Тема 10.Життєвий шлях особистості

План лекції

1. Концепції поняття "вікового розвитку".

2. Епігенетична концепція вікового розвитку особистості Е. Еріксона.

3. Концепція етичного розвитку особистості (Л. Колберг).

1. Концепції поняття "вікового розвитку".

Термін "розвиток" указує на зміни, які з часом відбуваються в будові тіла, психіці і поведінці людини в результаті біологічних процесів в організмі і дій навколишнього середовища. Розвиток відбувається в трьох областях: фізичній, когнітивній і психосоціальній.

До фізичної області відносяться такі фізичні характеристики, як розміри і форма тіла і органів, зміни структури мозку, сенсорні можливості і моторні (або рухові) навички. Когнітивна область включає психічні процеси, що мають відношення до мислення і вирішення проблем. Охоплює зміни, що відбуваються в сприйнятті, пам'яті, міркуванні, творчій уяві і мові.

Психосоціальна область охоплює розвиток особистості і міжособистісних відносин. Ці дві сфери розвитку взаємопов'язані і охоплюють, з одного боку, зміни Я-концепції, емоцій і почуттів, а з іншого - формування соціальних навичок і моделей поведінки.

Розвиток дорослої людини можна описати в контексті трьох самостійних систем, які співвідносяться з різними аспектами її Я. Вони включають розвиток особистості як члена сім'ї (доросла дитина, чоловік (жінка) або батько, мати) і як працівника. Ці системи взаємопов’язані. Наприклад, дослідження показали, що чим більше задоволення приносить батьку трудова діяльність, тим вище його самоповага і тим вірогідніше, що йому буде властивий приймаючий стиль батьківської поведінки.

Особистісне зростання - поняття широке, охоплює все розмаїття життя людини, починаючи від народження і закінчуючи смертю.

Можна виділити відмінні риси розвиненої особистості, яка бере на себе відповідальність за свої дії:

• задовольняє свої потреби без шкоди для інших людей;

• досягає значного успіху в діяльності, оскільки вона служить для них об'єктом самовираження;

• демонструє енергію і життєстійкість в своєму повсякденному житті;

• відкрита професійним змінам і новому життєвому досвіду.

С.Л. Рубінштейн трактував життєвий шлях людини не тільки як рух уперед, але і рух вгору, до вищих, більш довершених форм і кращих проявів людської суті, досягненню досконалості. Крім того, С.Л. Рубінштейн, Б.Г. Ананьєв вважали, що життєвий шлях особистості - це шлях становлення її індивідуальності. Щоб зрозуміти закономірності розвитку індивідуальності особистості, необхідно побачити особистість ще в одній проекції - "особистість як суб'єкт діяльності" (О.Г. Асмолов). На його думку при вивченні проявів особистості як суб'єкта діяльності можуть бути виділені два плани аналізу: продуктивний і інструментальний.

Під продуктивними проявами особистості розуміють ті процеси активності особистості, в яких особистості доводиться здійснювати вибір між різними мотивами, позиціями і ролями, відшукувати, а іноді і створювати прийоми і засоби для оволодіння своєю поведінкою, використовувати різні захисні механізми і засоби для вирішення і перебудови тих ситуацій, що приводять до відхилення від нормативно заданої лінії поведінки. До продуктивних проявів особистості як суб'єкта діяльності також відносяться ті перетворення, ті "особистісні внески" (В.А. Петровський), які особа своїми діями вносить до смислової сфери інших людей і культуру. Продуктом перших проявів особистості як суб'єкта діяльності є перш за все перетворення себе, а другого - перетворення інших.

До інструментальних проявів особистості як суб'єкта діяльності відносяться характер і здібності. При цьому характер розуміється як фіксована форма смислового досвіду, смислових установок особистості, що актуалізуються у властивому даній особі індивідуальному стилі діяння, за допомогою якого досягаються ті або мотиви діяльності. Мотиви задають стратегію життя особистості, а характер - тактику поведінки особистості, що діє ради досягнення своїх мотивів. Здібності визначають міру успішності і ефективності діяльності, а тим самим зрештою і ступінь продуктивності проявів особистості як суб'єкта діяльності.