1968-1976 Pp. — піднесення дисидентського руху і тимчасовий вихід його із підпілля.

Активізації діяльності дисидентів сприяли:

• інтервенція радянських військ у Чехословаччину в 1968 p., що викликала хвилю обурень і протестів;

• видання протягом 1970-1974 pp. У Львові самвидавчого журна­лу "Український вісник", головним редактором якого був В.Чорновіл. Журнал сприяв організації і консолідації дисидентського руху;

• нарада з безпеки та співробітництва в Європі в 1975 р. Радянський Союз підписав Гельсінський Акт, який передбачав гарантію громадянських прав і свобод у країнах-учасницях наради. У 1976 р. в Україні для сприяння і контролю за реалізацією Гельсінського Акта була створена Українська Гельсінська Група, яку очолив письменник М.Руденко. Це була перша легальна дисидентська організація. Її членами стали 37 осіб — усі найбільш активні дисиденти того часу: В.Чорновіл, Л. Лук'яненко, В.Стус, І.Кандиба, Ю. Шухевичта ін. Влада вчинила погром групи. 23 особи були заарештовані і позбавлені волі. У неволі загинули В.Стус, О.Тихий, Ю.Литвин. Розгром групи і репресії призвели до спаду активності дисидентського руху.

• 3 Середини 80-х pp. — з початком перебудови — діяльність дисидентів активізується, створюються умови для національно-державного відродження.

• Цей етап дисидентського руху буде висвітлено далі — при огляді суспільно-політичного життя України в період перебудови.

• Завдяки самовідданій діяльності українських дисидентів визрівала ідея про необхідність утворення власної незалежної держави, про необхідність кардинальних перетворень у всіх сферах життя радянського суспільства.