1. На макрорівні інвестиції поділяють на валові і чисті.

Валові інвестиції — це загальний обсяг інвестованих коштів у певний період, спрямованих на нове будівництво, придбання засобів виробництва і на приріст товарно-матеріальних запасів.

Чисті інвестиції - це вкладення коштів у виробничі фонди, що створюються.

Рис. 1.1. Форми інвестицій.

Детальніше економічну природу інвестицій пояснює класифі­кація, в основу якої покладено такі ознаки:

1. За об'єктами вкладення коштів, інвестиції поділяються на такі (рис. 1.1):

а) фінансові інвестиції, або вкладення коштів у різноманітні фінансові інструменти — цінні папери, депозити, цільові банків­ські вклади;

б) реальні інвестиції, або вкладення коштів у матеріальні (бу­дівлі, споруди, обладнання тощо) і нематеріальні (патенти, ліцен­зії, «ноу-хау», науково-дослідні і дослідно-конструкторські робо­ти у вигляді документації тощо) активи.

Останнім часом в економічній літературі визначилися нові форми інвестицій, які входять до складу реальних інвестицій:

- інноваційні інвестиції — це вкладення у нововведення.

- інтелектуальні інвестиції — це вкладення в об'єкти інтелек­туальної власності, що випливають з авторського права, винахід­ницького і патентного права, права на промислові зразки і корис­ні моделі.

2. За характером участі інвестора в інвестуванні розрізняють інвестиції:

а) прямі — передбачають безпосередню участь інвестора у виборі об'єкта інвестування і вкладення коштів. При цьому ін­вестори безпосередньо беруть участь у всіх стадіях інвестицій­ного циклу: передінвестиційних дослідженнях, проектуванні та будівництві об'єкта інвестування, у виробництві кінцевого про­дукту;

б) непрямі, що здійснюються через різних фінансових посеред­ників, які акумулюють фінансові кошти і розміщують їх на свій розсуд у найбільш ефективний спосіб. Такі посередники беруть участь в управлінні об'єктами інвестування, а отримані доходи розподіляють серед клієнтів. Вкладення в цінні папери, керовані як єдине ціле, називають портфельними.

3. У регіональному аспекті вирізняють інвестиції:

а) внутрішні — вкладення суб'єктів господарської діяльності даної держави;

б) іноземні — вкладення іноземних юридичних і фізичних осіб, іноземних держав, міжнародних урядових і неурядових ор­ганізацій;

в) закордонні — вкладення коштів в об'єкти інвестування за межами території даної країни (придбання цінних паперів інозем­них компаній, майна тощо).

4. За періодом інвестування заведено відрізняти інвестиції:

а) короткострокові — як правило, тривалістю не більше од­ного року (наприклад, короткострокові депозитні сертифікати);

б) довгострокові— тривалістю більше одного року.

5. За формами власності інвестиції поділяються на:

а) приватні кошти громадян, кошти підприємств недержавної форми власності, неурядових організацій;

б) державні — фінансуються за рахунок бюджетних коштів різних рівнів, державними підприємствами та закладами.

6. Залежно від форми участі інвестора інвестиції передбачають:

а) часткову участь у новостворених підприємствах або прид­бання частки в діючих підприємствах (пайова участь у різних то­вариствах);

б) створення підприємств, які повністю належать інвестору, або придбання у власність діючих підприємств повністю;

в) придбання рухомого і нерухомого майна, шляхом прямого отримання або у формі акцій, облігацій та інших цінних паперів;

г) придбання прав на використання природних ресурсів, прав користування землею та інших майнових прав.