3. Науково-технічний прогрес, його суть та напрями розвитку

НТП — це неперервний п-с створення нових і вдосконалення застосовуваних технологій , ЗВ і кінцевої продукції з використанням досягнень науки.

Тому НТП слід розглядати як с-му, яка охоплює 3 взаємопов’язані стадії: науку, техніку і в-во.

Основні напрямки розвитку НТП:

1. Механізація в-ва — широке впровадження взаємопов’язаних і взаємодоповнюваних с-м машин, апаратів, приладів, обладнання на всіх дільницях в-ва, операціях і видах робіт.

2. Автоматизація в-ва — її основою виступає комп’ютерна техніка. Автоматизація виробництва дозволяє заощадити фінансові, фізичні та людські ресурси для фірми, які застосовують роботизовано техніку у своєму в-ві.

3. Комп’ютеризація в-ва — залучення обчислювальної та мікроелектронної техніки в діяльності різних виробничих с-м. Забезпечує підвищення суспільної та індивідуальної продуктивності праці.

4. Електрифікація та енергозбережувальні технології — найважливіший напрям НТП. Являє собою п-с широкого впровадження електроен. як джерела живлення виробничого силового апарату в технологічні п-си, засобу управління і контролю ходу в-ва.

5. Хімізація в-ва — передбачає вдосконалення в-ва за рахунок впровадження хімічних технологій, сировини, матеріалів, виробів з метою інтенсифікації, отриманню нових видів п-ції і підвищення їх якості.

4. Поняття якості продукції. Показники якості продукції

Якість п-ції — це сукупність її в-стей, що характеризують міру спроможності даної п-ції задовольняти потреби споживачів згідно з її цільовим призначенням.

Чим вища якість п-ції, тим повніше задовольняються потреби споживачів і ефективніше вирішуються соціально-економічні п-ми розвитку с-ва.

Показники якості п-ції поділяються на :

1. Одиничні, що характеризують окремі в-сті виробу

2. Комплексні, за допомогою яких вимірюється група в-стей виробу

3. Узагальнюючі, які характеризують якість усієї сукупності п-ції п-ства.

Одиничні показники поділяються на такі групи:

1. Показники призначення

2. Показники надійності та довговічності

3. Показники технологічності

4. Ергономічні показники

5. Естетичні показники

6. Показники стандартизації та уніфікації

7. Економічні показники

Комплексні показники характеризують кілька в-стей п-ції. Згідно цих показників п-цію поділяють на марки, сорти і класи.

В п-сі господарської д-сті важливо вірно оцінити загальний рівень якості п-ції п-ства. Для цього використовується с-ма загальних показників, основними серед яких є:

1. Коефіцієнт оновлення асортименту

2. Частка сертифікованої п-ції

3. Частка п-ції, призначеної для експорту

4. Обсяг товарів, реалізованими за зниженими цінами під час сезонного розпродажу.

5. Поняття виробничої програми. Особливості формування виробничої програми підприємства в умовах ринку. Формування виробничої програми в натуральних і трудових вимірниках.

Виробнича п-ма п-ства — це с-ма адресних завдань з в-ва і доставки п-ції у розгорнутій номенклатурі і асортиментів п-ції відповідної якості і установлені терміни згідно договорів поставки.

Виробнича п-ма п-ства розробляється в натуральних, трудових та вартісних одиницях вимірювання.

Формування виробничої п-ми в ринковій економіці має такі особливості:

1. Плани в-ва і реалізації п-ції орієнтуються на ринкові потреби конкретних споживачів, якісне і своєчасне виконання договорів.

2. В о-ві виробничої п-ми лежить договір на поставку певної п-ції.

3. Виробнича п-ма повинна формуватись із врахуванням можливостей п-ства.

4. Виробнича п-ма п-ства має бути гнучкою, тобто у поточні і оперативні плани можуть вноситись певні корективи із врахуванням змін у поставках сировини, фінансових можливостей, попиту і пропозиції на ринку.

Натуральні вимірники (штуки, тонни, метри і т.д.) забезпечують можливість отримання кількісного виразу і якісної характеристики тих або інших показників і служать початковими величинами для визначення потреби підприємства в робочій силі, сировині, паливі, електроенергії, устаткуванні, виробничих площах. Проте при застосуванні натуральних вимірників неможливо узагальнити різні по характеру натуральні показники.

Трудові вимірники - годинник і хвилини робочого часу – застосовуються у внутрішньовиробничому плануванні для оцінки трудомісткості одиниці продукції і виробничої програми. Найпоширеніший показник - трудомісткість або нормовані витрати робочого часу на виготовлення продукції, виконання послуги, що розраховуються в нормо-годиннику. Якщо робота не підлягає нормуванню з різних причин, то показник трудомісткості визначається в людино-годинах. Крім того, для вимірювання роботи устаткування використовується показник станко-годинник. 

Показники трудомісткості виробничої програми (нормо-годинник, людино-години, станко-годинник) на перший погляд цілком прийнятні для вимірювання об'єму виробництва. Проте у зв'язку із зниженням трудомісткості продукції людино-години не зіставити в динаміці, тому трудові вимірники часто використовуються в допоміжних розрахунках.

Вартісні вимірники виробничої програми носять узагальнюючий характер і є універсальними при взаємозв'язку всіх розділів плану підприємства. В грошовому виразі розраховуються такі показники, як об'єм продажів (реалізована продукція), товарна і валова продукція, чиста і умовно-чиста продукція, нормативно-чиста продукція, валовий і внутрішньовиробничий 

Маючи дані про трудомісткість одиниці продукції кожного найменування і визначену завданням кількість, можна розрахувати виробничу програму в трудових показниках, тобто розрахувати трудомісткість всієї виробничої програми:

де Т – трудомісткість всієї виробничої програми;

N_і – випуск продукції і-го найменування в натуральних одиницях;

t_шт.к.і – норма часу (технологічна трудомісткість) на виготовлення одиниці продукції і-го найменування, нормо-години;

n – номенклатура продукції.