технології. Рухаючись вперед у цьому напрямку, відбувається співпраця як із суспільним, так із приватним секторами.

Завдяки такій стратегії уряд:

• визначає ключові цілі для управління даними, підтвердження їх правдивості, їх ідентифікації, використовуючи комерційні стандарти там, де це можливо;

• встановлює певні межі для специфічних технологій там, де необхідний більш високий рівень координації;

• забезпечує свою передову роль в електронній комерції;

• забезпечує безпечний урядовий Інтранет, щоб сприяти міждепартаментній діяльності і зробити роботу суспільного сектору більш координованою;

• підсилює захист приватного життя і прав людини, і водночас створює чітку основу для розподілу даних між департаментами.

Таким чином можна стверджувати, що від впровадження електронного уряду Великої Британії отримують переваги як державні установи, так і громадяни та підприємці (табл. 7.6).

Таблиця 7.6.

Переваги електронізації діяльності уряду

Сфера	Переваги
Взаємодія державних органів із громадянами
Оподатковування, інформування, охорона здоров’я, освіта	Розширення можливостей вибору каналів, комфортність, зниження вартості трансакцій, підвищення персональної спрямованості сервісу, підвищення поінформованості населення про послуги і політика урядових органів, підвищення рівня демократії і відкритості суспільства
Взаємодія державних органів з бізнесом
Підтримка програм розвитку, регулювання, оподатковування	Прискорення взаємодії, зменшення вартості транзакцій, зменшення тягаря регулювання
Взаємодія державних органів з постачальниками
Електронне постачання	Зниження вартості транзакцій, поліпшення управління запасами
Взаємодія державних органів між собою
Комунікації між департаментами й агентствами, між центральними і місцевими урядами, між окремими політиками	Підвищення вірогідності даних і ефективності їх застосування, зменшення вартості транзакцій, поліпшення використання баз знань, удосконалення державного устрою

Саме тому, англійський уряд проголосив себе Урядом інформаційного століття для громадян і бізнесу. До 2002 р. він мав намір, як мінімум, посприяти тому, щоб громадяни могли електронним чином:

• давати іспити з теорії і практики водіння;

• шукати роботу і проходити процедуру перевірки відповідності;

• самостійно визначати податкові пільги;

• одержувати інформацію і консультації про прибутки;

• одержувати в онлайновому режимі інформацію і консультації про здоров’я;

• використовувати національну мережу навчання;

• подавати заявку про позички на навчання і студентську підтримку (стипендію).

бізнесмени могли б електронним чином:

• заповнювати реєстраційні форми на ПДВ і повертати ПДВ;

• робити занесення повернень на свої рахунки, не виходячи з приміщення компанії;

• подавати заявки на регіональні гранти підтримки;

• одержувати плату від уряду за надані товари і послуги.

Уряд розкриває своє бачення уряду інформаційного століття шляхом публікацій низки рамкових робіт у межах самого уряду, щоб охопити такі теми.

Стандарти даних. В урядовий безпечний Інтранет стандартні вводяться визначення й інструменти програмування, що дасть змогу департаментам (міністерствам) розвивати нові системи послідовним і стандартизованим чином, і представляти дані, які вже зберігаються звичайним шляхом.

Цифрові підписи. Надають засоби ідентифікації і перевірки дійсності, коли ведуться справи з урядом. Узаконюється еквівалентність цифрового і паперового (тобто за допомогою ручки) підпису і ведуться розробки разом з фінансовими інститутами й іншими організаціями, з метою використання в угодах з урядом продукції з цифровим підписом.

Центри виклику. Загальний підхід полягає в тому, як люди ідентифікують себе, коли вони використовують урядові центри виклику.

Старт-карти. На них можуть бути цифрові підписи, які стають все більше здатними підтримувати різноманітні функцій на тій самій карті. Проводиться співпраця з банками й іншими партнерами, щоб зробити їх доступними для ведення справ з урядом.

Цифрове телебачення. Розробляються певні шляхи використання урядом цифрового телебачення для створення найкращих служб і надання інформації.

Веб-сайти. З метою досягнення більш послідовного підходу до використання веб-сайтів для надання інформації, а також і для створення служб публікуються вказівки керівництва для урядових веб-сайтів. Знову запущено сайт з метою полегшеного доступу до інформації й оновлено пошук можливостей.

