
- •Розділ 1 будова і властивості волокнистих матеріалів Основні питання:
- •1.1.Загальні відомості про волокнисті матеріали
- •1.Загальні відомості про волокнисті матеріали.
- •1) Способом отримання;
- •2) Хімічним складом;
- •3) Структурою волокна, яка визначається характером розташування макромолекул відносно осі волокна і відносно одна одної.
- •А) витягнута; б) вигнута; в) звита; г) розгалужена
- •Контрольні запитання:
- •1.2. Природні волокна
- •1.2.1. Волокна рослинного походження
- •Будова бавовняного і льняного волокон
- •Склад волокон рослинного походження
- •Целюлоза, її будова і властивості
- •2) Маючи однаковий хімічний склад, елементарні ланки ланцюга відрізняються за своїм розташуванням у просторі: вони повернуті відносно одна одної на 180°.
- •Відношення до води і органічних розчинників
- •Дія температури
- •Відношення до кислот
- •Відношення до лугів
- •Відношення до відновників і окислювачів
- •Дія мікроорганізмів
- •Контрольні запитання:
- •1.2.2. Волокна тваринного походження
- •Будова білків
- •Білки як амфоліти
- •Вовна та її унікальні властивості
- •Будова вовняного волокна
- •Будова кератину
- •Властивості вовни
- •Відношення до вологи
- •Дія температури
- •Відношення до кислот
- •Керат- -он Керат -он Відношення до лугів
- •Відношення до відновників і окислювачів
- •Натуральний шовк
- •Властивості шовку
- •Контрольні запитання:
- •1.3. Хімічні волокна
- •Основні етапи виробництва хімічних волокон і ниток
- •Штучні волокна
- •Віскозне волокно.
- •Ацетатні волокна
- •Синтетичні волокна
- •Поліамідні волокна
- •Поліефірні волокна
- •Поліакрилонітрильні волокна
- •Полівінілспиртові волокна
- •Полівінілхлоридні волокна
- •Поліолефінові волокна
- •1.3.4. Виробництво текстильних волокон: сьогодення і перспективи
- •Світове виробництво текстильних волокон у 2001 р.
- •Світове споживання текстильних волокон
- •Загальна тенденція споживання волокон у 2010-2025рр. За регіонами світу
- •Світове споживання текстильних волокон, прогнозування до 2050 р.
- •Запитання для самоперевірки:
- •Контрольні запитання:
- •2.2. Підготовка текстильних матеріалів із природних целюлозних волокон
- •Розшліхтовування
- •Відварювання
- •1) Реактора (в її структурі розподілені реагенти);
- •2) Об'єкта дії, з якого в результаті комплексу складних фізико-хімічних процесів повинні бути видалені забруднення.
- •Вибілювання
- •Вибілювання гіпохлоритом
- •Вибілювання хлоритом натрію
- •Вибілювання пероксидом водню
- •Вибілювання надоцтовою кислотою. Використання оптичних вибілювачів. Вибілювання відновниками
- •Використання оптичних вибілювачів
- •Вибілювання відновниками
- •Мерсеризація текстильних матеріалів
- •Особливості вибілювання льняних матеріалів
- •Контрольні запитання:
- •Підготовка текстильних матеріалів із білкових, штучних та синтетичних волокон Підготовка вовняних тканин
- •Опалювання
- •Промивання
- •Валяння
- •Заварювання
- •Карбонізація
- •Вибілювання
- •Підготовка натурального шовку
- •Знеклеювання
- •Вибілювання
- •Обважнення
- •2.3.1. Підготовка текстильних матеріалів із штучних волокон
- •2.3.2. Підготовка текстильних матеріалів із синтетичних волокон
- •Контрольні запитання:
- •Фарбування текстильних матеріалів
- •2.4.1. Загальні відомості про барвники
- •Класифікація барвників
- •2.4.2. Основні положення теорії фарбування
- •Властивості волокон
- •Хімічна будова
- •Фізичні властивості волокон
- •"Поверхневі" властивості волокон
- •Види взаємодії активних центрів волокон з барвниками
- •"Об'ємні" властивості волокон
- •Властивості барвників
- •1) Колір, обумовлений специфічною будовою.
