2 Законодавче і нормативно-правове забезпечення звітності

Методологічне керівництво як бухгалтерським обліком, так і фінансовою (зовнішньою) звітністю підприємств (суб'єктів підприємницької діяльності) здійснює Міністерство фінансів України (конкретно - Управління методології бухгалтерського обліку Департаменту фінансової статистики та аналізу, методології бухгал­терського обліку та контролю), яке відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" від 16 липня 1999 р. №996-ХІV, з урахуванням загальноприйнятої у міжнародній практиці системи обліку та статистики, розробляє і затверджує План рахунків бухгалтерського обліку, національні Положення (стандар­ти) бухгалтерського обліку та інші нормативні документи щодо ведення бухгалтерського обліку і складання звітності, обов'язкові для виконання всіма підприємствами, установами на території України, дає роз'яснення щодо їх застосування. Щодо бюджетних установ методологічне керівництво бухгалтерським обліком та фінансовою звітністю здійснює Державне казначейство України, а щодо банків - Національний банк України.

Подання податкової звітності визначається законами України, на основі яких податковими та іншими контролюючими органами розробляються форми та порядок подання. Форми податкової звітність, як правило, розробляються Державною податковою адміністрацією України.

Нормативні документи з питань бухгалтерського обліку і звітності, що використовуються в державній статистиці, погоджуються з Держкомстатом.

Міністерства і відомства, до сфери управління яких входять підприємства та установи загальнодержавної власності, Укоопспілка, а також органи, у віданні яких перебувають підприємства, установи республіканської (Автономної Республіки Крим) та комунальної власності здійснюють необхідне забезпечення бухгалтерського обліку і звітності на підприємствах і в установах своєї системи.

Основні вимоги до фінансової звітності викладено в Законі України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.99. № 996-ХІУ та у Положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку 1 – 5:

1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» затверджене наказом Міністерства фінансів України № 87 від 31.03.99.;

2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс» затверджене наказом Міністерства фінансів України № 87 від 31.03.99.;

3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати» затверджене наказом Міністерства фінансів України №87 від 31.03.99.;

4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4 «Звіт про рух грошових коштів» затверджене наказом Міністерства фінансів України № 87 від 31.03.99.;

5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 5 «Звіт про власний капітал» затверджене наказом Міністерства фінансів України № 87 від 31.03.99.

Окремі питання складання і подання фінансової звітності розкриваються в інших П(с)БО та нормативних документах.

3 Мета складання звітності

Мета фінансової звітності – це забезпечення інформацією, яка допомагає користувачам приймати вигідніші економічні рішення.

Користувачі звітності – фізичні та юридичні особи, які потребують інформації про діяльність підприємства для прийняття рішень.

Вона повинна забезпечити інформаційні потреби користувачів відносно:

• придбання, продажу і володіння цінними паперами;

• участі в капіталі підприємства;

• оцінки якості управління;

• оцінки спроможності підприємства своєчасно виконувати свої зобов’язання;

• забезпеченості зобов’язань підприємства;

• визначення суми дивідендів, які належать розподілу;

• регулювання діяльності підприємства;

• інших рішень.

Виділяють дві групи тих, хто приймає рішення, використовуючи для цього фінансові звіти. Одна група - це керівники підприємств, які звертаються до облікових даних і основуються на них в процесі прийняття важливих управлінських рішень. Профспілки зацікавлені в інформації про дотримання роботодавцями законодавства про працю з метою захисту працівників. Працівники бухгалтерії, фінансисти, економісти використовують дані фінансової звітності за попередній період для заповнення окремих показників звітності за звітний період, а також здійснюють аналіз показників звітності для підготовки Приміток до звітності та її оприлюднення. До другої групи належать зовнішні особи. Ця група складається, в першу чергу, з інвесторів (як існуючих, так і потенційних), інвестиційних аналітиків, кредиторів, уряду, профспілкових організацій, акціонерів. Бухгалтерські та інші зовнішні фінансові звіти обслуговують різноманітну групу осіб, які приймають рішення, з різноманітними інформаційними потребами (рис. 1.3).

Рис. 1.3. Типи інформації, в яких зацікавлені користувачі

Отже, бухгалтерська звітність є продуктом облікового процесу. Її користувачів умовно можна поділити на наступні групи (рис. 1.4)

Рис. 1.4. Групи користувачів бухгалтерської звітності

Документація, яка ведеться підприємством, містить масу деталізованої інформації. З цієї маси деталей бухгалтер повинен відібрати та об'єднати необхідні дані у формі звітів, ознайомившись з якими керівництво зможе дізнатися про справжній стан речей з метою розробки або зміни політики і контролю фактичної діяльності у відповідності зі встановленою політикою.

Система ведення документації повинна встановлюватися для того, щоб забезпечити надходження необхідної інформації з бухгалтерських записів у звіти. Чітка система звітів базується на чіткій системі ведення документації.

Обліковий процес має на меті забезпечити сталий потік такої інформації до всіх зацікавлених осіб. У загальних рисах зазначене вище зображено на рис. 1.5. Фінансові звіти є головним джерелом потрібної інформації на постійній основі. Ця інформація забезпечує зворотний зв'язок по кожному прийнятому рішенню.

Рис. 1.5. Обіг облікової інформації в процесі прийняття та виконання рішень