
- •Розділ 1 будова і властивості волокнистих матеріалів Основні питання:
- •1.1.Загальні відомості про волокнисті матеріали
- •1.Загальні відомості про волокнисті матеріали.
- •1) Способом отримання;
- •2) Хімічним складом;
- •3) Структурою волокна, яка визначається характером розташування макромолекул відносно осі волокна і відносно одна одної.
- •А) витягнута; б) вигнута; в) звита; г) розгалужена
- •Контрольні запитання:
- •1.2. Природні волокна
- •1.2.1. Волокна рослинного походження
- •Будова бавовняного і льняного волокон
- •Склад волокон рослинного походження
- •Целюлоза, її будова і властивості
- •2) Маючи однаковий хімічний склад, елементарні ланки ланцюга відрізняються за своїм розташуванням у просторі: вони повернуті відносно одна одної на 180°.
- •Відношення до води і органічних розчинників
- •Дія температури
- •Відношення до кислот
- •Відношення до лугів
- •Відношення до відновників і окислювачів
- •Дія мікроорганізмів
- •Контрольні запитання:
- •1.2.2. Волокна тваринного походження
- •Будова білків
- •Білки як амфоліти
- •Вовна та її унікальні властивості
- •Будова вовняного волокна
- •Будова кератину
- •Властивості вовни
- •Відношення до вологи
- •Дія температури
- •Відношення до кислот
- •Керат- -он Керат -он Відношення до лугів
- •Відношення до відновників і окислювачів
- •Натуральний шовк
- •Властивості шовку
- •Контрольні запитання:
- •1.3. Хімічні волокна
- •Основні етапи виробництва хімічних волокон і ниток
- •Штучні волокна
- •Віскозне волокно.
- •Ацетатні волокна
- •Синтетичні волокна
- •Поліамідні волокна
- •Поліефірні волокна
- •Поліакрилонітрильні волокна
- •Полівінілспиртові волокна
- •Полівінілхлоридні волокна
- •Поліолефінові волокна
- •1.3.4. Виробництво текстильних волокон: сьогодення і перспективи
- •Світове виробництво текстильних волокон у 2001 р.
- •Світове споживання текстильних волокон
- •Загальна тенденція споживання волокон у 2010-2025рр. За регіонами світу
- •Світове споживання текстильних волокон, прогнозування до 2050 р.
- •Запитання для самоперевірки:
- •Контрольні запитання:
- •2.2. Підготовка текстильних матеріалів із природних целюлозних волокон
- •Розшліхтовування
- •Відварювання
- •1) Реактора (в її структурі розподілені реагенти);
- •2) Об'єкта дії, з якого в результаті комплексу складних фізико-хімічних процесів повинні бути видалені забруднення.
- •Вибілювання
- •Вибілювання гіпохлоритом
- •Вибілювання хлоритом натрію
- •Вибілювання пероксидом водню
- •Вибілювання надоцтовою кислотою. Використання оптичних вибілювачів. Вибілювання відновниками
- •Використання оптичних вибілювачів
- •Вибілювання відновниками
- •Мерсеризація текстильних матеріалів
- •Особливості вибілювання льняних матеріалів
- •Контрольні запитання:
- •Підготовка текстильних матеріалів із білкових, штучних та синтетичних волокон Підготовка вовняних тканин
- •Опалювання
- •Промивання
- •Валяння
- •Заварювання
- •Карбонізація
- •Вибілювання
- •Підготовка натурального шовку
- •Знеклеювання
- •Вибілювання
- •Обважнення
- •2.3.1. Підготовка текстильних матеріалів із штучних волокон
- •2.3.2. Підготовка текстильних матеріалів із синтетичних волокон
- •Контрольні запитання:
- •Фарбування текстильних матеріалів
- •2.4.1. Загальні відомості про барвники
- •Класифікація барвників
- •2.4.2. Основні положення теорії фарбування
- •Властивості волокон
- •Хімічна будова
- •Фізичні властивості волокон
- •"Поверхневі" властивості волокон
- •Види взаємодії активних центрів волокон з барвниками
- •"Об'ємні" властивості волокон
- •Властивості барвників
- •1) Колір, обумовлений специфічною будовою.
