2. Коротка історія досліджень особистості

До вивчення проблеми особистості звертаються біологічні, соціальні науки, а також філософія. У психології категорія «особистість» відноситься до числа базових, і розділ психології особистості є вузловим. Знання цього розділу психології дає можливість спеціалісту будь-якого профілю працювати більш ефективно.

Психологія особистості стала експериментальною наукою в перші десятиліття ХХ століття. Однак теоретичні дослідження в галузі психології особистості велися задовго до цього.

В історії досліджень особистості можна виділити три основні періоди:

• філософсько-літературний;

• клінічний;

• власне експериментальний.

Філософсько-літературний період. Спочатку проблеми психології особистості знаходили своє відображення у працях філософів і письменників. Французький філософ Етьєн де Кондільяк в «Трактаті про відчуття» зробив спробу зібрати особистість людини з окремих її проявів і описати її. Ф.М. Достоєвський писав про «підпільну людину», яка є в кожної особистості і намагається прорватися назовні, тим самим, вказуючи, що у людини є «маски» і фасади, за якими ховається справжня натура людини.

Основними проблемами психології особистості у філософсько-літературний період її вивчення стали питання про моральну і соціальну природу людини, про її вчинки та поведінку.

Клінічний період. На початку ХІХ століття проблемами психології особистості зацікавилися лікарі-психіатри. Вони першими стали вести систематичні спостереження за особистістю хворого в клінічних умовах, вивчати історію його життя для того. Визначення особистості лікарями-психіатрами були дані в термінах таких рис, користуючись якими можна описати і цілком нормальну, і патологічну, і акцентуйовану особистість.

Експериментальний період. У перші десятиліття ХХ століття вивченням особистості стали займатися професійні психологи, які до цього звертали увагу головним чином на дослідження пізнавальних процесів і станів людини. У цій області досліджень вже були досягнуті істотні успіхи. Але в цей період намітилася криза психологічної науки, однією з причин якого був атомістичний підхід до природи людини, який вимагав розкладання психології людини на окремі процеси і стани. Цей підхід призвів до того, що людина виявилася представленою сукупністю окремих психічних функцій, з суми яких було важко скласти її особистість.

Експериментальні дослідження особистості в Росії були розпочаті О.Лазурськім, а за кордоном - Г.Айзенком і Р.Кетттелом. Вони спробували надати відповідним дослідженням експериментальний характер, ввівши в них математико-статистичну обробку даних з метою точної перевірки гіпотез і отримання достовірних фактів, на основі яких можна було б будувати експериментально перевірені, а не умоглядні теорії особистості. Важливим завданням експериментального періоду у вивченні особистості стала розробка надійних і валідних тестових методів оцінювання нормальної особистості.

У кінці 30-х років ХХ століття в психології особистості почалася активна диференціація напрямків дослідження, склалася безліч різних підходів і теорій особистості, які вивчаються в розділі психології особистості.