6

ТЕМА: МЕТОДИКА ГІГІЄНІЧНОЇ ОЦІНКИ ПОВІТРЯНОГО СЕРЕДОВИЩА ТА ЕФЕКТИВНОСТІ ВЕНТИЛЯЦІЇ ПРИМІЩЕНЬ. ГІГІЄНІЧНа ОЦІНКа КОМПЛЕКСНОГО ВПЛИВУ МІКРОКЛІМАТУ НА ТЕПЛООБМІН ЛЮДИНИ

МЕТА ЗАНЯТТЯ: Оволодіти методиками визначення ефективності природної та штучної вентиляції приміщень.

ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ:

1. Хімічний склад атмосферного повітря та повітря що видихається.

2. Провідні критерії та показники забруднення атмосферного повітря (фізичні, хімічні, бактеріологічні).

3. Основні джерела забруднення повітря житлових і виробничих приміщень. Окиcлюваність та вміст вуглекислоти як чутливі показники забруднення повітря житлових приміщень.

4. Гігієнічне значення вентиляції приміщень. Види вентиляції житлових та виробничих приміщень. Класифікація вентиляційних пристроїв.

6. Показники ефективності вентиляції. Необхідний і фактичний об'єм вентиляції та кратність об'єму повітря, методи їх визначення.

7. Кондиціювання повітря. Будова та основні принципи роботи кондиціонерів.

8. Поняття про мікроклімат і фактори, що його характеризують.

9. Розрахунок та комплексна гігієнічна оцінка теплового балансу організму: розрахунок теплопродукції та тепловіддачі (випромінюванням, конвекцією, випаровуванням, сумарних) в залежності від мікроклімату.

ЗАВДАННЯ:

1. Визначити ефективність провітрювання навчальних приміщень за вмістом у повітрі вуглекислоти.

2. Оцінити ефективність штучної вентиляції за кратністю обміну повітря (за даними ситуаційної задачі).

3. Ознайомитися з приладами для визначення температури шкіри і тіла.

4. Визначити температуру тіла, температуру шкіри та інтенсивність потовиділення.

5. Оцінити тепловий баланс людини шляхом розрахунку тепловитрат.

6. Оцінити вплив мікроклімату приміщення на організм людини за допомогою методів визначення еквівалентно-ефективних та результуючих температур.

7. Розв'язати ситуацiйнi задачі за темою практичного заняття.

ЛIТЕРАТУРА:

1. Общая гигиена (пропедевтика гигиены): // Е.И.Гончарук, Ю.И.Кундив, В.Г.Бардов и др. 2-е узд. Перераб. И доп. — К.: Вища школа, 1999. — С. 140-142, 217-237.

2. Гігієна та екологія. Підручник. / за ред.. В.Г. Бардова. — Вінниця : Нова книга, 2006. — 94-105, 131-137.

3. Даценко І.І., Габович Р.Д. Профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології. — 2-ге вид.: К.: Здоров’я, 2004. — С. 79-97; 120-123; 272-276; 466-476.

4. Гурова А. И., Горлова О.Е. Практикум по общей гигиене. — М.: Изд. Университета Дружбы Народов, 1991. — С. 11-31.

5. Минх А.А. Методы гигиенических исследований. — М.: Медицина, 1971. — С. 73-77, 267—273.

6. Руководство к практическим занятиям по комунальной гигиене / Под ред.. Е.И.Гончарука. — М.: Медицина, 1990. — С. 318-327.

7. І.В.Сергета. Практичні навички з загальної гігієни. — Вінниця, 1997. — С. 6—7.

Методика викоhаhhя самостiйhої роботи

В ході практичного заняття після перевірки вихідного рівня знань студентам з метою визначення ефективності природної вентиляції пропонується визначити вміст СО₂ у 2—3 точках навчальної кімнати за методикою, що указана нижче. Під час перерви необхідно здійснити наскрізне провітрювання приміщення і знов визначити вміст СО₂ в тих самих точках. Ефективність штучної вентиляції визначається за даними ситуаційної задачі.

Для оцінки комплексного впливу мікроклімату реєструють реакції організму піддослідних студентів-волонтерів (температура тіла, шкіри та ступінь потовиділення) у відповідь на вплив мікрокліматичних параметрів, визначають еквівалентнео-ефективні і результуючі температури за помограмами, розв’язують ситуаційні задачі. За виконаною роботою студенти роблять гігієнічний висновок, дають пропозицію щодо покращання гігієнічної ситуації.

Гігієнічна оцінка якостi повiтря та ефективностi вентиляцiї

Визначення ефективностi природної вентиляцiї за вмістом вуглекислоти

Метод заснований на зіставленнi кiлькостi балончикiв атмосферного повiтря i повiтря примiщення, що були витрачені на знебарвлення 10 мл лужного розчину (600 мл води, 1 крапля 25% розчину аміаку, 2 краплі фенолфталеїну) у поглиначі Петрі.

Підрахунок кількості балончиків, що були витрачені на нейтралізацію (знебарвлення) лужного розчину проводиться тричі: до провiтрювання примiщення, пiсля провiтрювання та безпосередньо в атмосферному повiтрi.

Вміст вуглекислоти (СО₂) у повітрі розраховується за формулою (1):

А · 0,04

Вміст СО₂ (%) = ————— ; (1)

В

де А — кiлькiсть балончикiв атмосферного повiтря, що витрачено на знебарвлення лужного розчину;

В — кiлькiсть балончикiв повiтря в примiщеннi, що витрачено на знебарвлення лужного розчину;

0,04— вміст вуглекислоти в атмосферному повiтрi (%).

Оптимальною концентрацією вуглекислоти у повiтрi житлових кiмнат, палат лікувально-профілактичних закладів та навчальних примiщень слід вважати 0,07—0,08%, допустимою — 0,1%.

Приклад розрахунку. Hа знебарвлення 10 мл лужного розчину було витрачено 50 балончикiв атмосферного повiтря, i вiдповiдно на знебарвлення 1 мл лужного розчину до i пiсля провiтрювання в навчальнiй кiмнатi — 10 та 20 балончиків.

Кiлькiсть вуглекислоти у повiтрі примiщення становить:

50 · 0,04

а) до провітрювання ————— = 0,2 %

10

50 · 0,04

б) пiсля провiтрювання ———— = 0,1 %.

20

Визначення ефективності штучної вентиляції за кратністю обміну повітря

Кратнiсть обмiну повітря як показник ефективності штучної вентиляції визначається за формулою (2):

V _в.п. v · S · n · t

КОП = ——— = ————— ; (2)

V V

де КОП — кратність обміну повітря;

V _в.п. — об’єм вентиляцiйного повітря (м³);

V — об’єм примiщення (м³);

S — площа вентиляцiйного отвору (м²);

v — швидкiсть руху повiтря (м/с);

n — кількість вентиляційних отворів;

t — час (3600 с).

Кратнiсть обміну повiтря в житлових кімнатах, навчальних приміщеннях та лікарняних палатах повинна знаходитися у межах 2—3 разів на годину.