Урядові портали. У довгострокових планах ставиться за мету об’єднати урядові служби й інформацію в найбільш широкому діапазоні через електронні урядові портали. Урядові агентства і департаменти / міністерства зберігають дуже велику кількість даних. Розмаїтість систем, деякі з яких тепер застаріли, робить ключовою проблему ефективного доступу до цих даних. Проекти, наприклад такі, як АКОРД, створений для міністерства соціального забезпечення, почали вже звертатися за адресами відповідної тематики. На основі отриманого досвіду розпочинається створення інформації для підтримки впровадження поліпшених служб.

Поліпшені онлайнові служби для бізнесу (фірм). Уряд прагне зробити інформацію про інструкції (правила, регулювання) більш доступною з одного джерела і значно збільшити діапазон фірм для електронних відповідей на запити щодо одержанню інформації від уряду. Ця ініціатива реалізується новою Службою малого бізнесу. Уряд фінансує дослідження з розробки єдиного бізнес-регістру підприємств, починаючи від Інвестиційного фонду і закінчуючи Бюджетом економіки, з метою забезпечення електронної ідентифікації фірм, які працюють з урядом.

Нова технологія створює можливість для спрощення набору фінансових угод між громадянами й урядом, які невпинно ускладнюються. Більш тісна інтеграція систем податків і прибутків, виникнення рахунків для оплати навчання, створення Єдиного порталу, сфокусованого на роботі – все це створює нові проблеми, які потребують вирішення. Уряд забезпечує появу як омога простішого набору операцій для громадянина, уникаючи дублювання операцій з боку департаментів (міністерств), і прикладає зусилля для того, щоб люди за свої гроші одержували краще. Проводяться дослідження, як уряд зможе вирішувати соціальні питання шляхом заохочення більшого використання банківської системи. Для розв’язання цих завдань пропонується: розширювати доступ до персональних рахунків і активізувати використання цих рахунків, керованих банками й іншими інститутами, шляхом залучення якомога ширших верств суспільства. У межах уряду ставиться мета: платежі як правило мають здійснюватися на рахунках за вибором громадян.

Що стосується охорони приватності, то уряд:

• працює в тісному контакті з Архіваріусом (реєстратором) захисту даних, щоб повністю забезпечити виконання вимог щодо охорони приватного життя, які покладаються на електронну службу, що запроваджує;

• виконує свої зобов’язання щодо відкритості, щоб громадяни могли мати релевантну (належну) інформацію про урядові ініціативи, про те, як вони розвиваються і виконуються;

• вводить спеціальні правила (кодекси) роботи, як на рівні департаментів (організацій), так і між департаментами, для уряду інформаційного століття;

• переваги від застосування Архіваріуса захисту даних використовує для проведення незалежного оцінювання обробки особистих даних.

• розгортає технології підвищення (захисту) приватного життя, щоб дані могли бути отримані, оцінені або ідентифіковані окремою особою лише у разі необхідності.

• забезпечує належну і законну основу для розподілу даних, коли це потрібно (наприклад, в інтересах поліпшення обслуговування або для зниження можливості фальсифікацій), і відповідає зобов’язанням уряду щодо захисту приватного життя.

Мета уряду полягає в тому, щоб забезпечити Британії місце серед лідерів світової практики. Після 2002 р. буде визначено нові цілі. Перед тим, як сформулювати мету на 2005 р., уряд планує звернутися до департаментів та міністерств з проханням вказати на ті процеси, які або з операційних, або з політичних мотивів неможливо реалізувати електронним чином, або які навряд чи будуть викликані. За розрахунками уряду в 2005 р. 50 % операцій (угод) можна буде виконувати електронним чином, а до 2008 р. – 100 %. Всі місцеві органи влади мають визначити й опублікувати свої цілі щодо впровадження електронного обслуговування і розпочати обговорення з Асоціацією місцевих урядів з цього питання. Тримається під контролем прогрес, що спостерігається в департаментах та міністерствах у сфері побудови уряду інформаційного століття інтегральним шляхом.

Урядовою програмою модернізації передбачаються завдання, що з високим ступенем імовірності будуть реалізовані до 2008 р. А саме, визначаються десять рушіїв уряду інформаційного століття:

• Буде набагато більше зручних для користувача, недорогих і багатофункціональних технологій, таких як телебачення, телефони і (радіо) мовлення, що усі зіллються в єдине ціле.

