Контрольні запитання:

1. Що таке сурова тканина?

2. Що відноситься до технологічних домішок?

3. Опалювання.

4. Фізико-хімічні операції.

5. Процес розшліхтовування.

6. Бактеріальний спосіб розшліхтовування.

7. Хімічні способи розшліхтовування.

8. Окислювальна деструкція розшліхтовування.

9. Ферментативні способи розшліхтовування.

10 Які операції складають основу періодичного способу?

11. Процес відварювання.

12. Періодичні способи відварювання.

13. Безперервні способи відварювання.

14. Процес вибілювання.

15. Вибілювання гіпохлоритом.

16. Вибілювання хлоритом натрію.

17. Вибілювання пероксидом водню.

18. Вибілювання надоцтовою кислотою.

19. Використання оптичних вибілювачів.

20. Вибілювання відновниками.

21. Мерсеризація текстильних матеріалів.

22. Які зміни відбуваються в результаті мерсеризації?

23. Що таке лужна целюлоза?

24. Мета мерсеризації.

25. Суть мерсеризації.

26. Особливості вибілювання льняних матеріалів.

27. Що таке льняне волокно?

0. Підготовка текстильних матеріалів із білкових, штучних та синтетичних волокон Підготовка вовняних тканин

Мета: вивчити підготовку вовняних тканин; процес опалювання; основні терміни.

План:

1. Підготовка вовняних тканин.

2. Процес опалювання.

Сурову шерстяну тканину, яка поступає в опоряджувальне виробництво після ткацтва, піддають ряду попередніх операцій: 1) контрольний перегляд, 2) вимірювання довжини і маси кусків тканини, 3) усунення дефектів — вузлів, джгутів, пуху, жирових плям, порушень рисунка переплетення, 4) маркування кусків і підбір їх у партії, 5) зшивання, 6) оформлення облікової документації та інше.

Вовняні тканини поділяються на гребінні і суконні, які значно відрізняються між собою за сировинним складом, технологією обробки. Це слід враховувати при розробці способів опорядження, зокрема послідовності процесів і режимів.

Так, для гребінних тканин необхідно зберегти чистоту вихідного рисунка переплетення, а також форму і лінійні розміри. Для суконних тканин слід використати процеси, які викликають їх усадку і ущільнення а також утворення поверхневого застилу, що закриває нитки вихідної структури. Це досягається за допомогою спеціального процесу валяння. Тому суконні тканини в порівнянні з гребінними зазнають більш глибоких змін у процесі опорядження, і між відповідними зразками сурової і обробленої тканини виявляються більш помітні відмінності.

Опалювання

Для видалення утворених на попередніх стадіях обробки на поверхні тканини і в проміжках між нитками переплетення волоконець пуху тканину пропускають над пальниками газової опалювальної машини. При цьому встановлюється швидкість, що забезпечує згорання мілких розрізнених волоконець пуху і разом з тим виключає можливість займання тканини. Опалюванню підлягають тільки гребінні тканини.

Сурова тканина відзначається жорсткістю, не змочується холодною водою, некапілярна, має сіро-брудне забарвлення через наявність у ній природних пігментів. Сурова тканина за масою, щільністю, розмірами куска не відповідає готовій. У цілому така тканина не задовольняє естетичні вимоги і тому підлягає облагородженню в фарбувально-опоряджувальному виробництві.

Сурове вовняне волокно містить різні домішки і забруднення, які перешкоджають процесу фарбування, погіршують зовнішній вигляд і санітарно-гігієнічні властивості виробів із вовни. До таких домішок відносяться: 1) технологічні (нанесені) домішки — шліхта і замаслюючі речовини та 2) природні — шерстяний віск, целюлозні домішки, натуральні забарвлюючі речовини. Характерними домішками є жировоскові речовини: природні жирові і нанесені замаслюючі речовини.

У процесі облагородження тканину спочатку звільняють від усіх домішок, а потім забарвлюють або розквітчують способом друкування та піддають заключній обробці, щоб довести її до товарного вигляду.

Природні домішки поступають на волокна в процесі їх росту на шкірі тварини. Більша їх частка видаляється при первинній обробці вовни. Промита вовна, яка поступає в гребінне виробництво, містить 0,1-0,5 % жирових речовин, у суконне — 1-1,5 %. Ці жирові речовини за властивостями і складом подібні з природними восками, тому їх називають вовняним воском. До його складу входять кислоти і їх солі, спирти і ефіри жирних кислот.

Для полегшення процесів прядіння, ткацтва на волокнисті матеріали наносять спеціальні речовини. Для попередження виникнення електростатичного заряду при терті волокон одне об одне, для підвищення здатності їх до розтягу і зниження обривності вовну замаслюють в прядильному виробництві продуктами жирового характеру. Для того, щоб невелика кількість замаслювача розподілилась рівномірно по поверхні волокна, жировий продукт використовують у вигляді емульсії. Відомо, що емульсія складається з двох не змішуваних рідин, з яких одна диспергована в іншій. У даному випадку жировий продукт диспергований у вигляді дрібних крапель у воді. Для надання стійкості в систему вводять третій компонент — поверхнево-активну речовину (ПАР), яка виконує роль емульгатора.

Для емульсій як жирові компоненти використовують олеїнову кислоту, мінеральне масло або їх суміш.

У процесі ткацтва на основну пряжу наносять склади, які називаються шліхтою, вони захищають нитки, приймаючи на себе механічні дії. До складу шліхти входять: 1) клеючі матеріали, 2) розщеплювачі, 3) пом'якшувачі, 4) антисептики, 5) речовини, що підвищують гігроскопічність, 6) обважнювачі. Серед клеючих речовин найбільше використання мають: картопляний, маїсовий крохмалі та продукти їх гідролізу.

Успішно використовуються як шліхтуючі препарати синтетичні високомолекулярні сполуки — поліакриламід, полівініловий спирт. Водні розчини цих препаратів при 90-95 °С є в'язкими і клейкими.

Усі ці речовини видаляються в результаті промивання вовняних тканин.