Керат- -он Керат -он Відношення до лугів

Кератин нестійкий до дії лугів і тому в опоряджувальному виробництві як лужні реагенти використовують слабкі розчини аміаку при температурі не вище 45 °С.

При низьких концентраціях лужних реагентів у реакцію вступають карбоксильні групи, які знаходяться в радикалах, на кінцях макромолекул, а також ті, що беруть участь в утворенні іонного зв'язку. Ці реакції зворотні. Одночасно відбувається руйнування міжмолекулярних іонних і дисульфідних (цистинових) зв'язків:

H₂O

R-S-S-R₁ R-SH + R₁ -SOH

цистеїн сульфенова к-та

При збільшенні концентрації лужного реагенту або підвищенні температури відбувається гідроліз пептидних зв'язків з утворенням амінокислот. Швидкість реакції кератину шерсті з лугами значно вища, ніж швидкість його реакції з кислотами.

При кип'ятінні в 1 %-му розчині NaОН наступає гідролітичний розпад вовни, через 1-2 хв. вона переходить в розчин, в якому з'являються амінокислоти і продукти їх руйнування, аж до Nа₂S. Якщо в такий розчин додати Рb(СН₃СОО)₂, то утворюється осад чорного кольору РbS:

Рb(СН₃СОО)₂ + Na₂S 2CH₃COONa + PbS

Ця реакція свідчить про наявність сірки в складі кератину, що відрізняє вовну від шовку.

Відношення до відновників і окислювачів

Вовняні волокна відносно стійкі до тих відновників, які використовуються в процесах облагородження при відповідних концентраціях. Більш чутливі вони до дії лужних розчинів відновників. Так, при обробці Nа₂S в лужному середовищі спостерігається підсилене набрякання волокон, ступінь якого залежить від концентрації розчину, температури і тривалості дії. В цих умовах відбувається розрив іонних поперечних зв'язків, при такій обробці в лужному середовищі руйнуються і цистинові зв'язки (дисульфідні).

У технологічних процесах як окислювачі найчастіше використовують пероксид водню і його похідні. Під дією окислювачів відбуваються зміни в основному дисульфідних зв'язків.

Реакція кератину з пероксидом водню в кислому середовищі протікає порівняно повільно, але з підвищенням рН швидкість її зростає. При цьому утворюється ряд продуктів окислення за рахунок реакції з цистиновими зв'язками. Реакція окислення на початковій стадії може проходити без розриву дисульфідного зв'язку з утворенням моно-, ди-, три- і тетраоксидів (І). У більш жорстких умовах при підвищенні рН, температури, тривалості обробки окислення призводить до утворення залишків цистеїнової кислоти (II).

Реакцію окислення активізують іони важких металів:

RSO_n –S-R

R-S-S-R , де n=1...4

RSO₃H

У міру протікання реакції окислення і, як наслідок, зниження вмісту цистину, зростає здатність волокон розчинятись в лугах, що дозволяє припустити одночасний гідроліз пептидних зв'язків. При низькій концентрації пероксиду водню в розчині (до 5 г/л) і температурі не вище 60 °С окислювач, руйнуючи забарвлені домішки в шерстяному волокні, практично не пошкоджує кератин.

Під дією світла і атмосферних умов відбувається фотохімічне руйнування вовни, яке супроводжується розривом дисульфідних зв'язків, відщепленням сірки та окисленням її до сірчистої і сірчаної кислот, що прискорює гідроліз пептидних зв'язків.