- •2) Здатність міцно утримуватися внутрішньою поверхнею елементарних волокон за рахунок специфічних (фізичних чи хімічних) сил взаємодії з волокноутворюючим полімером.
- •Стадії процесу фарбування
- •1) Щільністю структури волокон, що спричинює стеричне гальмування просуванню барвників, розміри молекул яких порівняні з розмірами пустот і пор, наявних у волокні чи виникаючих в умовах фіксації;
- •2.4.3. Характеристика технічних способів фарбування
- •Напівбезперервний спосіб фарбування
- •2.4.4. Фарбування водорозчинними барвниками Прямі барвники
- •Використання активних барвників
- •1) Барвники, які забарвлюють в холодній ванні (в назві мають літеру X), за хімічною будовою вони відносяться до дихлортриазинових, найбільш реакційне здатних барвників;
- •3. Коефіцієнт дифузії — впливає як на швидкість, так і на ступінь фіксації активних барвників.
- •Технологія фарбування
- •Однований запарний спосіб
- •Двований запарний спосіб
- •Термофіксаційний спосіб
- •Використання кислотних, хромових і металокомплексних барвників Кислотні барвники
- •1) Здатність іонного зв'язку до гідролізу в водних розчинах і, як наслідок цього, недостатньо високу стійкість забарвлення до мокрих обробок;
- •Хромові (кислотно-протравні) барвники
- •Кератин
- •Кератин
- •Металокомплексні (металовмісні) барвники
- •2.4.5. Фарбування барвниками, яким надається тимчасова розчинність на стадії їх використання
- •Кубові барвники
- •1) Відновлення кубових барвників за рахунок атомарного водню, що виділяється при розчиненні дітіоніту Nа у воді:
- •Суспензійний спосіб фарбування
- •Сірчисті барвники
- •Фарбування текстильних матеріалів шляхом синтезу пігментів на волокні
- •Синтез на волокні нерозчинних азобарвників
- •Утворення на волокні чорного аніліну
- •2.4.7. Використання дисперсних барвників
- •2.4.8. Використання катіонних барвників
- •2.4.9. Використання пігментів при фарбуванні
- •Контрольні запитання:
- •2.5. Друкування текстильних матеріалів
- •Короткі відомості про способи друкування тканини
- •2.5.2. Класифікація і властивості загущувачів друкувальних фарб
- •2.5.3. Види друкування
- •2.5.4. Пряме друкування текстильних матеріалів
- •1) Друкування по азотольованій тканині загущеними розчинами діазолей;
- •2) Друкування з використанням спеціальних випускних форм, що містять азотол і діазосполуку в стабілізованій формі.
- •2.5.5. Отримання білих і кольорових візерунків шляхом витравного і резервного друкування
- •Витравне друкування
- •Резервне друкування
- •Запитання для самоперевірки:
- •2.6. Заключна обробка текстильних матеріалів Основні питання:
- •2.6.1. Використання незмиваючих апретів
- •2.6.2. Надання текстильним матеріалам малозминальних властивостей
- •1) Утворенням синтетичної смоли в аморфних субмікроскопічних просторових структурах волокон;
- •2) Утворенням міжмолекулярних зв'язків між фібрилами і макромолекулами волокна;
- •3) Використанням для даного виробу певних волокон, які мають високі еластичні властивості (поліамідних, поліефірних).
- •Надання малозминальності в сухому стані
- •2.6.3. Спеціальні види заключної обробки Надання тканині гідро - і олеофобності
- •Надання вогнезахисних властивостей
- •Надання антистатичних властивостей
- •Надання текстильним матеріалам стійкості до дії мікроорганізмів
- •Протизабруднювальна обробка тканин
- •Контрольні запитання:
2.6.2. Надання текстильним матеріалам малозминальних властивостей
Мета: вивчити надання текстильним матеріалам малозминальних властивостей, основні терміни.
