2.4.3. Характеристика технічних способів фарбування

Мета: вивчити характеристику технічних способів фарбування; періодичний спосіб фарбування; основні терміни.

План:

1. Характеристика технічних способів фарбування.

2. Періодичний спосіб фарбування.

3. Схема фарбувальної барки.

Фарбування може здійснюватися: 1) безпосередньо оброб­кою тканини в розчині барвника (прямі, активні), 2) обробкою тканини в розчині барвника після його відновлення (кубо­ві, сірчисті), 3) у розчині барвника після попередньої обробки тканини протравленням (протравні, основні барвники), 4) обро­бкою тканини в розчинах вихідних речовин, що утворюють барвник безпосередньо на волокні (нерозчинні азобарвники у вигляді їхніх вихідних компонентів), 5) обробкою тканини роз­чинами деяких ароматичних амінів з подальшим окислю­ванням їх (аніліновий і дифеніловий чорний), 6) обробкою тканини в розчинах фталогенів з подальшим висушуван­ням і запарюванням тканини (фталоціанінові барвники) і 7) забарвленням тканини за допомогою полімеризуючих сполучних (пігменти).

За способом обробки тканини фарбування поділяють на періодичне, напівбезперервне і безперервне, а волокон і пря­жі — на періодичне і безперервне.

При періодичному і безперервному способах тканина може забарвлюватися у вигляді розправленого полотна й у вигляді джгута.

Періодичний спосіб фарбування полягає в тому, що фар­буванню піддають окремі партії тканини, цикл фарбування, а іноді фарбування і промивання закінчуються в одній ван­ні і повторюються періодично. Цей спосіб відрізняється тривалістю обробки, що іноді досягає декількох годин, не­економічністю, великою витратою води, електроенергії, пари та інших витрат.

До параметрів, за допомогою яких можна управляти про­цесом фарбування відносяться: 1) концентрація барвника, електроліту, текстильно-допоміжних речовин (ТДР); 2) рН фарбувальної ванни; 3) модуль ванни; 4) тривалість проце­су і його температурний режим; 5) механічні дії (циркуля­ція, розмішування, тиск, вакуум).

Об'єм фарбувального розчину при періодичному способі розраховують залежно від маси матеріалу, що забарвлюєть­ся. Відношення об'єму фарбувального розчину до маси ма­теріалу називають модулем ванни. Останній показує, який об'єм фарбувального розчину припадає на одиницю маси волокнистого матеріалу.

Модуль ванни впливає на рівномірність забарвлення і ступінь вибирання барвника волокном із розчину. За ін­ших рівних умов фарбування із ванни з малим модулем (5—10) визначає більш високе вибирання барвника, ніж фа­рбування із ванни з великим модулем (30-40); однак при великому модулі ванни отримане забарвлення більш рівно­мірне. Оптимальне значення модуля фарбувальної ванни визначається типом обладнання і встановлюється експери­ментальне, залежно від властивостей барвника: його роз­чинності, спорідненості з волокном і дифузійної рухомості.

Необхідну концентрацію барвника та інших допоміжних речовин у фарбувальному розчині встановлюють згідно з потрібною інтенсивністю забарвлення і фарбувальною здат­ністю барвника. Звичайно кількість барвника, необхідна для досягнення потрібної інтенсивності забарвлення, визна­чається в відсотках від маси матеріалу (3-5 %), для фарбу­вання в світлі тони — не більше 1 %.

Тривалість процесу фарбування і його температурний режим регулюють таким чином, щоб за менший час досяг­ти найбільшого вибирання барвника з фарбувальної ванни і отримати при цьому рівномірне і стійке забарвлення.

За принципом дії апарати періодичної дії поділяються на дві групи: 1) матеріал нерухомий, фарбувальний розчин циркулює через нього; 2) фарбувальна ванна нерухома, матері­ал, що забарвлюється, у процесі фарбування рухається.

В апаратах першої групи забарвлюють волокно, пряжу, рівницю; в апаратах другої групи — тканини, трикотажні полотнища й ін.

Періодичне фарбування зазвичай проводиться в фарбува­льних барках (рис. 2.4). Джгути тканини у вигляді нескін­ченних петель приводяться в рух обертальним еліптичним барабаном і занурюються в ванну, в якій обробляються фа­рбувальним розчином. Після завершення фарбування розчин із барки спускають і тканину промивають.

За якістю фарбування періодичний спосіб звичайно дає кращі результати, ніж безперервний. Однак при його вико­ристанні досить важко зафарбувати кілька партій в однако­вий за інтенсивністю і відтінком колір.

Рис. 2.4. Схема фарбувальної барки:

1 — вибірковий барабан; 2 — заправочно-вибірковий пристрій;

З — направляюче кільце; 4 — вибірковий ролик;

5 — приймальний ролик; 6 — джгуторозподільний барабан;

7 — ведучий барабан; 8 — ванна; 9 — циркуляційний насос