- •«Економічне диво» (цивілізаційний досвід країн Південно-Східної Азії).
- •«Полюси економічного розвитку»: національний і регіональний аспекти.
- •Варіанти стратегії автаркії: недоліки і переваги.
- •Варіативність міжнародних економічних стратегій розвитку: макроекономічні складові.
- •Варіативність міжнародних економічних стратегій розвитку
- •Варіативність планетарної стратегії сталого розвитку.
- •7. Варіативність політики автаркії: економічна самодостатність; структурна закритість; економічна закритість; автаркія експансії.
- •8. Варіативністьстратегіїглобалізації і економічноїуніфікаціїсвітового простору
- •9. Варіативність стратегій розвитку транзитивних країн.
- •10. Варіативність сучасних макроекономічних політик і стратегій економічного розвитку.
- •11. Вестернізація як стратегічний проект. Стратегія «Золотого мільярда».
- •12. Взаємозалежність глобальних і національних стратегій економічного розвитку.
- •13. Види, рівні, суб'єкти та об'єкти міжнародних економічних стратегій.
- •14. Виміри цивілізацій як об’єктивної реальності як об’єктивна реальність.
- •16. Вплив наднаціональних регулюючих світових та регіональних економічних інституцій на реформи в Україні.
- •17. Глобалізація економіки як чинник формування нових геостратегічних концепцій розвитку.
- •18. Глобалізація і механізми реалізації стратегій розвитку
- •25. Глобальні економічні проблеми сучасності і їхнє відображення у міжнародних стратегіях економічного розвитку.
- •26. Глобальні проблеми сучасності та антикризові стратегії економічного розвитку.
- •28. Досвід і реалізація стратегій економічного розвитку у провідних країнах світу.
- •29. Еволюція стратегій Європейського Союзу.
- •40. Економічні механізми підтримки екологічної Економічні механізми підтримки екологічної рівноваги.
- •41. Експансіоністські складові стратегій світового економічного домінування.
- •42. Етапи еволюції світового господарства і світових економічних стратегій.
- •43. Етапи кардинальних змін у міжнародних економічних стратегіях. (див. 42)
- •44. Європейський союз у контексті цивілізаційної взаємодії.
- •45. Єес: стратегія і принципи формування.
- •46. Загальнонаціональні і індивідуальні приватні економічні інтереси та їхній вплив на параметри міжнародних стратегій економічного розвитку країни.
- •47. Засади стратегії економічного розвитку України шляхом європейської інтеграції.
- •48. Засади стратегій економічного розвитку в країнах, що розвиваються.
- •49. Зовнішньоторговельна політика як чинник стратегії соціально-економічного розвитку.
- •50. Інноваційні, інформаційно-технологічні, фінансово-економічні, інституціональні й соціальні засади трансформації світових економічних стратегій в умовах глобалізації.
- •52. Інтеграційний вибір України: стратегія економічного розвитку
- •55.Класифікація стратегій економічного розвитку за ознаками (домінуючих країн, транзитивних економік, та країн, що розвиваються).
- •56. Конкурентне середовище та національні (регіональні) конкурентні переваги як складові сталого розвитку глобальної економіки.
- •57. Концептуальні засади економічної глобалізації.
- •59. Концептуальні засади сучасних реформаторських стратегій розвитку постсоціалістичних країн.
- •60. Концептуальні основи трансформації міжнародних економічних стратегій в умовах глобалізації.
- •61. Координація розвитку глобальної економіки Міжнародним валютним фондом та Світовим банком.
- •62. Країни як суб'єкти і об'єкти глобальних економічних стратегій домінуючих країн.
- •63. Країни як суб'єкти світових економічних стратегій в умовах глобалізації.
- •64. Країни-лідери і наднаціональні економічні регулюючі інституції.
- •65. Критерії сталого розвитку країн у глобальному середовищі.
- •66. Макроекономічні важелі закритості національних економік в контексті стратегії відкритості.
- •67. Макроекономічні регулятори інноваційних процесів як основа стратегії сталого розвитку.
- •68. Механізм імплементації стратегій єс.
- •69. Механізми та інструменти конвергенції України та єс.
- •70. Міжнародна мобільність факторів виробництва і проблема вибору національних стратегій міжнародної економічної поведінки.
- •83. Національна стратегія сталого розвитку України.
- •84.Національні економічні стратегії розвитку країн-лідерів
- •90. Особливості інтеграційних стратегій країн Азіатсько-Тихоокеанського регіону.
- •93.Особливості формування постіндустріальних стратегій.
- •95. Переваги та недоліки стратегії відкритості
- •97. Причини зіткнення цивілізацій та характеристика їх конфлікту.
- •98. Пріоритетні напрямки реалізації стратегії «Європа 2020».
- •100. Проблеми вибору стратегії економічного розвитку в світлі цивілізаційних викликів: синтез і цивілізаційна ідентичність
- •101Проблеми домінування та інтеграції.