План:
Малозминальність волокнистого матеріалу.
Надання текстильним матеріалам малозминальних властивостей.
Під малозминальністю волокнистого матеріалу слід розуміти здатність його швидко відновлювати початкову форму і розправляти складки після припинення дії змивального навантаження.
Стійкість матеріалу до зминання залежить передусім від пружно-еластичних властивостей волокон, які визначаються їх хімічною будовою і структурою. Найбільш чутливі до зминання вироби із целюлозних волокон, що пов'язано з особливостями внутрішньої структури цих волокон.
Між макромолекулами волокон целюлози існують досить слабкі Ван-дер-Ваальсові сили і водневі зв'язки. При механічних діях на волокнисті матеріали, особливо при одночасному зволожуванні, виникають незворотні деформації, які викликають утворення складок, зборок, загинів.
Існує три види деформації: 1) пружна, 2) еластична і 3) пластична. Пружна деформація характеризує здатність тіла швидко повертатися в початковий стан після ліквідації навантаження. При еластичній деформації тіло повільно повертається в початковий стан. Пластична або залишкова деформація характеризує нездатність тіла повертатись в початковий стан після усунення навантаження.
При згинанні волокнистого матеріалу різні частини волокна зазнають неоднакових механічних дій: зовнішня поверхня розтягується, внутрішня — стискується. Якщо волокно має високі пружно-еластичні властивості, то деформовані частини його після припинення дії згинаючої сили повертаються в початковий стан і на місці згину не залишається сліду. Якщо ж пружно-еластичні властивості волокна низькі і воно пластичне, то розтягнута частина його тільки частково повернеться до початкового стану і на місці згину залишиться складка (зморшка). Таким чином, щоб підвищити опір волокнистого матеріалу до зминання, необхідно між макромолекулами целюлозних волокон створити нові хімічні зв'язки з чергуванням сильних і слабих зв'язків.
Надання малозминальності і формостійкості волокнистим матеріалам зводиться до підвищення їх еластичних, пружних властивостей, що може бути досягнуто різними способами:
1) Утворенням синтетичної смоли в аморфних субмікроскопічних просторових структурах волокон;
2) Утворенням міжмолекулярних зв'язків між фібрилами і макромолекулами волокна;
3) Використанням для даного виробу певних волокон, які мають високі еластичні властивості (поліамідних, поліефірних).
Широковідома суміш, що складається з 33 % целюлозних волокон (бавовняних або віскозно-штапельних) і 67 % поліефірних (лавсанових), яка використовується для отримання тканин і виробів, що зберігають формостійкість після виготовлення (вироби, що потребують легкого прасування).
Найбільш чутливі до зминання вироби із целюлозних волокон у вологому і мокрому стані. Це пояснюється пластифікуючою дією молекул води на целюлозу. Молекули води розривають частину міжмолекулярних водневих зв'язків і тим самим полегшують взаємне ковзання молекул целюлози під дією зовнішнього навантаження, в результаті чого зростає доля незворотної пластичної деформації. Цьому сприяє значне збільшення відстані між макромолекулами в аморфних областях із-за набрякання волокон.
Незважаючи на це, найбільше поширення отримали способи надання малозминальності в сухому стані. Це пояснюється, в першу чергу, їх порівняльною простотою, більшою доступністю використовуваних препаратів і зручністю технологічного оформлення. Крім того, в більшості випадків ці способи поряд з високою стійкістю до зминання в сухому стані забезпечують також достатній ступінь малозминальності в мокрому стані.
Перевага тканини, стійкої до зминання в мокрому стані, заключається в тому, що вона не потребує прасування після прання. Крім того, втрата міцності на розрив для тканини, стійкої до зминання в мокрому стані, складає 15-20 %, а для тканини, стійкої до зминання в сухому стані — 40-50 %.
Слід зазначити, що в практичних умовах більшість текстильних виробів експлуатується у вологому стані (вологість 6-8 %). Тому на сьогодні існують способи надання малозминальності в сухому, мокрому і вологому стані.