• Як частина цього процесу буде меншою залежність від уміння користуватися клавіатурою, тому що панелі дистанційного керування, голосові команди, відео-конференції й інші розробки полегшать користувачам роботу і дадуть змогу користуватись перевагами з нової технології. Проте виникнуть інші навички в школах, на робочих місцях і всюди в громадах.

• Продовжиться різке зростання потужностей обчислювальної техніки, потужностей обчислювальних мереж, усе це разом дасть можливість урядовим службам працювати більш зручно, точно, швидко і надійно.

• Широкий діапазон багатоцільових старт-карт, які будуть слугувати як посвідчення особи, засіб для використання служб (послуг), інструмент для захисту приватності й усе, більше – як засіб виробництва і приймання платежів. Карти будуть застосовуватися в ще більш могутніх технологіях.

• Уряд запроваджу єй інші інтерактивні технології, що будуть в онлайновому режимі допомагати і надавати поради, збираючи всю необхідну інформацію за один раз.

• "Більш розумний" менеджмент в уряді, дасть змогу уряду використовувати інформацію і досвід більш ефективно і працювати за новими методами.

• Використання урядових веб-сайтів та інших пунктів доступу як єдиних шляхів входу (порталів), структура яких часто орієнтована на життєві потреби, у всьому діапазоні взаємопов’язаних урядових служб або функцій.

• Повторне пакетування урядових служб або функцій, переважно через партнерство з приватним сектором, місцевим урядом або добровільним сектором, так, що вони зможуть за­безпечуватися/обслуговуватися більш ефективно.

• Гнучке інвестування в заощадливі підходи, де величезний потенціал нової технології зі збільшення ефективності використовується з наміром вкладати капітали в краще спроектовані процеси.

Такі розробки не будуть обмежувати вибір, покінчать з угодами, що укладаються віч-на-віч, або із вторгненням у приватне життя особистості. Вони не будуть самі по собі зменшувати складності, з якими як окремі громадяни, так і фірми, стикаються в реальному житті, хоча вони і зможуть радикально поліпшити медичне консультування, освіту і навчання, зменшити злочинність. Отже, потенціал змін величезний. І, на думку англійського уряду, немає реальних підстав, щоб до 2008 р. ситуація не спростилася і не полегшилася настільки, їцо більшість з основних операцій з урядом буде проводитися таксамо легко, як зараз зателефонувати або переключитися на потрібну телевізійну програму.

Ключовими елементами виконання намічених цілей є Мережевий план і набір стратегічних реалізаторів (засобів, що дають можливість зробити що-небудь), які будуть забезпечуватися корпоративною урядовою інформаційно-технологічною стратегією разом із рамковими роботами зі стандартів даних, цифрових підписів, центрів виклику, старт-карт, цифрового телебачення, вебсайтів, урядових порталів і охороні приватності.

Служби й інші процеси, реалізовані урядом інформаційного століття, ймовірно, будуть усе більше розвиватися навколо кластерів (груп, осередків) зв’язаних/родинних функцій, пристосованих для потреб окремих громадян і бізнесу. Як прояв цієї тенденції усе більше служб будуть ставати доступними 24 години на добу, 7 днів на тиждень. Цьому надасть поштовх більш сильна центральна координація, гарантуючи застосування кращої практики і послідовних (узгоджених, несупереч-ливих) стандартів в уряді (урядових структурах), для того щоб усі урядові органи зацікавлено, як потенційні партнери, розпочали переговори з конкретного комплексу служб, і щоб вони сприяли сумісності інформаційно-технологічних систем і комплексів даних. Прогрес стосовно досягнення поставлених цілей буде регулярно відслідковуватися і про нього буде доповідатися. Водночас важливо, щоб цілі не розглядалися вузько або частково (малими порціями). Необхідно заздалегідь запланувати більшість можливостей для того, щоб можна було працювати за межами кордонів (відомчих, організаційних), у партнерстві й інтеграції служб. Консультації й оцінювання рівня, буде продовжено з міжнародними партнерами, із приватним сектором та іншими колегами. Суттєво, щоб стратегія виконувалася так, щоб було можливим складання повного звіту про навколишнє середовище, яке змінюються, а уряд міг безупинно навчатися на будь-яких прикладах кращої практики. Дослідження ринку і зворотний зв’язок з користувачем поліпшать проектування й організацію служб й інших процесів, і більш чітко сфокусує їх на окремих громадянах і бізнесі (фірмах).

