Основні методи соціально-психологічного вивчення особистості

Що ж включає в себе соціально-психологічне вивчення особистості військовослужбовця ?

Якості, що вивчаються: морально-вольові якості (почуття громадського обов’язку, відповідальність, чесність, мужність, самовладання і витримка, дисциплінованість та інші); військово-професійна спрямованість (головні мотиви діяльності, професійні інтереси, схильності й захоплення); особливості спілкування і поведінки в колективі (колективізм, товариськість, лідерські схильності, організаторські та педагогічні здібності, скромність і доброзичливість, ступінь конфліктності та інше).

Методи та методики, що використовують:

• аналіз документів - спостереження - анкетування;

• біографічний метод - орієнтовна анкета;

• методика визначення рівня самоконтролю;

• методика оцінки комунікативних і організаторських схильностей;

• методика визначення типу поведінки особистості в конфліктній ситуації;

• методика визначення тенденцій поведінки особистості в групі;

• соціометричний метод;

• узагальнення незалежних характеристик;

• аналіз практичних результатів діяльності;

• індивідуальна співбесіда.

1. Аналіз документів особової справи дозволяє отримати інформацію про біографічні дані, моральні та індивідуально-психологічні якості, військово-професійну спрямованість і загальноосвітню підготовленість військовослужбовця. Аналіз документів - це важливий і трудомісткий процес. Якщо інформації в документах недостатньо, слід додатково з’ясувати дані про призовника за місцем роботи або навчання. Аналіз документів дозволяє визначити головні напрямки подальшого, більш ретельного виявлення індивідуальних особливостей військовослужбовця за допомогою інших методів соціально-психологічного вивчення і психофізіологічного обстеження.

2. Спостереження - один з най об’єктивніших та надійних методів психології. Він являє собою цілеспрямоване і систематичне вивчення дій, вчинків, поведінки в цілому, ставлення до служби і до різноманітних явищ оточуючої дійсності з метою викриття, реєстрації та аналізу тих фактів, які можуть характеризувати спрямованість, характер, здібності та інші індивідуально-психологічні якості людини. При індивідуальному спостереженні об’єктом обстеження виступають практичні дії (вчинки) окремого військовослужбовця. Групові спостереження допомагають вирішити не тільки завдання дослідження групи (її структури, ефективності діяльності), а й ряд питань вивчення індивідуальних особливостей кожної особистості в цій групі. Усі дані спостереження повинні записуватися, систематизуватися, оброблятися з урахуванням інформації, отриманої за допомогою інших методів.

3. Анкетування.

Анкетне опитування - це особливий метод збору первинних даних про людину, який часто використовується в соціології і соціальній психології. Питання можуть торкатися професійної спрямованості (мотивів, інтересів, захоплень), моральних і психологічних якостей особистості, стилю спілкування і поведінки, характерологічних особливостей.

Відомо кілька типів анкет. Анкети, які ґрунтуються на самооцінці своїх властивостей і якостей. При використанні необхідно враховувати їх суттєвий недолік: високий ступінь суб’єктивності відповідей внаслідок прагнення людини показати себе з найкращого боку і приховати недоліки. Іншим різновидом методу анкетування є анкети, питання яких спрямовані на оцінку опитуємими своїх дій у конкретних життєвих ситуаціях.

Існують правила, що визначають особливості створення будь-якого типу анкет: запитання повинні відповідати рівню розвитку і життєвому досвіду опитуваних; у формулюваннях запитань анкети повинно бути якомога менше емоційно значимих слів; слід уникати можливості оціночних відповідей (таких, як “добре – погано”, “сильно – слабко”); формулювання запитань повинні бути, по можливості, нейтральними, а коли цього важко досягти, слід дублювати запитання таким чином, щоб вони з різних боків відображали одну й ту ж якість; анкета повинна мати високу можливість уловлювати якомога тонші відмінності між людьми за ступенем виявленості тих чи інших особистих властивостей; анкета повинна бути доступна, іншими словами, опитуваний повинен зрозуміти запитання; анкета не повинна бути одноманітною і стереотипною.

4. Біографічний метод. Головними джерелами біографічного методу є: офіційні біографічні документи (характеристики, автобіографії тощо); практичні результати діяльності; автобіографічні.

Основними напрямками інтерпретації (обробки) біографічного матеріалу є: виявлення факторів розвитку даної людини (середовище розвитку власної діяльності людини та ін.); виявлення індивідуальних фаз життєвого шляху; аналіз структури факторів у кожній фазі; виявлення зв’язку між фазами індивідуального розвитку людини.

5. Орієнтовна анкета. Методика призначена для визначення деяких основних видів спрямованості людини: особистої, тобто спрямованості на себе, коли має місце перевага мотивів особистого благополуччя, прагнення до лідерства, престижу; колективістської, тобто спрямованості людини на взаємні дії, коли вчинки людини визначаються потребою в спілкуванні, прагненням підтримувати гарні відносини з товаришами по роботі; ділової, тобто спрямованості на завдання, відображає перевагу мотивів, породжених самою діяльністю, захопленням процесом діяльності, безкорисливе прагнення до знань, до оволодіння новими навичками і вміннями.

