Класифікація барвників

Барвники, розчинні у воді		Барвники, нерозчинні у воді	Барвники, утворені на волокні
Аніонні	Катіонні	Кубові* Сірчисті* Дисперсні** Тонкодисперсні пігменти	Чорний анілін Нерозчинні у воді азобарвники
Прямі Кислотні Протравні (хромові)	Катіонні Основні

* Барвники, яким надається тимчасова розчинність на стадії використання.

** Малорозчинні у воді барвники.

Колір — головна відмінна властивість барвників, яка характеризує взаємодію їх зі світлом, що призводить до поглинання частини світлових променів видимої області спектра. Отже, причиною забарвлення (кольору) барвників є вибіркове поглинання ними частини світлових променів із загального світлового потоку в видимій частині електромагнітного спектра.

Згідно зі стандартом назва барвника передбачає вказівку на належність його до класу за технічною класифікацією, наприклад, "прямий", "кислотний" і т. п., потім назва кольору — "жовтий", "червоний" і т. п. В окремих випадках вказують специфічні властивості барвника або його будову — "антрахіноновий". Наприкінці назви ставлять буквені позначення, які уточнюють колористичні відтінки (ж — жовтуватий, с — синюватий). Більш різкі відтінки позначають цифрами, які розміщують перед буквами.

Розчинні у воді барвники випускають у формі порошків із вмістом забарвлюючої речовини 48-50 % і тільки в окремих випадках ця величина знижується до 26-28 %. Розміри забарвлених часточок малі — всього 0,2-0,3мкм. Решту технічного продукту складають домішки у вигляді речовин, що не провзаємодіяли, вода, різні наповнювачі.

Нерозчинні у воді барвники випускаються у вигляді тонкодисперсних порошків і в формі морозостійких паст. Вміст барвника в них від 15 до 40 %. Середній розмір часточок барвника становить 2 мкм, хоча трапляються і більші — до 5-10 мкм.

2.4.2. Основні положення теорії фарбування

Мета: вивчити основні положення теорії фарбування; властивості волокон; хімічну будову; фізичні властивості волокон; основні терміни.

План:

1. Основні положення теорії фарбування.

2. Властивості волокон.

3. Хімічна будова.

4. Фізичні властивості волокон.

Загальноприйнято розглядати процес фарбування як довільний перехід молекул або іонів барвника із розчину на волокно з подальшою їх взаємодією.

Серед можливих способів фарбування на текстильних підприємствах використовують такі, при яких волокнистий матеріал обробляють у водному розчині, розчині органічних розчинників, дисперсії барвників.

Кінцевою метою процесу фарбування є отримання рівномірного і яскравого забарвлення з певними спектральними властивостями (колір, інтенсивність, яскравість, відтінок), стійкого в умовах експлуатації. Досягнення цієї мети зумовлене явищем масоперенесення барвника із зовнішнього середовища на волокно. Міжфазне перенесення барвника складається з: 1) дифузії барвника в зовнішній фазі до поверхні волокна, 2) сорбції барвника на зовнішній поверхні волокна, 3) дифузії у волокні і 4) сорбції на внутрішній поверхні волокна. Міжфазне перенесення барвника закінчується фіксацією барвника на внутрішній поверхні волокна.

Причиною переходу барвника із розчину в субстрат є сили притягування, що виникають між молекулами барвника і активними центрами волокнистого матеріалу. Ступінь тенденції переходу барвника із зовнішнього середовища на волокно називається спорідненість або стандартна спорідненість, якщо це поняття відноситься до стану рівноваги. Спорідненість не залежить від швидкості фарбування і кількості зафіксованого барвника. Кількісно спорідненість виражається різницею хімічних потенціалів барвника в фазах волокна і розчину.

Активними партнерами в процесі фарбування є барвники і волокнисті матеріали. Тому хімічна будова, фізична структура, властивості як барвників, так і волокон суттєво впливають на процес фарбування.