Отже, основні положення стратегії уряду Великої Британії спрямовані на сприяння інноваціям у сфері організації системи інклюзивних послуг для громадян. Однак, єдина модель розвитку електронного бізнесу в органах влади департаментів і агенцій відповідно до їх конкретних послуг та кіл споживачів. Можна виділити такі загальні аспекти цих моделец:

• забезпечення інновацій за рахунок розробки нових видів сервісу;

• одночасний розвиток номенклатури послуг і покращення обміну інформацією між громадянами;

• обмін між громадянами та організаціями досвідом ведення бізнесу з державними органами;

• забезпечення однорідності інтерфейсу у роботі з користувачами;

• наявність ефективних структур і механізмів забезпечення успішності проектів.

Насамкінець слід зазначити, що темпи розвитку прискорюються з кожним днем. Британський уряд висунув концепцію ІЖ (Велика Британія в Мережі), відповідно до якої до 2005 р. усе населення Великої Британії, що становить 60 млн чоловік, а також усі приватні компанії і громадські організації будуть мати доступ до повного спектра державних служб по Інтернету. Це найбільш смілива програма змін, яка коли-небудь розпочиналася в державному секторі Сполученого Королівства: у Мережу буде перенесено більш ніж 13 тис. паперових форм і 5 млрд операцій за участю понад 600 центральних і місцевих органів влади.

Офіс електронного посланника оголосив 1 березня 2004 р. про запуск першого етапу нового урядового порталу Бігєсі^оу, покликаного в перспективі замінити існуючий портал ТІК. За словами електронного посланника Ендрю Пінде-ра, причиною створення нової версії порталу стало помітне зниження популярності рубрики "Життєві епізоди" або "Ключові події в житті", навколо яких було організовано інформацію й онлайнові послуги. Одним з основних недоліків порталу була також відсутність послуг органів місцевого самоврядування, як і самої місцевої інформації. Крім того, існуючі секції життєвих епізодів (наприклад, народження дитини, пошук роботи тощо) надавали побічну інформацію, тоді як найбільш актуальну інформацію і пов’язані з цими епізодами онлайнові послуги відвідувач міг знайти тільки на сайтах відповідних міністерств і відомств.

На думку офіційних осіб, концепція зробить інформацію й онлайнові послуги набагато зручнішими і доступнішими для користувачів. Інформація і послуги будуть групуватися не навколо ключових епізодів, а навколо визначених цільових груп користувачів. На цей момент такими групами стали автомобілісти, батьки, інваліди, а також громадяни, що живуть за кордоном, і люди, яким за 50. У найближчому майбутньому планується розширення кількості цих груп. На сторінках розміщується набагато більше актуальної інформації, що зменшує необхідність пошуку на інших державних сайтах. Однак, хоча спочатку нова версія порталу і мала назву "Онлайновий урядовий магазин", перший етап не передбачає здійснення онлайнових транзакцій безпосередньо на єдиному урядовому порталі. Відвідувачам доведеться йти на вебсайти відповідних відомств.

Створення нового порталу зумовило реорганізацію робочих процесів: були створені так звані франчайзингові команди з представників 18 департаментів, які співробітничають з Офісом. Саме вони займаються підтримкою і відновленням першого етапу. Крім того, за словами Піндера, розпочато переговори з Офісом заступника прем’єр-міністра про створення франчайзингової групи з місцевого самоврядування. Повністю робоча версія Бігестоу буде офіційно відкрита наприкінці 2004 р. Водночас уряд вирішив замінити посаду електронного посланника на посаду міністра з електронного уряду.

Для довідки. Наприкінці січня 2004 року мер Лондона Кен Лівінгстон виступив із заявою про політику мерії у сфері ІКТ, у якій закликав до створення єдиного порталу міських послуг і випуску електронної картки городянина. Заява під назвою "Зв’язуючи столицю: інформаційно-комунікаційні технології в Лондоні" присвячена оглядові заходів у цій сфері, уже розпочатих мерією, Адміністрацією Великого Лондона, і регіональним партнерствам у сфері електронного уряду. У заяві також викладено ключові пріоритети подальшої роботи у п’яти основних сферах, що належать до ІКТ: ІКТ і конкурентоздатність міського бізнесу, ІКТ та їх доступність для усіх соціальних верств, електронний уряд і телекомунікаційна інфраструктура.