6. Методика вивчення рівня самоконтролю. Методика призначена для визначення рівня суб’єктивного контролю особистості - характеристики ступеню незалежності, самостійності та активності людини в досягненні своїх цілей, його особистої відповідальності за своїй дії та вчинки. Ця характеристика оцінюється за шкалою: інтернальність - екстернальність.

Інтернальна людина (інтернал) пояснює значимі події як результат власної діяльності. Вона вважає, що може керувати подіями, отже, відчуває свою власну відповідальність за те, що відбувається.

Екстернальна людина (екстернал) вважає, що події, які відбуваються з нею, є результатом дії зовнішніх сил - випадку, інших людей і таке інше, тому вона не вважає себе спроможною контролювати розвиток подій і нести за них відповідальність.

Інтернали, на відміну від екстерналів, менш конформні і поступливі, не підлягають тиску інших, чинять опір, коли відчувають, що ними маніпулюють. Інтернали краще працюють на самоті, а екстернали - під наглядом. Інтернали активніше шукають інформацію і звичайно більше інформовані про ситуацію, ніж екстернали.

7. Методика визначення ціннісних орієнтацій особистості. Методика дає можливість визначити індивідуальну та групову спрямованість осіб на ті чи інші загальнолюдські цінності, цілі й засоби життєдіяльності, виявити ступінь їхньої вагомості для людини і загальну спрямованість на певний тип поведінки (утримницький, споживчий, діяльницький, творчий).

8. Методика оцінки комунікативних і організаторських схильностей (КОС-1). Ця методика призначена для виявлення комунікативних і організаторських схильностей особистості (вміння чітко й швидко встановлювати ділові та товариські контакти з людьми, прагнення до розширення сфери контактів, участі в громадських заходах, вміння впливати на людей, прагнення виявляти ініціативу тощо).

9. Методика визначення типу поведінки особистості в конфліктній ситуації. За допомогою цієї методики визначається переважаючий тип поведінки людини в міжособістному конфлікті. Виявляється схильність до суперництва або співробітництва, уникнення або пристосування, а також до компромісного вирішення суперечливого питання. Методика з успіхом може застосовуватися при комплектуванні екіпажів, розрахунків, команд, а також при відборі на спеціальності, що потребують активної взаємодії і взаєморозуміння воїнів. Вона дозволяє виявити осіб, схильних до різного роду конфліктів, зробити припущення про поведінку кожного з військовослужбовців в умовах конфлікту, прогнозувати спрямованість процесу адаптації конкретної особи в новому колективі.

10. Соціометричний метод. Цей метод являє собою один з різновидів опитування, спрямованого на вивчення внутрішньо-колективних та міжколективних зв’язків шляхом виявлення відносин між членами колективу.

Проведення соціометричного опитування повинно задовольняти такі вимоги. Опитування можна проводити тільки в колективах, які мають деякий досвід спільної діяльності (звичайно, не менше 3 місяців), на підставі якої вже виникли певні стійкі взаємовідносини між його членами (спільне навчання, служба). В період опитування з’ясовується бажання чи небажання членів групи спільно виконувати громадські доручення, службові завдання, вчитися, відпочивати тощо. Кожна людина може висловити своє ставлення до іншого члена групи, здійснюючи позитивний, негативний чи нейтральний вибір, який позначається відповідно “+”, “-“ або “0”, і вноситься в соціоматрицю.

11. Методика визначення тенденцій поведінки особистості в групі. Методика дозволяє визначити 6 основних тенденцій поведінки людини в реальній групі: залежність, незалежність, товариськість, нетовариськість, прагнення до “боротьби” і “уникнення боротьби”.

12. Індивідуальна співбесіда. Це один з найважливіших і діючих методів вивчення особистості і, як правило, він є заключним етапом соціально-психологічного вивчення військовослужбовця. Бесіда дозволяє встановити прямий контакт з людиною. Вона не повинна зводитися до довільної безпредметної розмови. Бесіда є цілеспрямованою формою вивчення військовослужбовців і потребує певних умов і відповідної методики проведення. Одна з перших умов високої ефективності бесіди полягає у ретельній підготовці до її проведення. До початку бесіди потрібно чітко визначити головну її мету і продумати послідовність постановки різноманітних питань.

Готуючись до індивідуальної бесіди, слід перш за все ознайомитись з даними аналізу документів і результатами комплексного психодіагностичного обстеження. Бесіда дає більше користі, якщо до її початку відомі сімейний стан, деякі особливості поведінки, схильності й захоплення, найбільш виражені здібності.

Однією з вимог бесіди є її невимушеність. Необхідно потурбуватися, щоб співбесіда проходила у спокійній обстановці, при повній довірі. Всі питання повинні бути простими і зрозумілими, ставити їх потрібно так, щоб вони сприяли розгортанню єдиної цілісної розмови військовослужбовця про себе, свою життєдіяльність. Бесіда не повинна вилитися в просте опитування. Попередньо намічені запитання не можуть обмежити зміст розмови - вони лише головні орієнтири його загальної спрямованості.

27