- •102Проблеми економічного розвитку в світлі цивілізаційних викликів.
- •103Проблеми формування планетарної стратегії стійкого розвитку і економічні інтереси країн-лідерів.
- •104Процеси глобалізації і економічний націоналізм.
- •106Регіоналізація як реакція на виклики глобалізації
- •107Регіоналізація як цивілізаційне явище(
- •108Ринкова економіка, економічна демократія і стратегії міжнародного економічного розвитку країн з ринковою економікою.
- •109Світові «центри тяжіння» і інтеграційні процеси: варіативність міжнародних економічних стратегій.
- •110Світові економічні ресурси як база реалізації стратегій соціально-економічного розвитку.
- •111Світові макрорегіональні угрупування і варіативність міжнародних економічних стратегій.
- •112Світові фінансово-економічні кризи у контексті глобалізації і антикризові стратегії регіональних співтовариств.
- •113Середовище та фактори формування міжнародних стратегій економічного розвитку.
- •114 Система міжнародних організацій з регулювання світової торгівлі та їхні стратегічні цілі.
- •115Специфіка стратегії автаркії домінуючих, транзитивних країн та країн, що розвиваються.
- •116Специфіка стратегій по лінії Схід-Захід.
- •117Співвідношення національних, регіональних та глобальних стратегій економічного розвитку.
- •118. Сприяння з боку наднаціональних інституцій адаптації реформаторських моделей у транзитивних країнах як напрям координуючого впливу.
- •119Стратегії «наздоганяючого розвитку» та їхня результативність.
- •120Стратегії виживання (інерційні стратегії) економічного розвитку
- •121. Стратегії виживання і периферійність економічного розвитку.
- •122. Стратегії економічного зростання і державне регулювання ринкової економіки.
- •124. Стратегії єбрр: мета і наслідки реалізації в постсоціалістичних країнах.
- •123. Стратегії єбрр і Україна: основні засади взаємодії.
- •124. Стратегії єбрр: мета і наслідки реалізації в постсоціалістичних країнах.
- •125. Стратегії загальноамериканської інтеграції: nafta, ftaa.
- •126.Стратегії наднаціональних інституцій і їхній вплив на формування національних стратегій та стратегій світового економічного розвитку.
- •127.Стратегії постсоціалістичних країн у світовому середовищi.
- •129.Стратегії розвитку України у глобальному середовищі.
- •130. Стратегії Світового банку і Україна: основні засади взаємодії.
- •131. Стратегії Світового банку: мета і реальні наслідки.
- •132. Стратегії тнк і національні стратегії міжнародного економічного розвитку.
- •133. Стратегії тнк і їхній вплив на формування національних економічних стратегій.
- •134. Стратегії тнк у контексті стратегій домінування країн-лідерів.
- •135. Стратегічна мета та цивілізаційні чинники формування світових економічних співтовариств.
- •136. Стратегічні завдання сот у регулюванні міжнародної торгівлі та світового економічного розвитку.
- •137. Стратегія «рейганоміки»: переваги та недоліки.
- •138. Стратегія «тетчеризму»: переваги та недоліки.
- •139. Стратегія автаркії експансії («автаркії великих просторів»)
- •140. Стратегія відкритості і проблеми забезпечення сталого розвитку світової економіки.
- •141.Стратегія домінування і концепція «полюсів розвитку».
- •142.Стратегія економічного і соціального розвитку України на 2004-2015 рр.
- •143. Стратегія єс «Європа 2020»: причини ухвалення та основні цілі.
- •144. Стратегія Світового банку та умови її реалізації
- •145. Стратегія сталого розвитку оон і економічна допомога країнам, що розвиваються.
- •147. Сучасні антикризові стратегії країн-лідерів.
- •148. Сучасні геополітичні стратегії світового розвитку: «геополітичні розломи».
- •149. Сучасні світові інноваційні економічні стратегії
- •150. Україна – єеп у контексті міжнародних економічних стратегій.
- •Україна в міжнародному конкурентному середовищі: вибір стратегії розвитку.
- •Україна і єбрр: основні засади та наслідки стратегічного партнерства.
- •153. Україна і стратегії регіоналізації.
- •160. Цивілізаційна складова трансформацій світових економічних стратегій в умовах глобалізації
- •161.Цивілізаційна специфіка і міжнародні стратегії економічного розвитку країн Заходу.
- •162.Цивілізаційна специфіка міжнародних економічних стратегій країн Ісламу
- •163.Цивілізаційна специфіка ринкових трансформацій в Україні.
- •164.Цивілізаційна специфіка стратегій країн Ісламу
- •166.. Цивілізаційний чинник розвитку національних економік.
- •167.Цивілізаційні виміри стратегій економічного розвитку.
- •168.Цивілізаційні витоки економічного націоналізму.