Щодо електронного уряду Кен Лівінгстон заявив, що надання більшої свободи і гнучкості місцевим і регіональним органам самоврядування буде сприяти досягненню цілей загальнодержавної стратегії розвитку електронного управління. У межах Великого Лондона мер закликав до здійснення двох основних проектів:

• Створення порталу міських послуг. Зазначаючи, що відповідно до результатів осіннього дослідження "Цифрове управління в муніципалітетах світу. Оцінювання муніципальних вебсайтів у всьому світі", проведеного за замовленням ООН, Лондон посів лише 54 місце (з 80 столиць), мер заявив про необхідність створення загальноміського порталу послуг для городян і бізнесу; адже всі інші найбільші міста світу мають такий портал. Протягом трьох місяців мерія проведе оцінку вартості такого порталу і сформулює план подальших Дій.

• Введення електронної картки лондонця. Така картка буде ґрунтуватися на так званій Сага, картці для одержання й оплати транспортних послуг, але включати набагато більший спектр послуг.

Мер підкреслив, що має намір всіляко підтримувати діяльність ЬопсІопСоппесіз у розробці спільних проектів в області електронного уряду. Він Також заявив про потребу провести аналіз вартості, вигод і ризиків, пов’язаних з поширенням програмногозабезпечення з відкритим кодом серед організацій і городян, з метою подолання цифрової нерівності в місті. Відповідно до інформації, наданої мером, усі школи і коледжі міста приєднані до Інтернету (80 % з них мають широкосмужний доступ), 50 % лондонців мають домашній доступ. Разом з тим, родини з низьким прибутком не користуються всесвітньою мережею.

7.4. Перешкоди на шляху до електронного уряду (проблеми цифрової нерівності)

Станом на березень 2000 року 276 мільйонів людей в усьому світі були користувачами Інтернету, при цьому денний приріст становив 150 000 осіб; 220 млн пристроїв було підключено до Всесвітньої мережі, щодня збільшуючись майже на 200 000 штук. Загальне число веб-сторінок нараховувало 1,5 млрд і 2 мільйони сторінок, що збільшуються щодня. Обсяг електронної комерції, або бізнесу, здійсненого через Інтернет, склав 45 млрд дол. США вже в 1998 році, а прогнози січня 2000 року говорили, що він може досягти 7 трлн дол. США до 2004 р. Ці безпрецедентні цифри приголомшують, хоча вони стосуються діяльності менше 5 % населення світу. Нерівномірність поширення Інтернету і його економічних і соціальних переваг, – привід для серйозного занепокоєння. Кількість хостів, приміром, у Нью-Йорку більше, ніж у континентальній Африці, а у Фінляндії – більше, ніж у Латинській Америці і країнах Карибського басейну, разом узятих; незважаючи на вражаючий прогрес в області інформаційних технологій в Індії, в багатьох її селах відчувається недолік простого телефонного зв’язку. Потенційна ефективність електронного уряду визначається рівнем розвитку інфраструктури Інтернету в кожній конкретній країні. Тому не дивно, що лідерами в галузі розвитку проектів е-уряду нині є США, Норвегія та Європейський Союз (зокрема, деякі його країни – Фінляндія, Швеція, Велика Британія та ін.).

Досвід багатьох країн, включаючи країни, що розвиваються і країни з перехідними економіками, для деяких з яких характерні серйозна нестача ресурсів, складна політична ситуація і гострі соціально-економічних проблеми, свідчить, що рішучі дії із забезпечення переходу цих країн у нове цифрове століття не виявилися марними і мають відчутні позитивні результати в економічних, соціальних і політичних сферах. Крім того, цей досвід довів, що дискусія, про те, чи варто впроваджувати інформаційні технології лише після значних успіхів у боротьбі з бідністю, необґрунтована: інформаційні технології дають істотні і швидкі переваги, у тому числі і бідним. Країни, які екстенсивно і творчо використовували інформаційні технології для свого розвитку, могли отримувати прибуток від процесів глобалізації, замість того, щоб спостерігати, як процес глобалізації "вичавлює соки" з них самих.

