Однований запарний спосіб

Найчастіше цим спосо­бом здійснюється фарбування тканин у світлі і середні тони. Залежно від активності барвника вибирають концен­трацію лужного реагента і навіть його тип, а також трива­лість теплової обробки.

Тканину просочують розчином, який містить барвник, гідрокарбонат натрію (5-20 г/л) і сульфат натрію (20 г/л), висушують і запарюють (10—15 сек. до 3 хв. залежно від ре­акційної здатності барвника). Після фарбування тканину промивають холодною і теплою водою, розчином миючого засобу (1-3 г/л) при температурі, близькій до кипіння, і зно­ву гарячою водою.

Як лужний реагент при однованому способі фарбування використовують гідрокарбонат натрію, розчини якого мають рН 7,5-8,0. При такому значенні рН і низькій температурі активні барвники стійкі до гідролізу. В умовах запарювання або сушіння гідрокарбонат натрію переходить у карбонат і рН середовища підвищується до 10—11, тобто створюються умови, необхідні для протікання реакції між барвником і волокном.

Підвищенню ступеня фіксації активних барвників спри­яє введення в розчин при просочуванні сечовини.

Можливі й інші варіанти однованого способу фарбуван­ня, а саме: просочування — сушіння, просочування — запа­рювання. Такі способи використовують лише для високореакційноздатних барвників.

Двований запарний спосіб

Тканину просочують роз­чином активного барвника, який містить нейтральний електроліт (20 г/л) і сечовину (50 г/л), висушують і оброб­ляють в розчині гідроксиду натрію (1-20 г/л) і нейтраль­ного електроліту (100-150 г/л). Введення електроліту в другий просочувальний розчин перешкоджає десорбції бар­вника з волокна.

Після віджимання тканину запарюють (15-60 сек.), по­тім ретельно промивають.

Термофіксаційний спосіб

Цей спосіб є одним із най­більш поширених, так як забезпечує високий ступінь фік­сації барвників на волокні.

Тканину просочують розчином, який містить барвник (20 г/л), лужний реагент-карбонат або бікарбонат натрію (10-20 г/л) і сечовину (100—150 г/л), сушать і піддають теп­ловій обробці при 160—200 °С в середовищі гарячого повіт­ря або ІЧ-випромінюванням. Залежно від реакційної здат­ності барвника і температури фіксації тривалість термічної обробки складає від декількох секунд до 5-6 хвилин. За­барвлену тканину промивають.

Проведення процесу фіксації при відсутності вологи зво­дить до мінімуму гідроліз барвника, однак для дифузії барв­ника з поверхні вглиб волокна необхідна присутність на волокні речовини, здатної в умовах термічної обробки віді­гравати роль середовища для протікання дифузійних проце­сів. За таку речовину використовують сечовину. Плавлячись при ≈ 132 °С, вона створює середовище для дифузії барвника. Досить позитивно впливає сечовина і на стадію просочуван­ня текстильного матеріалу фарбувальним розчином.

Використання кислотних, хромових і металокомплексних барвників Кислотні барвники

Мета: вивчити кислотні барвники; недоліки барвників; основні терміни.

План:

1. Кислотні барвники.

2. Недоліки барвників.

Досить багаточисельний клас кислот­них барвників, об'єднує сполуки з різною хімічною будовою. Це водорозчинні аніонні барвники, які мають загальну формулу Бр(SО₃Nа)_n (Бр — хромофорна частина молекули, що визначає колір, n=1-4). Кислотні барвники забарвлюють білкові (шерсть, натуральний шовк) і поліамідні волокна. Вони відзначаються яскравістю, соковитістю і чистотою за­барвлення, широкою гамою кольорів і відтінків. Забарвлен­ня в більшості випадків має відносно високу стійкість до мокрих обробок і задовільну стійкість до світла.

Кислотні барвники, являючись натрієвими солями суль­фокислот, добре розчиняються у воді, дисоціюючи на іони:

Бр—SО₃Nа ↔ Бр—SО₃^- + Nа⁺

У водних розчинах кислотні барвники звичайно не утво­рюють асоціати навіть у присутності електролітів; у випад­ку утворення асоціатів ступінь асоціації рівна 2—3.

Назву "кислотні" барвники отримали тому, що їх фіксація на текстильних матеріалах з білкових і поліамідних волокон відбувається переважно в кислому середовищі, в присутності кислот. У кислому середовищі ці волокна набувають пози­тивного заряду, і негативно заряджений аніон барвника вза­ємодіє з волокном з утворенням іонних зв'язків.

Кислотні барвники сорбуються на поверхні волокон за рахунок спорідненості до них, дифундують через субмікроскопічні пори вглиб волокна і закріплюються на активних центрах його внутрішньої поверхні шляхом утворення іон­них зв'язків між іонізованими аміногрупами волокна і не­гативно зарядженими іонами барвника:

^-OOC—Б—N⁺H₃ + БрSO₃^- + Н⁺ ↔ H ООС—Б—N⁺H₃ ^–O₃SБр

При наявності в молекулах кислотних барвників гідрокси- або аміногруп, а також великих алкільних залишків барвники можуть фіксуватись на волокні і шляхом утво­рення водневих зв'язків, а також силами Ван-дер-Ваальса.

Механізм іонної взаємодії обумовлює два недоліки барв­ників: