- •2. Коротка історія досліджень особистості
- •3. Психологія особистості як дисципліна
- •4. Методологія експериментальних досліджень особистості
- •2. Коротка історія досліджень особистості
- •3. Психологія особистості як дисципліна
- •4. Методологія експериментальних досліджень особистості
- •Тема 2. Типологічні властивості особистості
- •1. Типологічні особливості особистості і властивості темпераменту
- •2. Характеристика типів особистості за властивостями внд
- •3. Характеритистика особистості за конституційною типологією темпераменту
- •1. Типологічні особливості особистості і властивості темпераменту
- •2. Характеристика типів особистості за властивостями внд
- •3. Характеритистика особистості за конституційною типологією темпераменту
- •Тема 3. Характерологічні властивості особистості
- •1. Характер у структурі особистості
- •2. Структура характеру
- •3. Основні риси типового характеру
- •4. Акцентуації характеру
- •5. Патологічні порушення характеру
- •Тема 4. Здібності у структурі особистості
- •1. Проблема визначення поняття "здібності"
- •2. Структура здібностей. Спеціальні та загальні здібності
- •3. Інтелектуальні здібності
- •4. Патологічні порушення інтелекту
- •Тема 5 . Емоцiйне життя особистості
- •1. Емоції і їх функції в житті особистості
- •1. Емоції і їх функції в житті особистості
- •2. Класифiкацiя емоцiйних станів особистості
- •3. Види почуттiв особистості
- •4. Розлади емоцiйних станів особистості
- •Тема 6. Поребнісно-вольова сфера особистості
- •2. Поняття про волю і вольову активність
- •3. Вольовi якостi особистостi:
- •4. Вiковi особливостi волi. Розвиток I формування волi
- •1. Поняття про потреби і ефекторно-вольову сферу
- •2. Поняття про волю і вольову активність
- •3. Вольовi якостi особистостi:
- •4. Вiковi особливостi волi. Розвиток I формування волi
- •5. Розлади ефекторно- вольової сфери особистості
- •Змістовий модуль 2. Становлення свідомості і самосвідомості особистості. Формування особистості Тема 7. Свiдомi і підсвiдомi психiчнi стани особистості
- •1. Поняття про свідомість
- •4. Неусвідомлюване в психіці. Поняття про ментальність
- •1. Поняття про свідомість
- •2. Структура і властивості свідомості
- •3. Неусвідомлюване в психіці. Поняття про ментальність
- •4. Розлади свідомості
- •Тема 8. Спрямованість в структурі особистості.
- •1. Спрямованість особистості
- •2. Потреби особистості
- •3. Мотиви особистості
- •4. Мотивація особистості
- •Тема 9. Самосвідомість особистості. Гендерна ідентичність
- •1. Поняття самосвідомості і я-концепції особистості.
- •2. Структура я-концепції
- •3. Самоставлення і самооцінка особистості
- •4. Поняття про гендер і гендерну ідентичність
- •Типологія чоловіків і жінок за вираженням маскулінності і фемінінності
- •Тема 10.Життєвий шлях особистості
- •1. Концепції поняття "вікового розвитку".
- •2. Епігегенетична концепція вікового розвитку особистості е. Еріксона.
- •3 . Теорія етичного розвитку особистості Лоренса Колберга
- •Тема 11. Соціалізація і порушення соціальних зв'язків особистості
- •1. Соціалізація і індивідуальний розвиток особистості
- •2. Порушення соціальних зв’язків особистості
- •3. Спосіб життя особистості
- •Змістовий модуль 3. Теорії особистості Тема 12. Психодинамічна орієнтація в психології особистості
- •Сторінки життя з. Фрейда
- •2. Концепція психоаналізу
- •3. Захисні психічні механізми (за Фрейдом)
- •Тема 13. Неопсихоаналітичні концепції
- •Індивідуальна психологія. Концепція Альфреда Адлера
- •2. Аналітична психологія. Концепція Карла Юнга
- •3. Соціокультурна психологія Карен Хорні
- •4. Концепція Еріха Фромма
- •Тема 14. Сучасні біхевіористичні теорії
- •1. Основні поняття теорії соціального навчання Джуліан Роттер
- •2. Цілеспрямованість і потреби
- •3. Локус контролю теорії соціального навчання
- •4. Соціально-когнітивна психологія Альберта Бандури
- •Научіння через моделювання
- •Тема 15. Гуманістична психологія
- •1. Загальна характеристика гуманістичної психології
- •2. Потрпеби і їх ієрархія за а. Маслоу
- •3. Психотерія особистості за у. Роджерсом
- •4. Інтерактивна психологія
- •5. Логотерапія в.Франкла
- •Тема 16. Особистість у радянській психології
- •1. Погляди вітчизняних учених неї психологічну структуру особистості
- •2. Ленінградська школа