Аналіз міжнародного досвіду свідчить, що не існує єдиної формули успішної програми розвитку інформаційних технологій. Кожна стратегія і план мають бути індивідуальними і враховувати специфічні національні особливості. Однак, можна виділити декілька ключових моментів, важливих для успіху ініціатив з розвитку інформаційних технологій:

• чітко сформульовані і конкретно визначені, реалістичні цілі проектів розвитку інформаційних технологій;

• діюча законодавча і регулююча база, включаючи акти в області права інтелектуальної власності, інформаційних технологій і телекомунікацій;

• податкові і митні стимули, пільгові позички для прискорення зростання сектору послуг інформаційних технологій;

• початкова підтримка інформаційно-технологічних ініціатив може бути отримана при їх впровадженні, насамперед, у таких областях, як освіта, охорона здоров’я, державне управління й електронна комерція. Виїзні кампанії, включаючи пересувні демонстрації і конкурси, також є ефективними засобами для залучення уваги і здобуття підтримки населення;

• створення змісту (інформації і послуг) місцевого значення в результаті реалізації національних технологічних ініціатив з розробки комп’ютерних інтерфейсів мовою країн, де значна частина населення не володіє англійською мовою;

• вжиття рішучих дій із впровадження інформаційних технологій, спрямованих на інтеграцію ізольованого сільського населення в народне господарство;

• деполітизація проблеми комп’ютеризації, наприклад, за допомогою створення недержавного фонду, який буде одержувати державне фінансування на закупівлю устаткування і програмного забезпечення, і завданням якого стане визначення порядку фінансування розвитку окремих областей;

• надзвичайно успішним виявилося забезпечення суспільних місць доступу, наприклад, кафе, суспільних центрів і телекомунікаційних центрів, і це має стати ключовим компонентом плану дій щодо розширення доступу в Інтернет;

• проблема занадто високої вартості доступу має бути розглянута державною владою, беручи до уваги переваги інформаційних технологій для поліпшення роботи державних служб;

• стратегічним психологічним аспектом є, у першу чергу, той факт, що кожен одержувач телекомунікаційного устаткування, програмного забезпечення і сервісу доступу в Мережу повинен внести до 50 % їхньої вартості, що формує у нього почуття власника і, природно, викликає в сусідів, що не володіють такими системами, почуття заздрості;

• використання оборонних бюджетів з метою створення інформаційно-технологічної інфраструктури, що, з одного боку, забезпечувала б безпеку країни, а з іншого – використовувалася як ресурс для освіти і надання інших послуг.

Міжнародне співтовариство висловлює занепокоєння з приводу декількох проблем, пов’язаних з розвитком інформаційних технологій. Зокрема, ключове питання – вартість використання Інтернету: звичайна вартість доступу усе ще надто перевищує рівень, що міг би забезпечити широке поширення цієї послуги. Інші проблеми – безпека онлайнових угод, комп’ютерні злочини, захист прав інтелектуальної власності, до­тримання обмежень щодо поширення через Інтернет матеріалів, що можуть розглядатися як образливі та загрозливі соціальній стабільності, а також недостатня участь країн, що розвиваються, в управлінні Інтернетом, особливо у сфері призначення доменних імен.

Потенціал внеску інформаційних технологій у розвиток людства, включаючи усунення статевої нерівності, нині поставлено під загрозу нерівномірністю в темпах поширення цих технологій і "ефектом диференціала", який швидке поширення інформаційних технологій привносить у різні соціальні структури. Необхідна термінова реформа і на національному, і на’ міжнародному рівнях, щоб гарантувати справедливість в одержанні користі від використання інформаційних технологій.

На рівні ООН визнається необхідність термінової розробки і здійснення міжнародної програми розвитку інформаційних технологій, основна мета якої полягає в тому, щоб надати можливість доступу в Інтернет усім членам суспільства до кінця 2004, що зумовить використання повного діапазону наявних технологій – від телебачення до мобільних телефонів і комп’ютерів.

Міжнародне співтовариство ставить за мету допомогти країнам, що розвиваються, у розширенні національних і регіональних інфраструктур у секторі інформаційних технологій, полегшуючи і розширюючи доступ до фінансових ресурсів для імпорту устаткування і послуг, організувати і заохотити фінансових посередників відшукувати нестандартні механізми, такі як кредитування постачальників, схеми страхування і пільгового фінансування.

