Симінар №4

Тема: Україна в період стабілізації радянських систем та загострення її політичної та соціально-економічної кризи 1965-1985

1. План Реформування економіки

2. Згортання демократії

3. Деседенський рух в Україні Питання 1 «Спроби реформування економіки»

У 1965 р. почалася економічна реформа з метою прискорення науково-технічного прогресу, інтенсифікації розвитку народного господарства СРСР.

Сільське господарство

Реформа в сільському господарстві передбачала:

• підвищення закупівельних цін на сільськогосподарську продукцію;

• встановлення твердих планів закупівлі сільськогосподарської продукції. За здану понад план продукцію встановлювалася надбавка 50% закупівельної ціни;

• перерозподіл національного доходу на користь сільського госпо­дарства;

• заходи, що сприятимуть розвитку соціальної сфери села.

Однак, істотних змін в аграрній політиці не відбулося — реформа

лише дещо "обновила" колгоспну систему. Зміни не призвели до ліквідації відставання виробництва сільськогосподарської продукції, створення достатку продовольства і сировини для промисловості.

Для забезпечення населення продовольством держава була змушена закуповувати хліб за кордоном.

До цього слід додати без господарське використання земель: від­ведення найродючіших ґрунтів під індустріальну забудову, бездумні програми хімізації, меліорації та будівництва штучних водоймищ. Занедбаною залишалися соціальна та духовна сфера на селі.

Промисловість

Реформа в промисловості передбачала перехід від адміністратив­них до економічних методів управління:

/ переведення підприємств на госпрозрахунок;

/ оцінку діяльності підприємств не за валовою, а за реалізова­ною продукцією;

/ створення на підприємствах фондів матеріального стимулю­вання і т.ін.

Ллє, з іншого боку, здійснювалася централізація управління еко­номікою: замість республіканських раднаргоспів, створених Хрущо­вим, відновлювалася система управління через союзні та союзно- республіканські міністерства. 95% підприємств України знову були підпорядковані Москві.

На першому етапі проведення реформи забезпечувалися відносно високі темпи розвитку промисловості. Економісти називали восьму п'ятирічку (1966-1970 pp.) "золотою". В Україні основні виробничі фонди і загальний обсяг промислового виробництва зросли в 1,5 рази, а національний дохід — на 30%.

Проте вже на поч. 70-х pp. з'явилися перші симптоми краху ре­форми.

Посилення кризових явищ

Причини провалу економічної реформи сер. 60-х pp.:

реформа не торкалася основ адміністративно-командної сис­теми, не мала комплексного характеру, не змінювала структурної, інвестиційної політики;

партійно-державний апарат не міг, та й не хотів відмовлятися від звичних методів управління економікою.

З поч. 70-х років темпи економічного зростання уповільнюють­ся. Середньорічні темпи приросту валового суспільного продукту та національного доходу в Україні становили відповідно:

• у 1966-1970 pp. - 6,7 і 7,8%;

• у 1971-1975 pp. - по 5,6%;

• у 1976-1980 pp. - 3,4 і 4,3%;

• у 1981-1985 pp. - 3,5 і 3,6%.

Економіка продовжувала розвиватися екстенсивним шляхом, на­мітилося постійне відставання від розвинених країн Заходу в науко­во-технічному і технологічному прогресі. Командна система не змогла повністю вписатися в умови, запропоновані НТР, що стало однією із основних причин економічного спаду. Продуктивність праці була нижчою, ніж у США: в промисловості - у 2 рази, у сільському господарстві — у 5 разів!

Низькою була якість вітчизняних товарів. У 1986 р. лише 15,9% промислових виробів досягли вищої категорії якості.

Збільшився бюрократичний апарат. Щорічно апарат управління зростав на 300-350 тис.осіб, досягнувши у 80-х pp. 18 млн. Лише у 1975-1985 pp. кількість союзно-республіканських і союзних Мініс­терств, відомств і державних комітетів збільшилася приблизно на 20%. Консервативні правлячі кола боялися змін, бачили в них за­грозу своєму пануванню, тому виступали проти радикальних ре­форм. З'являється "культ сірості" в управлінні державою.

Посилилися безгосподарність і безвідповідальність, усе більше заявляли про себе корупція, організована злочинність і "тіньова" економіка.

Таким чином, у 70-80-ті pp. народне господарство вступило у смугу кризи.

В Україні все помітніше виявлялася притаманна колонії структу­ра економіки, що характеризувалася перевагою паливних і сиро­винних галузей. На споживчий ринок працювало менше 30% потуж­ностей української промисловості (тоді як у розвинутих країнах цей показник досягав 50-60% і більше).

Економічний потенціал України нарощувався без урахування еко­логічних факторів. На території нашої держави було збудовано та будувалося вісім АЕС. Україна, яка складала 2,6% території СРСР, одержувала більше чверті всіх забруднень.