112Світові фінансово-економічні кризи у контексті глобалізації і антикризові стратегії регіональних співтовариств.

Фінансовому капіталу властива підвищена динамічність, різкість і глибина стрибків кон'юнктури. Негативний характер зазначеного впливу особливо посилюється в роки екстраординарних криз, вплив яких виявляється більш руйнівним, ніж кризових фаз звичайного ділового циклу. Відмінними рисами даних циклів є те, що їхня динаміка не вписується в діловий цикл: імпульси нестабільності приходять зі світових товарних або фінансових ринків, а вплив таких екстраординарних шоків на світогосподарські процеси виявляється тривалішим і у більшості випадків набуває перманентного характеру. Цікаво, що зі все більшою інтернаціоналізацією світової економіки кризи поширюються все ширше: екстраординарний характер мали кризи 50-х, 70-х, 90-х та 2007-08 років, хоча перша торкнулася насамперед економіки США, друга - розвинутих країн, третя - держав з ринками, що народжуються: Мексики (1995), країн Східної Азії (1997), Росії та України (1998), Бразилії (1999), четверта ж – всієї планети.

Загострення фінансово-економічної кризи актуалізувало питання створення та розширення зон домінування окремих валют світу, як механізму протидії поширенню кризових явищ на національні економічні системи.

Глобальна фінансово-економічна криза призвела не лише до ослаблення позицій долара як світової резервної валюти, а й до формування передумов створення полівалютної світової системи. Країни, що сформують на основі власної валюти спільні валютні зони, якісно посилять власний вплив на процеси глобального розвитку та збільшать доходи. Інші країни не зможуть відігравати самостійну економічну роль і залишаться на узбіччі світової фінансової системи.

Заходи, що було вжито (расписать детально):

1. Формування валютних зон (зона впливу російського рубля; зона Південної Америки: Куба, Венесуела, Болівія, Нікарагуа, Домініка, Еквадор; зона Азійсько-Тихоокеанського регіону; зона Північної Америки; зона динару (GCC)).

2. Розширення переліку резервних валют.

3. Державне втручання в економіку.

4. Низка антикризових самітів.

113Середовище та фактори формування міжнародних стратегій економічного розвитку.

Міжнародна економічна стратегія розвитку (МЕС) вивчає формування і реалізацію довгострокової ек-ї політики , спрямовану на суттєве поліпшення соц-ек показників розвитку країни, стимулювання динамізму ек. розвитку на нац-му, рег-му та глоб-му рівнях.

Різноманітність і диверсифікованість МЕС визначає, по суті, сама специфіка розвитку середовища світового господарства, а саме два протилежні його аспекти:

*все більше переплетіння нац-х ек-к в єдину сист, стандартизація осн. ел-ів економік відповідно до вимог транс націоналізації та надзвичайний динамізм розвитку;

*з іншого боку – поглиблення розриву в розвитку між найрозвиненішими і найбіднішими країнами, посилення відмінностей всередині груп країн.

Кожна країна є особливою, що зумовлено розподілом факторів виробництва, історичними особливостями розвитку, геополітичним положенням. Поки що не можна говорити про єдину для всіх кр-н модель економічного розвитку. В кожному випадку необхідно узгодження можливостей і зовнішніх факторів із врахування того, що в кожна країна є унікальна!!!

Чинники, що впливають на формування стратегії із зовні (зовнішні, глобальні фактори): функціонування світового ринку, мобільність факторів вир-ва, інтеграція світового госп-ва, його галузева структура, НТП транс націоналізація ек-х відносин, міжн ек інтеграція, глобалізація ек-х процесів.

Внутрішні чинники: розподіл факторів виробництва, історичні особливості розвитку, геополітичне положенням, поточний стан розвитку, політична ситуація, тощо.

Варто виокремлювати особливості факторних передумов формування стратегій для розвинених країн, менш та найменш розвинутих. Факторні передумови в найрозвинених країнах, такі як тенденція акумуляції капіталу, високих технологій і кваліфікованої робочої сили, призводить до розробки стратегій напрямлених на ще більшу оптимізацію та перебудову ек-ки на основі новітніх технологій з метою збереження і посилення технологічного лідерства, та на завоювання нових фін і товарних ринків. Тоді як в найменш розвинених країнах факторною передумовою є природні ресурси ( копалини + клімат) та некваліфікована дешева робоча сила ( особл Пвд, Пвд-Сх Азія і дещо Лат Америка), які не можуть надати відчутного імпульсу економіці. В тривалій перспективі це не є стрижнем ефективної стратегії ( хіба що країни Затоки, що викор-ть нафтодолл. на перебудову ек-ки). Хоча, країни де осн фактор є дешева РС можуть розвивати легку і харчову промисловість, але наразі дані галузі надто залежать від іноземних інвестицій (ТНК), що не є дуже позитивним для країни. Для даних країн головне накопичити капітал.

Особливий фактор, окрім факторів виробництва для країн є динаміка процесів у світовій економіці: еволюція цивілізаційних стадій ек-го розвитку, інтернаціоналізація госп життя, НТП, світова ек-на інтеграція, глобалізація ек розвитку.