• Як приклад можливих шляхів розв’язання проблеми цифрової нерівності, розглянемо Естонію. Ця країна мала дуже низький рівень інформаційних технологій і діяльності в цій сфері, коли відновила свою незалежність у 1991 році. Урядові заклади і деякі приватні компанії були недостатньо обладнані старими універсальними ЕОМ; було лише два мобільних телефони в Міністерстві закордонних справ, приватні особи фактично не мали комп’ютерів, а дохід на душу населення становив 600 дол. США. Сьогодні країна має одну з найвищих ступенів підключеності в Європі і входить у двадцятку країн світу з цим показником. Усі школи підключені до Інтернету; 80 % банківських переказів відбувається через Інтернет; 28 % населення мають доступ в Інтернет вдома або на роботі (для по­рівняння – 7 % у 1997); щорічний дохід на душу населення – 5 000 дол. США; при цьому вартість модемного доступу найнижча в Європі. Відбулося впровадження смарт-карт і були завершені законодавчі й адміністративні приготування для їх використання на загальнонаціональному рівні в 2001 році для послуг, що усвідомлення того, що поліпшення можливості доступу до Інтернету може сприяти виживанню невеликої, такої, що тільки-но одержала незалежність, країни. У цьому контексті, чітка картина національної і регіональної ситуації була необхідна для планування;

• впевненість у тому, що інформаційних технологій можуть скоротити розрив між бідними і багатими і, особливо, сприятимуть зменшенню міграції сільського населення, тому що воно зможе відчути себе частиною міського світу за допомогою Інтернету.

• створення необхідної інфраструктури за допомогою укладання угод зі шведськими і фінськими операторами зв’язку, які модернізували телефонну мережу в обмін на доходи від телекомунікаційного бізнесу;

• деполітизація проблеми комп’ютеризації, внаслідок чого неурядова організація з помітною назвою "Стрибок тигра" одержала урядові асигнування на устаткування і програмне забезпечення та право визначати, куди вони будуть спрямовані;

• стратегічний психологічний підхід, коли кожний, хто одержав комп’ютер, зобов’язаний був сплатити 50 % його вартості, що сформулювало у нього почуття власності і, відповідно, викликало почуття заздрості і усвідомлення цінності володіння зв’язком Інтернет у тих, хто ще не володів ним.

• професійний і агресивний маркетинг та рекламна кампанія.

Отже, грамотне використання нових технологій у політиці може мати подвійне значення (як позитивне, так і негативне) для забезпечення відкритого, підзвітного і відповідального державного управління в XXI ст. Так, за певних умов може виникнути небезпека негативного впливу Інтернет-середовища на демократичний процес. Як зазначають деякі дослідники, електронізація управління потенційно здатна підсилювати недовіру громадян до уряду і до державних чиновників; сприяти інформаційним перевантаженням; Інтернет-технології надають нові можливості для викривлення інформації і для дезінформації; вони можуть ще більше підсилити непропорційний вплив могутніх осіб; збільшити політичну роздріб,-неність; несправедливо надати нові переваги особам, що займають державні посади; можуть зашкодити процесу дорадчого прийняття рішень; зменшити авторитет засобів масової інформації; істотно обмежити можливості для контактів між людьми в цілому", здатні істотно загострити й інтенсифікувати небезпечний розкол, що вже наявний як в українському, так і в російському суспільстві, між заможними і незаможними, – створити новий світ інформаційних заможних і незаможних. Нерівний доступ до освіти й Інтернету – основна перешкода на шляху створення електронного уряду.

Насамкінець розглянемо, як така розвинена країна, як США, вирішує проблему цифрової нерівності. Передусім слід зазначити, що на сьогодні ще не всі американці мають можливість повною мірою користуватися перевагами інформаційного суспільства. Продовжує зростати розрив між тими, хто має доступ до інформаційних і комунікаційних технологій, і тими, хто його не має. Афро-американські й іспаномовні сім’ї становлять лише 2/5 від усіх сімей, що мають доступ в Інтернет. Серед міських сімей з річним прибутком 75 тис. дол. і більше відсоток тих, хто має доступ в Інтернет у 20 разів вище, ніж серед сімей з нижчим рівнем прибутку. А відсоток сімей, що мають удома комп’ютер – вище в 9 разів.

