100. Проблеми вибору стратегії економічного розвитку в світлі цивілізаційних викликів: синтез і цивілізаційна ідентичність

В той же час світ стає більш тісним. Взаємодія між народами різних цивілізацій підсилюється. Це веде до росту цивілізаційної самосвідомості, до поглиблення розуміння розходжень між цивілізаціями і спільності в рамках цивілізації.

В епоху глобалізації на перший план виходять проблеми взаємодії цивілізацій, альтернатива їхнього зіткнення, діалогу або партнерства;

Процес глобалізації за західною моделлю (уніфікації) прискорюється і загрожує розчиненням цивілізацій в уніфікованому світовому співтоваристві;

Процес становлення постіндустріальної глобальної цивілізації нерівномірний і змінює умови функціонування і взаємодії цивілізацій;

Формується інтегральний соціокультурний прошарок, який трансформує системи цінностей, ядро кожної цивілізації

Пітерим Сорокін (футуролог) у 50-х рр.. передбачав, що під впливом економічної глобалізації відбуватиметься зміна соціокультурного укладу, і необхідні стратегії поєднання «чутливого» західного укладу і «зверх чутливого» Східного (і це буде не просте поєднання, а модифікації)

101Проблеми домінування та інтеграції.

Ознакою сучасного етапу розгортання процесів глобалізації стало посилення нерівномірності, асинхронності та диспропорційності економічного розвитку країн. Дивергенція рівнів добробуту між країнами-лідерами та аутсайдерами світового економічного розвитку, посилюється. Проблема нерівності переходить з площини національної (бідні громадяни проти багатих) в площину міжнаціональну, актуалізуючи при цьому конкуренцію національних економічних моделей щодо їх здатності забезпечити лідерство по основних макроекономічних показниках розвитку. Перевагою стратегій лідерства є економічне (Китай), соціальне (Німеччина, Швеція) або наукове-технологічне (США, Японія) домінування, завдяки якому країни-лідери нарощують свої конкурентні переваги та створюють нові унікальні. Але доцільно зазначити, що стратегію світового економічного домінування проводять лише наймогутніші країни світу, які користуючись перевагами глобалізації та застосовуючи «право сильного», прагнуть здійснювати свій диктат у світовому геополітичному просторі задля утвердження своїх домінуючих позицій в світі. В цьому основна суперечність даної стратегії. Внаслідок високого рівня економічного розвитку країн-лідерів, їх соціально-економічній зрілості, сильного громадянського суспільства, високотехнологічному шляху розвитку вони в змозі нав’язувати свої «правила гри» на світовій арені та впливати на більш слабкі країни. Все це призводить до перетворення слабких країн на неоколоніальні сировинні придатки домінуючих країн, посилення глобальної стратифікації суспільства, інформаційної відсталості багатьох регіонів світу тощо.

Серед стратегій домінування виділяють стратегію «Золотого мільярда » - стратегія експансії країн «зони прогресу», що захищають особливі інтереси, національне багатство і монопольні доходи шляхом створення спеціальної інфраструктури і режимів влади в відповідних країнах, що веде до гострої соціальної і економічної дискримінації і деградації.

Світова економічна система включає в себе взаємопов'язані національні економіки з аналогічними або различающимися економічним, політичним та ідеологічним порядками. У зв'язку з цим виникає проблема взаємовідносин світової економічної системи та національної економіки тієї чи іншої країни. Це тим більше актуально в умовах домінування країн та угруповань, що володіють економічною потужністю, диктують свої умови, на яких та чи інша країна може претендувати на прийнятну для себе форму інтеграції у світову економічну систему. Ці інтегаціонние процеси не є універсальними і одним з найважливіших критеріїв «прийнятності» є відповідність економічного, політичного та ідеологічного порядків у країні, яка бажає інтегруватися в яку-небудь економічне угруповання, характеру цих порядків, що склалися в даній угрупованню. Цілями подібних інтеграцій найчастіше служать мотиви отримання «режими найбільшого сприяння», економічної підтримки і І.Д. Досить поглянути на величину і структуру запасів корисних копалин стратегічного значення, а також на рівень оплати праці в Західній, Центральній і Східній Європі, щоб прийти до висновку про чітку зацікавленості Західної Європи у використанні інтегруються в ЄС країн Центральної та Східної Європи дешевої робочої сили для трудомістких процесів та отриманні стратегічної сировини. Таким чином, інтеграція національної економіки у світову економічну систему, тобто в її домінуючі угруповання, може бути здійснена у випадку схожості економічного і політичного порядків і зацікавленості цих угруповань у прийомі інтегрується країни на певних умовах.