2.5.3. Види друкування

За характером і площею, зайнятою на тканині, розрізня­ють: 1) білоземельні, 2) напівгрунтові і 3) ґрунтові рисунки. Білоземельним називається рисунок, площа якого складає менше 40 % фону; якщо площа рисунка займає 40-60 % фону, такий рисунок називається напівгрунтовим; ґрунтові рису­нки — це такі, в яких більше 60 % займає рисунок.

Якщо рисунок наносять безпосередньо на білу або азотольовану тканину, цей вид друку називається прямим (пря­ме друкування).

Утворення кольорового візерунка по забарвленій ткани­ні з руйнуванням забарвлення в місцях нанесення рисунка називається витравним друкуванням. При цьому на попе­редньо забарвлену тканину наносять витравний друкувальний склад; в умовах подальшого запарювання на надруко­ваних місцях відбувається руйнування забарвлення і на забарвленій тканині утворюються білі візерунки, якщо ви­травний склад не містить барвника, або кольорові візерун­ки при наявності в складі витравної друкувальної фарби неруйнуючої забарвлюючої речовини.

Використовують також резервне друкування, коли в друкувальний склад вводять речовини, що попереджають (резе­рвують) утворення забарвлення в місцях друкування при подальшому (після друкування) фарбуванні.

Резервне друкування здійснюється шляхом нанесення на білу тканину спеціального друкувального складу (резер­ву), після чого вона поступає на фарбування; при цьому барвник фіксується на всій тканині, за виключенням тих місць, на які нанесений резервуючий склад, що перешкоджає виби­ранню барвника з фарбувальної ванни і фіксації його воло­кном; таким шляхом можна отримати кольорові або білі візерунки залежно від того, містить або не містить резерву­ючий склад барвник.

Рисунки для тканини характеризуються повторенням у певній послідовності одних і тих самих форм. Це поясню­ється тим, що вони відтворюються на тканині за допомогою друкувальних валів, які мають певні розміри. Всі деталі ри­сунка, повторюючись один або декілька разів, повинні роз­міщатись на розвернутій поверхні вала. Частина рисунка, яка повторюється, називається рапортом.

Рисунки, надруковані на тканині одного і того самого ар­тикула, залежно від призначення тканини об'єднуються в групи, які називаються серіями. Кожний рисунок, у свою чергу, розробляється в декількох кольорах або видах. На фабриках всі наявні рисунки заносять в серійні альбоми. Там же вклеюються зразки всіх видів, розроблені колорис­том при друкуванні даного рисунка. Створенням друкуваль­ного рисунка на фабриках займаються художники тек­стильного рисунка.

Якість друкування характеризується значною кількістю показників. Деякі з цих показників використовуються і для характеристики якості фарбування (стійкість забарв­лення до фізико-хімічних дій). Більшу частину складають специфічні показники, що використовуються для характе­ристики якості друкування. Основними з них є: 1) різкість (чіткість) контурів рисунка; 2) рівномірність друкування; 3) глибина проникнення друкувальної фарби в тканину; 4) ступінь фіксації барвника волокном. Ці показники є складними комплексними величинами, кожний з них зале­жить від сукупності багатьох факторів.

Друкування здійснюється по тканині, трикотажу або нетканих матеріалах (клейові або прошивні). В усіх випад­ках найбільше значення для якості друкування мають показники, що характеризують: 1) проникність матеріалу, 2) пружно-еластичні властивості і 3) структуру матеріалу (тка­нини).

Проникність — складний показник, що включає порис­тість матеріалу і залежить від стру6ктури тканини. Проник­ність визначає глибину проникнення друкувальної фарби в матеріал, впливаючи і на ступінь фіксації барвника волок­ном.

Пружно-еластичні властивості характеризуються в загаль­ному випадку комплексом в'язкопружних показників і залежно від типу друкувальної машини можуть значно впливати на глибину проникнення фарби в матеріал.

Структура матеріалу впливає на рівномірність друкуван­ня, а також на глибину проникнення барвника в матеріал.