106Регіоналізація як реакція на виклики глобалізації

Регіоналізація світової економіки – це процес, що супроводжує глобалізацію завдяки своєму посиленню.

В основі регіоналізації лежить міжнародна економічна інтеграція, яка активізується глобальною. Регіональні економічні угрупування можна розглядати як осередки, що становлять глобальний економічний простір, в них процеси, притаманні глобалізації (інтернаціоналізація всіх сфер життєдіяльності), здійснюються набагато швидше, ніж у цілому на земній кулі.

Основні моменти:

1. у регіональних об’єднаннях створюються єдиний екон простір без митних кордонів та обмежень на шляху руху капіталу, технологій, робочої сили.

2. як і в глобалізації, регіональні об’єднання формують спільні наднаціональні органи

3. активно йдуть процеси виробничого кооперування;

4. спільна валютна система

5. в основі утворення лежить принцип “доповненості”, що означає багаторівневу систему прийняття рішень;

6. регіоналізація стимулює розвиток міжнародних ек зв’язків усередині об’єднання (як наслідок-високі темпи зростання взаємної торгівлі)

7. регіональні зв’язки мають тенденцію до організаційної трансформації

Якщо розуміти глобалізацію як формування світової капіталістичної системи, яка охоплює всі регіони і країни, змітаючи штучні бар’єри, але не ліквідуючи місцевих відмінностей, то розквіт регіоналізму не суперечить глобалізації. Але якщо розуміти її як відкритий світовий ринок, у кожному національному сегменті якого продається рівно стільки, скільки вносить дана країна до світового виробництва, а решта попиту задовольняється пропозицією, створеною деінде, то регіоналізм справді може стояти на її шляху. У такій системі регіоналізм перестав би бути своєрідним двигуном глобалізації, перетворюючись на свого роду греблю перед нею або сховок для національної самобутності й захисту слабших від сильних. Сучасний регіоналізм є скоріше локомотивом, який приводить у рух поїзд глобалізації, ніж бар’єром на її шляху. Або оборонним щитом від неї.

107Регіоналізація як цивілізаційне явище(

Регіоналізація світової економіки – це процес, що супроводжує глобалізацію завдяки своєму посиленню.

В основі регіоналізації лежить міжнародна економічна інтеграція, яка активізується глобальною. Регіональні економічні угрупування можна розглядати як осередки, що становлять глобальний економічний простір, в них процеси, притаманні глобалізації (інтернаціоналізація всіх сфер життєдіяльності), здійснюються набагато швидше, ніж у цілому на земній кулі.

Фактори, що сприяють розвиткові регіональної інтеграції:

• Схожість рівнів економічного розвитку країн в регіоні;

• географічна близкість і наявність історично склавшихся економічних зв‘язків;

• спільні економічні, соціальні, політичні, культурні та інші проблеми

У регіональних інтеграційних організаціях високого рівня розвитку створюється єдиний економічний простір без митних перешкод та обмежень на шляху руху капіталу, технологій і робочої сили. Активно йдуть процеси виробничого кооперування. Формується спільна валютна система з єдиною валютою, як це має місце у ЄС. Наднаціональні органи регулюються економікою. В таких об»єднаннях набувають досить великих владних позицій. Посилюється координація і в інших галузях – правовій, екологічній, інформаційній, де також утворюються відповідні наддержавні органи.

Регіональна інтеграція стимулює розвиток міжнародних економічних зв»язків усередині об»єднання. Оскільки усунено торговельні перешкоди між країнами, їх взаємна торгівля зростає швидкими темпами. Регіональні зв»язки мають тенденцію до поглиблення економічної інтеграції та територіального розширення й організаційної трансформації. Так, США домовилися про створення до 2010 року зони вільної торгівлі між країнами-членами АТЕС. В більш віддаленій перспективі створення зони вільної торгівлі між США та ЄС. Т.ч. регіоналізація за своєю суттю все більше набуває глобального характеру і перетворюється на найактивнішу складову механізму глобалізації.

Регіональні інтеграційні угрупування також формують наднаціональні органи(економічні ради, парламенти, суди), що є одним з характерних проявів глобальної країни, яка входить до регіональної організації, мусить віддати частину своїх владних функцій на користь спільної справи організації.

Якщо розуміти глобалізацію як формування світової капіталістичної системи, яка охоплює всі регіони і країни, змітаючи штучні бар’єри, але не ліквідуючи місцевих відмінностей, то розквіт регіоналізму не суперечить глобалізації. Але якщо розуміти її як відкритий світовий ринок, у кожному національному сегменті якого продається рівно стільки, скільки вносить дана країна до світового виробництва, а решта попиту задовольняється пропозицією, створеною деінде, то регіоналізм справді може стояти на її шляху. У такій системі регіоналізм перестав би бути своєрідним двигуном глобалізації, перетворюючись на свого роду греблю перед нею або сховок для національної самобутності й захисту слабших від сильних. Сучасний регіоналізм є скоріше локомотивом, який приводить у рух поїзд глобалізації, ніж бар’єром на її шляху. Або оборонним щитом від неї.