- •169.Цивілізаційні детермінанти формування міжнародних стратегій економічного розвитку.
- •170.Цілі та завдання стратегії єс «Європа 2020».
- •171.Чинники зміцнення економіки єс і основні напрями їх реалізації (Програма «Європа 2020»).
- •172.Чинники національного розвитку України у контексті моделі економічного прориву.
- •173.Чинники регіоналізації глобального розвитку.
- •«Економічне диво» (цивілізаційний досвід країн Південно-Східної Азії).
«Полюси економічного розвитку»: національний і регіональний аспекти.
Згідно розробкам Ф. Перроу, економічний простір правомірно визначати як силове поле, напруженість якого нерівномірна. У напрямку до полюсів діють певні доцентрові сили, є і сили відцентрові. Ці полюси як би групують нововведення, проте навколо певної лідируючої галузі, і в результаті утворюють територіальні концентрації. Останні характеризуються, зокрема, тим, що чітко простежується зв'язок між виробленим сукупним доходом та інвестиціями, економічним і соціальним рівнем розвитку тощо Таким чином, регіональний полюс зростання являє собою поєднання розвиваються і розширюються галузей, здатних викликати економічне зростання в зоні свого впливу. Дослідниками також встановлено, що виникнення територіальних «точок зростання» обумовлено: нерівномірністю масштабів та ефективності виробництва; наявністю особливо зручних територій для розміщення підприємств декількох сполучених галузей; набирає силу тенденцією зміщення інновацій з великих міст у малі та середні, де є високотехнологічний потенціал, та іншими причинами.
У теорії полюсів зростання є кілька вкрай важливих, принципових тез - Полюс зростання не самоціль, а засіб підйому району; - Полюс зростання ефективний тільки в мережі з таких же полюсів; - Полюс зростання повинен володіти відмінною зв'язком з іншими пунктами району, щоб використовувати його ресурси і передавати їм нововведення та інші імпульси розвитку; - Полюс зростання повинен здійснювати зв'язок між країною і регіоном; - Полюси зростання можуть бути самого різного значимості - міжнародної (зв'язок країни зі світом), національної, регіональної та місцевої (наприклад, центральна садиба колгоспу за часів СРСР) і масштабу - від окремого поселення до цілого району; - Головна мета - пробудження стимулів і сил саморозвитку Теорія полюсів росту швидко завоювала широку популярність в країнах Заходу, і практично всі ці країни ще в 60-х роках поклали дану теорію в основу своєї регіональної політики. Спочатку мова йшла тільки про піднесення відсталих і депресивних районів, тобто використанні полюсів росту в якості інструменту політики вирівнювання. Пізніше з'явилася ідея підтримки основних центрів для підтримки конкурентоспроможності країни. Згодом же полюса зростання стали розглядатися як каркас всієї територіальної структури суспільства, незалежно від того, розміщувалися вони в процвітаючою частини країни або у відсталій. Так склалася концепція поляризованого простору.
Варіанти стратегії автаркії: недоліки і переваги.
Автаркія (від грец. autarkeia - самозабезпечення). Політика господарськоговідокремлення країни, добровільна чи вимушена ізоляція від світового ринку. Приклад прямування до автаркії – економічна політика фашистських режимів у Німеччині та Італії, де в процесі підготовки до війни ставилося завдання досягти самозабезпечення стратегічними ресурсами. Політика автаркії проводилась і в СРСР сталінським керівництвом.
Перевагами є максимально можливе самозабезпечення й самоізоляції від небезпечних впливів процесів глобалізму, сподівання на власні сили й засоби.
Недоліками є можливе невиправдане сподівання на надмірну самостійність, порушення стійких зв’язків.
Види с. автаркії:
- абсолютна автаркія: будується закрита тоталітарна економіка.
- автаркія експансії (або автаркія нац переваг): вибираються певні напрямки економіки, всі зусилля спрямовуються на розвиток цих напрямків.
- автаркія структурна (визнач ряд галузей, які мають підтримку держави і забезп країні прорив на ринок).
автаркія передбачає захист ек.ки від панування домінуючих країн, захист її природних конкур переваг, захист від шкідливих виробництв і формування конкурентоспроможності країни на окремих напрямках розвитку. Якщо слаборозв. країна або країна, ек.ка якої знаходиться у кризовому стані, не може скорист перевагами відкритості, то вона вдається до стратегії автаркії.
Стратегія автаркії передбачає застосування мобілізаційної моделі розвитку. Стратегією закритості можуть скористатися тільки потужні країни.
Механізми становлення відкритості у межах моделі автаркії.
Керована ек.ка є закритою.
Економічна відкритість в межах цієї моделі - це не скасування кордонів, а застосування механізмів, які не суперечать глобальним стратегіям.
Більшість розвинених країн застосовують різноманітні механізми стосовно закритості.