Конкуренція в приватному секторі і потужний технологічний прогрес є значними силами, що сприяють подоланню інформаційної нерівності. Так, ІТ-індустрія здатна кожні 12-18 місяців удвічі збільшувати потужність ПК, не підвищуючи при цьому їхньої вартості. Проте, доступ до ІКТ є лише першим кроком. Слід також допомогти людям здобути навички, необхідні для використання цих технологій. Саме тому ще у 2000 році уряд США висунув такі ініціативи, спрямовані на розширення можливості використання ІКТ усіма громадянами країни:

• У бюджеті 2000 року передбачалося виділення 2 млрд дол. США, включаючи надання нових податкових пільг для стимулювання забезпечення комп’ютерами шкіл, бібліотек і громадським технологічних центрів, для спонсорування шкіл, бібліотек і громадських технологічних центрів, а також для підвищення комп’ютерної грамотності і рівня освіти працівників цих установ.

• Передбачалося також збільшення і розширення податкових пільг з метою стимулювання передачі приватними компаніями комп’ютерів школам, бібліотекам і громадським комп’ютерним центрам. При цьому компанії одержать податкові пільги, що перевищують вартість переданих комп’ютерів. За чинними правилами пільги поширюються тільки на передачу комп’ютерів школам і діють до кінця 2000 р. Новий бюджет продовжив дію пільг до 30 червня 2004 р. і поширив їх на публічні бібліотеки і громадські технологічні центри в регіонах з низьким рівнем життя.

• Передбачалося зниження податків, щоб стимулювати спонсорування шкіл і громадських технологічних центрів. Так, загальна сума спонсорської допомоги школам і суспільним технологічним центрам становила до 1 млрд дол. США у рік.

• Передбачалося цільове зниження податків для компаній з метою заохочення підвищення комп’ютерної грамотності і загальноосвітнього рівня державних службовців, які не мають належних навичок для роботи в сучасних умовах.

150 млн дол. (у 2 рази більше порівняно з попередніми роками) було виділено на навчання всіх найманих на роботу вчителів ефективному застосуванню ІКТ у навчальних класах. Це пояснюється тим, що хоча США досягли великих успіхів у підключенні шкіл до мережі Інтернет, і кількість сучасних комп’ютерів у класах збільшилася, доступ до комп’ютерів і Інтернету не може допомогти учням освоїти їх на необхідному рівні, доки вчителі не користуються комп’ютером так само впевнено, як класною дошкою.

100 млн дол. (у 3 рази більше порівняно з попередніми роками) було виділено на створення близько 1000 громадських центрів технологій для міських і сільських громад із низьким рівнем доходів. Такі центри допомагають дітям поліпшити свою успішність і підготуватися до роботи з технологіями XXI століття. Дорослі ж навчаються користуватися комп’ютерами й Інтернетом для підвищення власної грамотності, пошуку роботи, складання резюме і ділових листів, організації власного підприємства або бізнесу в Інтернеті, а також набувають інших потрібних навичок.

У бюджеті також було передбачено створення нової пілотної програми на суму в 50 млн дол. США для розширення доступу до комп’ютерів і Інтернету сімей з низьким рівнем доходів. Це дасть їм змогу набути навичок, необхідних для ефективного використання інструментів інформаційного століття.

У бюджеті збільшено утричі (з 15 млн дол. до 45 млн дол.) суму, що виділяється на Програму технологічних можливостей міністерства торгівлі. Ця програма сприяє впровадженню ІКТ у співтовариствах з низьким рівнем доходів, зокрема, передбачено створення місцевих електронних мереж, що сприяють спілкуванню і співробітництву в локальних співтовариствах.

Швидкий доступ в Інтернет в наш час настільки ж важливий для економічної життєздатності співтовариства, як шля­хи і мости. У бюджеті передбачено на нову програму 25 млн дол., метою якої є стимулювання створення приватними компаніями широкосмужних мереж у міських і сільських співтовариствах з низьким рівнем доходів. Програмою також передбачено надання грантів і гарантії позичок. 10 млн дол. США виділено на підготовку корінних американців (індійського походження) у сфері ІКТ та інших технічних областях з метою їх подальшого працевлаштування. Таким чином, реалізація ініціатив уряду США у 2000 році дала змогу великій кількості американців одержати доступ до комп’ютерів та мережі Інтернет, підвищитилзвою грамотність і набути нових навичок.