Резервне друкування

Спосіб резервування є більш складним і дорогим, ніж способи прямого і витравного друкування, але за допомогою нього отримують колористичні ефекти, які неможливо отримати цими двома способами.

В усіх випадках резервного друкування з текстильного матеріалу доводиться видаляти незафіксований барвник у місцях резервування. При неповному видаленні незафіксованого барвника погіршується якість друку.

Особливо важко видаляються з тканини нерозчинні у воді барвники, тому резервуванню найчастіше піддають забарв­лення, отримане за допомогою добре розчинних у воді барвни­ків. Особливе місце серед них займають активні барвники.

Резервування забарвлення можна здійснити двома шля­хами: 1) механічним покриттям поверхні текстильного мате­ріалу резервною друкувальною фарбою, складові якої пере­шкоджають дифузії барвника в елементарні волокна; 2) хімічним сповільненням реакцій, що лежать в основі про­явлення і фіксації забарвлення на волокні.

У деяких випадках обидва шляхи комбінуються в одно­му способі резервування для досягнення високоякісного ре­зервного друкування.

Кольорові резерви під прямі барвники отримують за до­помогою друкувальних фарб на основі активних барвників, вводячи в них додатково апретуючі речовини, які утворю­ють смолу.

Активні барвники блокують гідроксильні групи целюло­зи, які є активними для сорбції прямих барвників, а утворе­на у внутрішній структурі і на поверхні волокон полімерна смола механічно перешкоджає проникненню в волокно пря­мих барвників великої молекулярної маси.

Резервна друкувальна фарба містить: активний барвник, карбамол, метазин, полівінілацетатну емульсію, сірчанокис­лий магній, азотнокислий або хлористий амоній, загустку альгінатну, воду. Тканину друкують цим складом, сушать, термофіксують при температурі 140°С протягом 5 хв., потім просочують розчином, що містить прямий барвник, NаСІ, Nа₂СО₃, запарюють при температурі 102°С 2—3 хв. і ре­тельно промивають.

Резерви під нерозчинні азобарвники отримують за допо­могою сповільнення реакції азосполучення за рахунок дез­активації азо- або діазоскладової. Як правило, першою опе­рацією є азотолювання тканини.

Як інгібітори (резерванти) можуть бути використані ки­слоти, відновники, солі, оксиди металів та ін. Відновником найчастіше служить бісульфіт, який дезактивує діазо- і азоскладові.

Резервна друкувальна фарба містить мінеральні солі (ацетати і сульфати алюмінію), які з лугом азотольованої тканини утворюють на її поверхні плівку із гідроксиду алюмінію, непроникну для дифузії у волокно діазоскладової при подальшому просочуванні в розчині діазолю.

Кольорові резерви під нерозчинні азобарвники отриму­ють за допомогою діазолів, кубових, сірчистих і активних барвників.

Резерви під кубові барвники отримують за рахунок спо­вільнення проявлення кубових барвників, яке досягається при введенні в резерв окислювачів, що перешкоджають від­новленню кубових барвників і переводу їх у водорозчинну форму лейкосполуки. Окислювачами служать продукти, які не руйнують волокно (органічні нітросполуки — динітробен­зол, динітронафталін).

Практичне використання знаходить нітробензолсульфокислий натрій (лудигол). Резервна друкувальна фарба для отри­мання білих узорів на його основі містить: лудигол, Nа₂СО₃, оксид цинку, ПАР, загустку, формалін (30 %-ний), воду.

Після друкування і висушування тканину забарвлюють кубовими барвниками за безперервним суспензійним спо­собом фарбування.

Резерви по фону, забарвленому активними барвниками, отримують шляхом сповільнення реакції активних барвни­ків з целюлозним волокном. Так як для реакції активних барвників з целюлозним волокном необхідне лужне сере­довище, найбільш простий шлях її сповільнення — введен­ня в резервний склад кислот або речовин, виділяючих кис­лоту в умовах запарювання. Як резерванти використовують органічні кислоти (винну, лимонну, бензойну) і кислі солі (первинний фосфат натрію, сульфат алюмінію, алюмінієві квасці), які гідролізуються в паровому середовищі з виді­ленням відповідних кислот. В усіх випадках загустка, що входить до складу резерву, повинна бути кислотостійкою.