Відношення до відновників і окислювачів

В опоряджувальному виробництві при обробці целюлозних матеріалів використовують ряд відновників - бісульфіт натрію (NаНSО₃), гідросульфіт натрію (Nа₂S₂O₄) та окислювачів - солі хлорнуватистої кислоти (NаСlO), хлористої кислоти (NаСlO₂), пероксид водню (Н₂О₂).

За встановлених технологічних умов вищенаведені відновники не викликають деструкцію целюлози, не змінюють її властивості.

Целюлоза досить чутлива до дії окислювачів, які викликають її деструкцію. Інтенсивність деструкції залежить від природи окислювача, умов проведення процесу (концентрація, температура, рН середовища), неоднорідності структури целюлози — наявності аморфних і кристалічних ділянок.

Під дією окислювачів на целюлозу утворюється суміш продуктів окислення, яка називається оксицелюлозою.

Таким чином, оксицелюлоза, подібно до гідроцелюлози, являє собою не індивідуальну сполуку, а складну суміш продуктів окислення і деструкції, при цьому склад суміші залежить від умов окислення.

Утворення оксицелюлози супроводжується погіршенням фізико-механічних показників волокна, міцності і подовження, появою крихкості. Хімізм процесу окислення визначається передусім наявністю спиртових гідроксильних груп, які здатні переходити в альдегідні і кетонні групи з подальшим окисленням їх до карбоксильних груп. Деякі окислювачі діють на целюлозу вибірково, окислюючи окремі функціональні групи макромолекули, які мають різну реакційну здатність. Цікавим є вибіркове окислення кінцевих альдегідних груп макромолекули целюлози до карбоксильних при дії хлоритів, при цьому гідроксильні групи залишаються без змін, не порушується цілісність ланцюгів. Діоксид азоту окислює переважно первинну спиртову групу, йодна кислота реагує з вторинними групами.

Окислення може супроводжуватись руйнуванням глюкозидних зв'язків, що в свою чергу, може призвести до зниження молекулярної маси целюлози і механічної міцності волокна. Ступінь окислювальної деструкції залежить від природи окислювача, його концентрації, температури, рН середовища. В промислових умовах ці параметри регулюють таким чином, щоб забезпечити максимальне збереження целюлози і досягнути при цьому достатнього очищення волокна від домішок, надати текстильним матеріалам необхідну ступінь білизни і підвищену здатність до забарвлення.

Під дією світла в присутності кисню повітря целюлоза окислюється — утворюється оксицелюлоза. Цей процес підсилюється з підвищенням температури і вологості навколишнього середовища, а також при підвищенні рН.

Дія мікроорганізмів

Целюлозні волокна руйнуються під дією пліснявих грибків і бактерій. Якщо вологість матеріалу досягає 10 %, то на ньому можуть розвиватись грибки, а при вологості не менше 20 % — бактерії. В результаті дії мікроорганізмів волокно втрачає міцність і розчиняється в розчинах лугів.

Під дією мікроорганізмів спочатку відбувається гідроліз целюлози з утворенням більш простих продуктів аж до глюкози, а далі — бродіння продуктів гідролізу. Аеробні мікроорганізми окислюють целюлозу до вуглекислоти і води.

Для визначення ступеня деструкції тканини мікроорганізмами використовується барвник прямий чисто-голубий. Процес руйнування характеризується більш інтенсивним забарвленням ділянки текстильного матеріалу.