- •2) Здатність міцно утримуватися внутрішньою поверхнею елементарних волокон за рахунок специфічних (фізичних чи хімічних) сил взаємодії з волокноутворюючим полімером.
- •Стадії процесу фарбування
- •1) Щільністю структури волокон, що спричинює стеричне гальмування просуванню барвників, розміри молекул яких порівняні з розмірами пустот і пор, наявних у волокні чи виникаючих в умовах фіксації;
- •2.4.3. Характеристика технічних способів фарбування
- •Напівбезперервний спосіб фарбування
- •2.4.4. Фарбування водорозчинними барвниками Прямі барвники
- •Використання активних барвників
- •1) Барвники, які забарвлюють в холодній ванні (в назві мають літеру X), за хімічною будовою вони відносяться до дихлортриазинових, найбільш реакційне здатних барвників;
- •3. Коефіцієнт дифузії — впливає як на швидкість, так і на ступінь фіксації активних барвників.
- •Технологія фарбування
- •Однований запарний спосіб
- •Двований запарний спосіб
- •Термофіксаційний спосіб
- •Використання кислотних, хромових і металокомплексних барвників Кислотні барвники
- •1) Здатність іонного зв'язку до гідролізу в водних розчинах і, як наслідок цього, недостатньо високу стійкість забарвлення до мокрих обробок;
- •Хромові (кислотно-протравні) барвники
- •Кератин
- •Кератин
- •Металокомплексні (металовмісні) барвники
- •2.4.5. Фарбування барвниками, яким надається тимчасова розчинність на стадії їх використання
- •Кубові барвники
- •1) Відновлення кубових барвників за рахунок атомарного водню, що виділяється при розчиненні дітіоніту Nа у воді:
- •Суспензійний спосіб фарбування
- •Сірчисті барвники
- •Фарбування текстильних матеріалів шляхом синтезу пігментів на волокні
- •Синтез на волокні нерозчинних азобарвників
- •Утворення на волокні чорного аніліну
- •2.4.7. Використання дисперсних барвників
- •2.4.8. Використання катіонних барвників
- •2.4.9. Використання пігментів при фарбуванні
- •Контрольні запитання:
- •2.5. Друкування текстильних матеріалів
- •Короткі відомості про способи друкування тканини
- •2.5.2. Класифікація і властивості загущувачів друкувальних фарб
- •2.5.3. Види друкування
- •2.5.4. Пряме друкування текстильних матеріалів
- •1) Друкування по азотольованій тканині загущеними розчинами діазолей;
- •2) Друкування з використанням спеціальних випускних форм, що містять азотол і діазосполуку в стабілізованій формі.
- •2.5.5. Отримання білих і кольорових візерунків шляхом витравного і резервного друкування
- •Витравне друкування
- •Резервне друкування
- •Запитання для самоперевірки:
- •2.6. Заключна обробка текстильних матеріалів Основні питання:
- •2.6.1. Використання незмиваючих апретів
- •2.6.2. Надання текстильним матеріалам малозминальних властивостей
- •1) Утворенням синтетичної смоли в аморфних субмікроскопічних просторових структурах волокон;
- •2) Утворенням міжмолекулярних зв'язків між фібрилами і макромолекулами волокна;
- •3) Використанням для даного виробу певних волокон, які мають високі еластичні властивості (поліамідних, поліефірних).
