136. Стратегічні завдання сот у регулюванні міжнародної торгівлі та світового економічного розвитку.

ГАТТ покликана виконувати три функції: впливати на державну зовнішньоекономічну політику розробкою правил міжнародної торгівлі; бути форумом для переговорів, які сприяють лібералізації і передбачуваності торговельних відносин; опікуватися врегулюванням спорів.

ГАТТ спрямовує свою діяльність проти всіх видів протекціонізму, крім митних тарифів. З метою зниження тарифів, які на початок діяльності ГАТТ у багатьох країнах були занадто високими, створено систему тарифних переговорів. Переговори починаються на конференціях і продовжуються на раундах багатосторонніх торговельних переговорів (БТП).

Основною метою ГАТТставилося - забезпечення стабільного зростання і зменшення ризику міжнародних торговельних відносин через:

• ліквідацію митних та інших торговельних обмежень;

• усунення всіх форм дискримінації в міжнародній торгівлі з метою підвищення рівня життя, забезпечення повної зайнятості населення;

• підвищення реальних доходів і попиту, поліпшення використання сировини, зростання виробництва і торговельного обміну.

ГАТТ планувалась як частина Міжнародної торговельної організації (МТО), але угода з МТО не була ратифікована, і ГАТТ усі роки діяла у якості тимчасового органу. З метою підвищення статусу міжнародних торговельних правил і забезпечення відкритості торговельної системи Уругвайський раунд прийняв рішення, що ГАТТ стає постійним органом, який займається загальною процедурою міжнародної торгівлі товарами і послугами та правилами інтелектуальної власності.

СОТ - це нова міжнародна організаційна структура, яка заснована на ГАТТ, результатах попередніх погоджень, а також домовленостях, досягнутих під час Уругвайського раунду, іншими словами - це об'єднання держав, спрямоване на створення і підтримку системи юридичних норм міжнародної торгівлі.

Згідно третьої статті Марракєшської угоди, СОТ повинна виконувати чотири функції:

-сприяти реалізації угод Уругвайського раунду і будь-яких інших угод, які укладатимуться в межах організації;

-служити міжнародним форумом для обговорення питань, тлумачення і застосування угод Уругвайського раунду;

-виконувати функції арбітра;

-періодично здійснювати збір інформації про торговий режим у країнах-членах з метою перегляду торгової політики.

137. Стратегія «рейганоміки»: переваги та недоліки.

Рейганоміка - курс економічної політики американського уряду в 1981-1989 рр.. в період президентства Рональда Рейгана. Пов'язаний з приходом до влади в США консервативно налаштованих сил Республіканської партії, підйомом так званої неоконсервативної хвилі у багатьох розвинених країнах Заходу. Теоретичною основою рейганоміки служила економічна теорія пропозиції. Практичним висновком з неї з'явився перенесення акцентів з регулювання попиту на товари і послуги на стимулювання їх виробництва. Необхідність дати простір інвестиційним та інноваційним процесам, зниженню витрат, збільшення заощаджень і нагромадження приватного капіталу зажадала великих податкових реформ.

Основними пунктами рейганоміки були:

Уповільнення зростання урядових витрат.

Скорочення податків.

Скорочення втручання держави в економіку.

Зниження інфляції шляхом скорочення грошової маси.

Критика

Деякі економісти вважають, що природним розвитком рейганоміки, суть якої полягала в постійному кредитному стимулюванні кінцевого попиту, стала світова економічна криза, гострі прояви якого почалися в 2008

До початку президентства Рейгана економіка США вже багато років перебувала в глибокій кризі. Висока інфляція в 1970-х роках, спричинена насамперед різким підвищенням цін на нафту, поєднувалася з високим безробіттям. Це явище отримало назву стагфляція. У результаті політичного тиску значно збільшилася грошова маса у вигляді готівкових доларів. Встановлений президентом Ніксоном контроль за цінами та рівнем заробітної плати був скасований. Щоб запобігти різкі зміни цін і імпортних поставок нафти, був створений стратегічний нафтовий резерв США. Крім того, президент Картер для контролю над енергоресурсами створив Міністерство енергетики США. Вважають, що закінчення стагфляції пов'язано зі скороченням грошової маси, проведеним Федеральною резервною системою під керівництвом Пола Волкера, і перевиробництвом нафти в 1980-х роках.

Результат

Президент Рейган підписує Акт про податки для відновлення економіки в своєму ранчо в Каліфорнії, 1981 р.

Епоха Рейгана була тривалим періодом економічної експансії, яка тривала до президентства Клінтона. У цей період безробіття поступово знижувалася, Інфляція в 1980 р. становила 13,5%, а до 1988 р. вона впала до 4,1%.

Рейган суттєво збільшив видатки державного бюджету, в особливості на озброєння - від 267,1 мільярда доларів у 1980 р. до 393,1 мільярда, що в розрахунку від величини валового внутрішнього продукту склало зростання від 4,9% до 5,8%, а у розрахунку від витратних статей бюджету - від 22,7% до 27,3%. Для мирного періоду це були безпрецедентні витрати.

Податки при Рейгані були істотно зменшені, в особливості на високі доходи. Максимальний рівень податків з 70% був зменшений. У той же час дефіцит федерального бюджету впав від 6% в 1983 р. до 3,2% валового внутрішнього продукту, а до кінця правління Рейгана - до 2,9%. Щоб покрити дефіцит бюджету, адміністрація Рейгана збільшила державний борг з 997 000 000 000 до 2,85 трильйона доларів. У результаті в епоху Рейгана США знову (як після громадянської війни) з всесвітнього кредитора перетворилися на найбільшого в світі боржника, що розчарувало навіть самого Рейгана.

Соціальне розшарування в епоху Рейгана зросла. Кількість американців, що живуть за межею бідності, збільшилася від 29 мільйонів у 1980 р. до 31,7 мільйона в 1988 р. Частка національного доходу, що припадає на 5% найбагатших американців виросла від 16,5% у 1980 р. до 18,3 % в 1988 р., а на 20% найбільш багатих за ті ж роки - від 44,1% до 46,3%, в той час як частка найбідніших 20% за ті ж роки скоротилася від 4,2% до 3, 8%. Помітною проблемою великих міст стали бездомні, які звинувачували в своїх бідах рейганоміка. Сам Рейган стверджував, що бродяжництво - особистий вибір бездомних