- •3. Московська школа
- •4. Київська школа
3. Соціокультурна психологія Карен Хорні
На творчість одного з лідерів неофрейдизму К. Хорні вплинула серйозна ситуація соціальних потрясінь, в які ввійшов світ у період другої світової війни, що пов'язані із встановленням фашистського панування в Німеччині й фашистської окупації Європи. Як і інші послідовники Фрейда, вона надавала важливого значення несвідомим процесам і психічному життю. Своєрідність К.Хорні виявилася в тому, що основним спонукальним мотивом вона вважала прагнення до безпеки, що постійно народжується зі стану остраху й страху індивіда. Почуття тривоги й занепокоєння, які Хорні вважала базовими для поведінки індивідів, на її думку, супроводжують людину протягом всього життя. Вони можуть бути викликані недостатністю поваги, ворожою атмосферою й насильницьким придушенням за допомогою влади або авторитету. Хорні доводить, що всі конфлікти, які виникають у дитинстві, породжуються відносинами дитини з батьками. Саме через характер цих відносин у неї виникає базальне почуття тривоги, що відбиває базальне почуття тривоги в потенційно ворожому світі. Невроз є не що інше, як реакція на тривожність, описані ж Фрейдом збочення й агресивні тенденції є не причиною неврозу, а його результатом.
Завдяки діяльності Карен Хорні одержала розвиток соціокультурна теорія особистості, основою концепції якої є важливість культурних і соціальних впливів на особистість.
Згідно з Хорні, для дитинства характерні: потреба в задоволенні і потреба в безпеці. Задоволення охоплює всі основні біологічні потреби: в їжі, сні тощо. Але головною в розвитку дитини є потреба в безпеці - бути улюбленою, бажаною і захищеною. Хорні вважала, що поведінка батьків, що перешкоджає задоволенню цієї потреби, сприяє формуванню патологічної особистості. Нестала, непослідовна поведінка батьків, насмішки, невиконання обіцянок, надмірна опіка, емоційна відчуженість сприяють розвитку базальної тривоги - “відчуттю самотності та безпомічності перед обличчям потенційно небезпечного світу ”. Базальна тривога виявляється в усіх взаємовідносинах людини та у її світосприйнятті, оскільки це інтенсивне і всепроникливе відчуття відсутності безпеки. Отже, етіологію невротичної поведінки варто шукати в порушених відносинах між дитиною і батьками.
Щоб подолати почуття недостатньої безпеки, ворожості, безпомічності, властиві базальній тривозі, дитина часто змушена вдаватися до різних захисних стратегій. Хорні описала десять таких стратегій, що одержали назву невротичних потреб (або невротичних тенденцій), що наявні в усіх людей і виявляються у певному стилі поведінки. Здорова людина поводиться, гнучко реагуючи на різноманітні ситуації, замінюючи один стиль на інший, залежно від мінливих обставин. Потреба набуває невротичного характеру, якщо людина невтомно намагається перетворити її задоволення в спосіб життя.
Хорні вважала, що у дитини, що відчуває тривогу, розвивається безліч методів боротьби з відчуттям ненадійності і ізольованості. Вона виділила три типи таких методів: прагнення до зближення з людьми, що виявляється в потребі кохання; прагнення дістанціюватися від людей, що виявляється в потребі в незалежності; прагнення до конфронтації з людьми, що реалізовується в потребі у владі. Згідно з Хорні, невротичні проблеми виникають тоді, коли індивідуум не може прийняти і узгодити ці три аспекти в своїй особистості і, як наслідок, розвивається однобічно. На її думку, цих проблем можна уникнути в тому випадку, якщо дитя виховується в сім'ї, де його оточують довіра, кохання, пошана і тепло і де він відчуває себе в безпеці. На відміну від Фрейда і Юнга вона вважала, що конфлікт не закладений в інстинктах людини і тому не є неминучим, а є результатом соціальних умов.
Використовуючи метод "аналізу характера", як його назвав Вільгельм Райх, або досліджуючи "стиль життя", якщо скористатися вираженням Альфреда Адлера, Карен Хорні концентрувала свою увагу не стільки на пошуку ранніх травматичних чинників, як це робили ранні фрейдисти, скільки на особливостях діяльності пацієнта (тобто на його нав'язливій скромності,залежності і потребі перевершувати інших). Такому методу роботи з пацієнтом, що акцентує його спосіб життя, слідують багато сучасних аналітиків всіх напрямів.