- •Надання малозминальності в сухому стані
- •2.6.3. Спеціальні види заключної обробки Надання тканині гідро - і олеофобності
- •Надання вогнезахисних властивостей
- •Надання антистатичних властивостей
- •Надання текстильним матеріалам стійкості до дії мікроорганізмів
- •Протизабруднювальна обробка тканин
- •Контрольні запитання:
Види взаємодії активних центрів волокон з барвниками
Волокна
|
Будова активних центрів
|
Класи барвників (а) і типи зв'язків (б) з волокном
|
Целюлозні |
CH2OH* H O H H OH* H H OH* |
а) прямі, активні, кубові, сірчисті, азоїдні, чорний анілін; б) водневі, Ван-дер-Ваальсові, гідрофобні, ковалентні |
Білкові: вовна і шовк |
— NН2; — СООН; —ОН; — СОNН— ; — SН (тільки вовна); -(CH2)n- |
а) кислотні, хромові, металокомплексні, активні; б) іонні, координаційні, водневі, гідрофобні, ковалентні |
Поліамідні |
—СООН; — NН2; — СОNН— ; і -(СН2)n- |
а) кислотні, металокомплексні, активні, дисперсні; б) іонні, водневі, Ван-дер-Ваальсові, координаційні, гідрофобні, ковалентні |
Ацетатні |
-О— С— СН3; —ОН;
O |
а) дисперсні; б) водневі |
Поліефірні |
(СН2)2— ; -O-С-O- ;
O —СООН; —ОН;
|
а) дисперсні; б) водневі, Ван-дер-Ваальсові, гідрофобні |
Поліакрилонітрильні |
—СООН; —SО3Н; —ОSО4Н |
а) катіонні, кислотні, дисперсні; б) іонні, водневі, Ван-дер-Ваальсові |
Полівінілспиртові |
—ОН; —O—СН2-O— |
а) прямі, активні, дисперсні; б) водневі, ковалентні |
Поліолефінові |
—СН2—СН2—; —СН2-СН—
CH3 |
а) дисперсні, спеціальні; б) водневі, Ван-дер-Ваальсові, координаційні |
Після створення необхідних умов (рН середовища, електроліт і ін.) для наближення іонів чи молекул барвника до зовнішньої поверхні волокна, коли починають проявлятися специфічні міжмолекулярні сили взаємодії між ними, сорбція барвника (фізична) на зовнішній поверхні відбувається дуже швидко (практично миттєво) у порівнянні зі швидкістю дифузії барвника до поверхні.
Важливим фактором, що визначає поведінку волокнистого матеріалу в процесах фарбування водними розчинами барвників є електрокінетичні властивості зовнішньої поверхні цих волокон. Більшість волокнистих матеріалів при занурюванні у водний розчин набувають від'ємного заряду, який досить сильно залежить від виду волокна, його попередньої підготовки і ступеня окислення початкових функціональних груп.
Виникнення заряду зумовлено частково дисоціацією відповідних функціональних груп волокна і головним чином нерівномірним поглинанням волокном із розчину гідроксильних і водневих іонів. Значення електрокінетичного потенціалу для різних текстильних волокон коливаються від 12-15 до 75-80 мВ.
Зазвичай дія сил електростатичного відштовхування поширюється на відстань -10 нм від негативно зарядженої поверхні волокна. Сили взаємного притягування аніонів барвника і відповідних активних ділянок або функціональних груп волокна проявляють свій специфічний вплив тільки при зближенні реагуючих компонентів на відстань до 0,2-0,5 нм. Тому для нормального протікання адсорбції барвника і формування поверхневого граничного шару необхідно екранувати вплив сил електростатичного відштовхування. Для цього у фарбувальну ванну додають нейтральний електроліт або змінюють відповідним чином рН розчину. Кількість електроліту і кислотність середовища необхідно регулювати дуже ретельно, так як при надлишку електроліту часточки барвника, позбавлені негативного заряду, легко асоціюють у великі агрегати, які нездатні безпосередньо брати участь в утворенні поверхневого шару і, тим більш, в процесі перерозподілу барвника із цього шару в середину волокна.
Потрапивши на волокно, барвник підвищує його негативний заряд і тим самим може стримувати подальшу адсорбцію. Для попередження цього небажаного явища адсорбція іонів барвника повинна супроводжуватись поглинанням еквівалентної кількості противоіонів, найчастіше іонів натрію, що компенсують негативний заряд барвника. Таким чином, компенсуючі іони стають частиною фарбувальної системи, і без них ця система не може активно функціонувати. Отже, нейтральний електроліт потрібний не тільки для зниження потенційного енергетичного бар'єра при переміщенні аніона барвника до поверхні волокна, але й як джерело компенсуючих іонів (Nа+), необхідних для адсорбції барвника.
На величину електрокінетичного потенціалу суттєво впливають: 1) рН середовища, 2) концентрація і природа електроліту, 3) температура обробки, 4) природа рідинного середовища (вода, полярний або неполярний органічний розчинник).
Більшість синтетичних волокон характеризуються значною величиною електрокінетичного потенціалу. Це є додатковою причиною труднощів їхнього фарбування з рідких середовищ за рахунок високої енергії активації сорбції барвника.