Вклад України в перемогу над Німеччиною та її союзниками

Українці в роки Другої світової війни билися проти гітлерівської Німеччини і її союзників у складі Радянської армії, антинацист- ського руху Опору (на території України і окупованих країн Європи), у складі американської, канадської армій, австралійських частин.

У збройній боротьбі проти ворога брало участь понад 6 млн. укра­їнців. Кожен третій із них загинув на фронті, кожен другий із тих, іцо залишилися в живих, став інвалідом.

Серед військового керівництва СРСР було немало українців. Най­більш відомі із них - А.Єременко, С.Тимошенко, Р.Малиновський, І.Черняховський, П.Рибалко, К.Москаленко та інші. З 15 фронтів, які діяли в період радянсько-німецької війни, більше половини очо­лювалися маршалами і генералами — українцями за походженням.

Великий внесок у перемогу зробили працівники тилу, вчені, ме­дики, діячі літератури і мистецтва.

Людські і матеріальні втрати України

Людські втрати України у війні склали понад 10 млн. військових і цивільних осіб.

Матеріальні втрати України досягли 1,5 трильйонів крб. Було зруйновано: 714 міст і містечок, 28 тис. сіл, 16 150 промислових підприємств, 18 тис. медичних закладів, 33 тис. закладів освіти...

Зазнавши в роки Другої світової війни величезних людських і матеріальних жертв, Україна зробила неоціненний внесок у перемогу над фашистською Німеччиною і її союзниками.

Звільнення Херсона

До кінця жовтня 1943 року війська 4-го Українського фронту під командуванням генерала Ф.І.Толбухина, перервавши сильно укріплену оборонну лінію ворога на річці Молочна, вийшли в пониззя Дніпра, захопили підступи до Криму і до 5 листопада звільнили майже весь лівобережний Херсон.

Відступаючи на наперед підготовлені рубежі, окупанти наполегливо оборонялися. На лівому березі Дніпра вони створили плацдарми Нікопольський (у районі Великої Лепетихи) і Херсонський. Крім того, намічалося створення і третього плацдарму.

У лютому 1944 року війська 3-го Українського фронту під командуванням генерала Р.Я.Малиновського приступили до звільнення правобережного Херсона. Удосвіта 6 березня почався бій в районі села Дудчани. 9 березня були звільнені села Софіївка, Мелове, Качкарівка, Червоний Маяк. 11 березня частини 28-ої армії звільнили 23 населених пункти, зокрема місто Берислав.

У березні 1944 року радянські війська наблизилися до Херсона, почалися бої за місто. У ніч з 11 на 12 березня радянські війська на грібних човнах форсували Дніпро в районі сіл Садове та Антонівка. До вечора 12 березня всі підготовчі заходи закінчилися, і частини 295-ої і 49-ої гвардійських дивізій зосередилися на передніх рубежах.

До чотирьох годин ранку 13 березня ворожа оборона на найближчих підступах до Херсона була прорвана. Звільнені села Антонівка, Кіндійка, Циганська слобідка (сьогодні вони входять до складу м. Херсона).

До 12-ої години 13 березня 1944 року за 8 годин частини 28-ої армії цілком оволоділи містом. На підступах і в самому Херсоні ворог втратив більше 800 солдатів і офіцерів, багато військового спорядження.

"Ось він, Херсон - дивне, тепле, прекрасне наше місто - тепер назавжди наш. Ось він, Дніпро, могутній, вільний, широкий, до самого моря, назавжди наш", - писала газета "Правда" 15 березня 1944 року. Борис Горбатов, який відвідав місто 14 березня, писав в газеті "Правда" "Херсон виникає увесь оповитий димом пожарищ. Крізь дим видно вулиці міста. Вони пустинні. Жодної людини не видно. На цей город страшно дивитися. Вигнавши людей з житла, німці приступили до систематичного грабежу простого міста. Ми бачили міста зруйновані, знівечені і навіть начисто спалені німцями. Тепер ми побачили город начисто обкрадений.

У місті немає буквально жодного не розграбованого німцями громадського і приватного будинку".

За визволення Херсона наказом Верховного головнокомандуючого 49-ій гвардійській стрілецькій дивізії, 295-ії стрілецькій дивізії, 377-ому артилерійському полку, 1-му авіатранспортному полку, 243-ому окремому батальйону зв'язку, 773-ому окремому радіозаводу було присвоєно звання “Херсонський”. 15 воїнам за визволення міста було присвоєно звання Героїв Радянського Союзу.

Серед них командир 295-ої стрілецької дивізії полковник О.П.Дорофєєв, командири батальйонів М.М.Кутепов, Г.Т.Акопянц, М.О.Золотухин, Г.Д.Шангелія та ін. Понад 1000 бійців і офіцерів нагороджено орденами і медалями.

13 березня 1944 року в Москві був здійснений салют на честь воїнів 3-го Українського фронту, що звільнили Херсон, - на ті часи крупний залізничний вузол і важливий опорний пункт оборони німецько-фашистських військ в пониззях Дніпра. Москва салютувала 20 артилерійськими залпами з 224 гармат.

30 березня 1944 р. Херсон знов отримав статус обласного міста.

Щорічно у парку Слави на схилах Дніпра представники обласної і міської влади, установ, організацій, підприємств, громадськості, партійних осередків та головні учасники подій Великої Вітчизняної війни - ветерани - хвилиною мовчання вшановують загиблих земляків, покладають вінки до меморіалу Слави, могили Невідомого солдата.

Час невпинний, і кожного року сивочолі герої згадують своїх бойових друзів – загиблих і живих. У 2009 році їх нараховувалося 12 – героїв, що обороняли і визволяли наше місто: Андрій Біляєв, Василь Васильєв, Володимир Курган, Дмитро Перетяпко, Віталій Рябко, Олександр Яковлєв, Петро Ярковий, Сергій Уманець, Ігор Афанасьєв, Олександр Андрієць, Сергій Чабанов, Сергій Гончаров.

У кожного з них своя доля, і військова і громадянська, але кожен увійшов в історію міста, став частиною його минулого і виборов його майбутнє.

Минулого року кульмінацією свята з нагоди 65-річчя визволення Херсона стала урочиста передача естафети пам'яті, що пройшла по всій Україні. В якості естафети виступили символічні капсули у вигляді орудійних снарядів, які наповнювалися землею з усіх братських могил, що є на Україні. Капсули зайняли своє почесне місце у музеях.

Все зберігає народна пам'ять. І доки прийдешнім поколінням буде передаватися правда про вітчизняну війну і велику Перемогу, доти будуть жити у наших серцях ті, хто ціною власного життя наближав історичний день визволення рідної херсонської землі»