164.Цивілізаційна специфіка стратегій країн Ісламу

Економічні моделі більшості країн Ісламу мають ряд економічних рис : 1. В економіці домінує державний сектор. В більшості країн основні багатства країни – нафта й газ – націоналізовані. 2. Економіка орієнтована на експорт енергоносіїв і від нього залежить. Нафтодолари дозволяють цим країнам підтримувати високий рівень життя та здійснювати недоступні для інших країн соціальні програми. Особливості країн Ісламу :

1). Багаті малі країни, використовуючи нафтодолари, зуміли перейти від феодалізму прямо у постіндустріальне суспільство. Ці країни піклуються про покоління, що будуть жити після вичерпання нафтових запасів. Вони розвинули наукові галузі промисловості та відмінну сферу послуг. Особлива увага приділяється туризму. 2). Іран створив модель ісламської держави з вираженою релігіозною домінантою. Зовн.торгівля країни націоналізована. Застосовуються протекціонізм та підтримка вітчизняної промисловості. 3).На відміну від ін. країн Турція обрала найбільш ліберальну модель розвитку. Держава провела приватизацію і зараз контролює лиш оборонну та ін. стратегічні галузі промисловості. Уряди Йорданія, Марокко, Катара, Бахрейна вже давно приступили до реорганізації. В ОАЕ та в Сирії все ще сильна традиція родинного правління. Впевненіше за всіх ступили на шлях змін Марокко й Йорданія, що мають традиції політичного плюралізму. Економічні моделі Ісламу мають сильний вплив мусульманської релігії. Для їх моделей характерні домінуюча роль держави та висока питома вага військових витрат в ВВП. Поступово в багатьох країнах йде процес лібералізації економіки.

165.Цивілізаційна специфіка стратегій ринкових трансформацій у країнах Центральної та Східної Європи.  У результаті десятилітньої практики ринкової трансформації національні економіки країн Центральної та Східної Європи суттєво змінили власний стан, створили мережу достатньо ефективних соціально-економічних інститутів, законодавства, що пасують до ринкових реалій. Такими країнами, більш або менш успішними в інтеграційному відношенні, виступили Естонія, Латвія, Литва, Польща, Румунія, Словенія, Чехія, Словаччина, Угорщина, Болгарія. Відповідні зміни відбулися й на рівні міжнародних зв’язків означених держав, що означало також і зміну реального місця країн у світовому господарстві. Але в результаті ринкових реформ, при формуванні нового інституційного механізму, означилися й деякі недоліки системного та, інколи, суб’єктивного характеру. Передусім слід відзначити, що на початку ринкових реформ значно знизився середній рівень реальних доходів населення та збільшилась нерівність в їх розподіленні. Практика країн ЦСЄ свідчить про те, що інституційні чинники, зокрема інститути та правові регулятори, які створюються засобами зовнішньоекономічної політики, відіграють вирішальну роль при забезпеченні національної конкурентоспроможності економік транзитивного типу. Розвиток міжнародного правового поля багатобічного співробітництва та інтеграції постає необхідною функціональною складовою механізму інтеграції та поглиблення спеціалізації національної економіки