59. Концептуальні засади сучасних реформаторських стратегій розвитку постсоціалістичних країн.

Чинники, які гальмують швидкий розвиток країн із перехідною економікою, зокрема їхньої зовнішньої торгівлі.1) Політика неопротекціонізму розвинутих країн2) Різке поширення використання інформаційних технологій, електронізація та роботизація виробництва знижують відносні переваги цих крахн у дешевій робочій силі, 3)Політика так званого “технологічного неомеркантилізму”, яка виявляється у прагненні Заходу запобігти або обмежити отримання конкурентами з числа країн з перехідною економікою перспективних технологій, Концептуальними засадами сучасних реформаторських стратегій розвитку країн з перехідною економікою є такі: Формування та розвиток ринкових відносин. Держава повинна бути активним реформатором, особливо за умов економіки перехідного типу.Шлях розвитку повинен бути випереджаючого характеру, адже відомо, що «той, хто доганяє, ніколи не наздожене.Пристосування до сучасних умов цивілізаційного розвитку. Застосовувати найновіші досягнення НТП та впроваджувати у виробництво та менеджмент інноваційні технології.пристосування моделі до умов національного економічного середовища, менталітету та інших національних особливостей. Можливим є застосування синтезу різноманітних моделей.формування єдиного світогляду соціально-активної частини населення.

На сьогоднішній день виділяють декілька моделей реформаторських стратегії ринкових трансформацій в країнах з перехідною економікою. Кожна з них має своє концептуальне підґрунтя. 1) ринкова «шокова терапія», яка провадилася в Польщі. «Шокова терапія» — швидке руйнування адміністративної системи управління, прискорена приватизація, максимальна відкритість економіки для іноземних товарів і капіта-лу.2) угорська «оксамитова революція» — градуалістська стратегія: означає поступовий еволюційний перехід до ринкових відносин шляхом різних взаємопов’язаних перетворень, які починались ще при командно-адміністративній системі 3) чехословацька ( спиралась на «оксамитову революцію»): цивілізована «м’яка» дестабілізація (роздержавлення) державної власності цивілізованими методами, шляхом акціонування й корпоратизації. 4) китайська «модель державного корпоративізму» (Китай, В’єтнам, Монголія) — Трансформація економіки і перехід на ринкові засади передбачається в надрах старої командно адміністративної системи. Процес трансформування визначено як поступовий, тривалий, поетапний. Система державного управління й планування не ліквідується, а пристосовується до нових умов. 5) «ринковий соціалізм» (розвивається Кубою). Це поступовий інерційний перехід 6) прибалтійська: 7) російська, ґрунтується на формальній приватизації, роздержавленні, внаслідок чого утворюються великі транснаціональні компанії олігархічного типу. Державна бюрократія зберігає сильні позиції.

60. Концептуальні основи трансформації міжнародних економічних стратегій в умовах глобалізації.

Глобалізація відкриває нові можливості для розвитку і одночасно накладає нові обмеження на реалізацію міжнародних економічних стратегій. При цьому можливості створюються на наднаціональному рівні, а їхнє використання, як і запобігання негативним наслідкам глобалізації, належать до першочергового обов’язку національних політик. Збереження національного суверенітету, неодмінною складовою якого є суверенне право формувати власну економічну політику, виходячи з примату національних інтересів, за сучасних умов можливе лише за врахування під час формування економічної стратегії держави суті та особливостей теперішнього етапу глобалізації, пріоритету зміцнення національної конкурентоспроможності й забезпечення економічної безпеки країни.Глобалізація стає причиною все більшої нерівності країн (їх соціальної стратифікації). Нерівномірність розвитку країн приводить до різного підходу у формуванні стратегій їхнього розвитку. Так, стратегії розвинених країн спираються на неоліберальні тенденції економічної політики. Завдання стратегій розвинених країн можна згуртувати по 3-х напрямках: створення загальних передумов для економічного зростання та ефективного господарювання, задоволення потреб суспільства, які не спроможний задовольнити ринок, ослаблення негативних наслідків стихій ринкових сил. Стратегії економічного розвитку країн, що розвиваються, мають інші цілі, адже більшість країн цього типу значно відстає в економічному розвитку, тому роль держави в регулюванні економічних процесів повинна бути істотно вищою. Так виділяють три основні моделі трансформації країн, що розвиваються, в умовах глобалізації. 1. Модель трансформації країни, що розвивається. Цю стратегію, як правило, реалізують економічно відсталі держави. Її ключовий елемент — індустріалізація як основний засіб подолання економічної відсталості й скорочення розриву з індустріально розвиненими державами. Ця модель на практиці може набувати двох основних форм — експортної орієнтації та імпортозаміщення. Концептуальні засади цієї моделі можна знайти в країнах Західної Європи у добу промислових революцій, революції Мейдзі в Японії та індустріалізації в колишньому Радянському Союзі.2. Модель економічної реконструкції. Вона була успішно реалізована в країнах Західної Європи та Японії після Другої світової війни. У цьому випадку реконструкція відбувалась поруч з політичними та економічними змінами системного характеру. 3. Модель системних перетворень, яку розглядають як певну комбінацію елементів першої та другої стратегій. Системні зміни передбачають перехід від адміністративно-командної економіки (що будується на державній власності та вертикальних ієрархічних зв’язках) до ринкової господарської системи (в основі якої лежить приватна власність у різних формах і поєднання вертикальних та горизонтальних взаємовідносин).