38. Заробітна плата, її суть, види та принципи організації

Заробітна плата— винагорода, що виплачується працівнику за виконану роботу, надані послуги і відповідно до обсягу і якості роботи.

Оплата праці — вартість робочої сили, що отримує працівник за результатами своєї роботи.

Організація оплати праці заснована на таких принципах:

1. Диференціація зарплати.

2. Постійне зростання зарплати.

3. Випереджаючи ріст ПП порівняно з ростом середньої зарплати.

Є 2 види зарплати:

1. Номінальна.

2. Реальна — кількість товарів, яку можна придбати за отриману зарплату.

Функції зарплати:

1. Відновлювальна зарплата — є основним джерелом відтворення робочої сили працівника.

2. Стимулююча — розмір оплати праці має бути таким, щоб спонукав працівника до підвищення ПП.

3. Регулююча — диференціація зарплати відповідно до кваліфікації працівника.

4. Соціальна — передбачає дотримання соціальної справедливості.

Оплата праці складається з:

1. Основна зарплата — зарплата, яка визначається через тарифні ставки, відрядних розцінок, посадових окладів, доплат в розмірах, що визначаються діючим законодавством.

2. Додаткова зарплата — визначається за результатом діяльності підприємства і визначається у формі премії, надбавок, заохочувальних виплат і доплат у розмірах що не перевищують встановлені чинним законодавством.

Держава регулює рівень оплати праці, шляхом встановлення розміру мінімальної заробітньої плати.

Мінімальна заробітна плата з 1 жовтня становить 907 грн, а з 1 грудня 922 грн.

Мінімальна заробітна плата — законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може здійснюватися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт).

39. Тарифна система, її характеристика

Тарифна система — це сукупність нормативних матеріалів, за допомогою яких установлюється рівень заробітної плати працівни¬ків залежно від їхньої кваліфікації (складності робіт) та умов праці

До основних елементів тарифної системи належать 

Тарифна сітка — сукупність кваліфікаційних розрядів і відпо¬відних їм тарифних коефіцієнтів, за допомогою яких установлю-ється безпосередня залежність заробітної плати працівників від їх¬ньої кваліфікації. Тарифний коефіцієнт як елемент тарифної сітки характеризує співвідношення між тарифною ставкою першого розряду та наступними.

Тарифна ставка — виражена в грошовій формі абсолютна величина заробітної плати за одиницю робочого часу (годину, день, місяць). На базі тарифної сітки та тарифної ставки робітника 1 розряду розрах. тарифні ставки наступних розрядів.

Довідник кваліфікаційних характеристик професій пра¬цівників — це систематизований за видами економічної діяль¬ності збірник описів професій, які внесено до чинного класифіка¬тора професій. За своєю сутністю цей довідник — це норма¬тивний документ, за допомогою якого встановлюються розряди робіт та робітників та визначається кваліфікаційний статус усіх категорій працюючих.

Основним напрямом удосконалення побудови тарифної сис¬теми оплати праці слід вважати запровадження єдиної гнучкої тарифної системи, пріоритетне право на розробку якої належить сторонам соціального партнерства на рівні підприємства. Цей ва¬ріант охоплює два нетрадиційні підходи до побудови тарифної системи — запровадження єдиної тарифної сітки (ЄТС) і встанов¬лення системи гнучких тарифних ставок (окладів).

Головна перевага ЄТС — наявність єдиного уніфікованого підходу до оцінки складності робіт у диференціації тарифних умов оплати праці всіх категорій персоналу та підвищення стимулювальної ролі тарифної системи. Суттєвим є запобігання конфрон¬тації робітників, з одного боку, і керівників, професіоналів, фахі¬вців та технічних службовців, — з іншого, щодо диференціації тарифних ставок і посадових окладів, яка досить часто проявля¬ється за відокремленої розробки тарифних умов оплати праці.

Єдина гнучка тарифна система має будуватися відповідно до таких положень: 1) запровадження єдиного підходу щодо оці¬нки складності робіт та диференціації тарифних умов оплати праці всіх категорій персоналу на базі ЄТС; 2) диференціації та-рифних ставок (окладів) у межах кожного розряду за кількома рі¬внями або з використанням «вилки» ставок (окладів); 3) визначе¬ння конкретного рівня тарифної ставки (окладу) у межах кожного розряду за результатами комплексного оцінювання працівників; 4) можливості як підвищення, так і зниження тарифної ставки (окладу) залежно від результатів оцінки в звітному періоді; 5) опра¬цювання системи показників, які характеризують якість і терміни виконання робіт, ініціативу, новаторство, професійне зростання, самостійність, творчий підхід до виконання робіт тощо для ком¬плексного оцінювання працівників; 6) реалізації диференційова¬ного підходу до різних професійно-кваліфікаційних групп

. 40. Форми і системи оплати праці

На підпр-ві викор.дві форми оплати праці:

1. відрядна — передбачає, що оплата праці здійснюється відповідно до кількості виготовленої продукції (обсягу виконаної роботи).

2. погодинна — оплата праці здійснюється за кількість відпрацьованих годин.

Кожна з форм оплати праці має свої різновиди системи оплати праці:

Відрядна форма має такі системи: проста відрядна, відрядно-преміальна, відрядно-прогресивна, акордна, непряма.

Погодинна форма має такі системи: пряма погодинна, погодинно-преміальна.

Процес нормування праці на підприємстві — це визначення максимально припустимої кількості часу для виконання конкретної роботи або операції в умовах конкретного виробництва або мінімально припустимої кількості продукції, яка повинна бути вироблена працівником або бригадою за одиницю часу.

В нар.господарстві використовуються такі види трудових норм:

1. норма часу Тшт — час, необхідний для виготовлення облікової одиниці продукції, хв. (тис. зн., тис.ст.)

2. норма виробітку Нгод — кількість продукції, яка виготовляється за одиницю часу (ст.., тис.зн.)

3. норматив чисельності Нч — кількість робітників, що обслуговують одну машину (чол..)

4. норматив обслуговування Нобсл — кількість машин, які обслуговує 1 робітник.

На підприємстві викор. два методи нормування:

1. Аналітичний — відноситься до технічно-обгрунтованих методів встановлення норм і поділ.на:

- аналітично-дослідницький метод нормування передбачає всебічне вивчення процесу праці, витрат робочого часу за окремими елементами операції, шляхом безпосереднього спостереження.

- аналітично-розрахунковий — передбачає встановлення норм за допомогою технічних розрахунків і нормативів часу.

2) Сумарний — укрупнений, недостатньо точний метод нормування. Має такі різновиди: метод порівнння, досвідній метод, статистичний метод.