
- •Розділ 1 будова і властивості волокнистих матеріалів Основні питання:
- •1.1.Загальні відомості про волокнисті матеріали
- •1.Загальні відомості про волокнисті матеріали.
- •1) Способом отримання;
- •2) Хімічним складом;
- •3) Структурою волокна, яка визначається характером розташування макромолекул відносно осі волокна і відносно одна одної.
- •А) витягнута; б) вигнута; в) звита; г) розгалужена
- •Контрольні запитання:
- •1.2. Природні волокна
- •1.2.1. Волокна рослинного походження
- •Будова бавовняного і льняного волокон
- •Склад волокон рослинного походження
- •Целюлоза, її будова і властивості
- •2) Маючи однаковий хімічний склад, елементарні ланки ланцюга відрізняються за своїм розташуванням у просторі: вони повернуті відносно одна одної на 180°.
- •Відношення до води і органічних розчинників
- •Дія температури
- •Відношення до кислот
- •Відношення до лугів
- •Відношення до відновників і окислювачів
- •Дія мікроорганізмів
- •Контрольні запитання:
- •1.2.2. Волокна тваринного походження
- •Будова білків
- •Білки як амфоліти
- •Вовна та її унікальні властивості
- •Будова вовняного волокна
- •Будова кератину
- •Властивості вовни
- •Відношення до вологи
- •Дія температури
- •Відношення до кислот
- •Керат- -он Керат -он Відношення до лугів
- •Відношення до відновників і окислювачів
- •Натуральний шовк
- •Властивості шовку
- •Контрольні запитання:
- •1.3. Хімічні волокна
- •Основні етапи виробництва хімічних волокон і ниток
- •Штучні волокна
- •Віскозне волокно.
- •Ацетатні волокна
- •Синтетичні волокна
- •Поліамідні волокна
- •Поліефірні волокна
- •Поліакрилонітрильні волокна
- •Полівінілспиртові волокна
- •Полівінілхлоридні волокна
- •Поліолефінові волокна
- •1.3.4. Виробництво текстильних волокон: сьогодення і перспективи
- •Світове виробництво текстильних волокон у 2001 р.
- •Світове споживання текстильних волокон
- •Загальна тенденція споживання волокон у 2010-2025рр. За регіонами світу
- •Світове споживання текстильних волокон, прогнозування до 2050 р.
- •Запитання для самоперевірки:
- •Контрольні запитання:
- •2.2. Підготовка текстильних матеріалів із природних целюлозних волокон
- •Розшліхтовування
- •Відварювання
- •1) Реактора (в її структурі розподілені реагенти);
- •2) Об'єкта дії, з якого в результаті комплексу складних фізико-хімічних процесів повинні бути видалені забруднення.
- •Вибілювання
- •Вибілювання гіпохлоритом
- •Вибілювання хлоритом натрію
- •Вибілювання пероксидом водню
- •Вибілювання надоцтовою кислотою. Використання оптичних вибілювачів. Вибілювання відновниками
- •Використання оптичних вибілювачів
- •Вибілювання відновниками
- •Мерсеризація текстильних матеріалів
- •Особливості вибілювання льняних матеріалів
- •Контрольні запитання:
- •Підготовка текстильних матеріалів із білкових, штучних та синтетичних волокон Підготовка вовняних тканин
- •Опалювання
- •Промивання
- •Валяння
- •Заварювання
- •Карбонізація
- •Вибілювання
- •Підготовка натурального шовку
- •Знеклеювання
- •Вибілювання
- •Обважнення
- •2.3.1. Підготовка текстильних матеріалів із штучних волокон
- •2.3.2. Підготовка текстильних матеріалів із синтетичних волокон
- •Контрольні запитання:
- •Фарбування текстильних матеріалів
- •2.4.1. Загальні відомості про барвники
- •Класифікація барвників
- •2.4.2. Основні положення теорії фарбування
- •Властивості волокон
- •Хімічна будова
- •Фізичні властивості волокон
- •"Поверхневі" властивості волокон
- •Види взаємодії активних центрів волокон з барвниками
- •"Об'ємні" властивості волокон
- •Властивості барвників
- •1) Колір, обумовлений специфічною будовою.
- •2) Здатність міцно утримуватися внутрішньою поверхнею елементарних волокон за рахунок специфічних (фізичних чи хімічних) сил взаємодії з волокноутворюючим полімером.
- •Стадії процесу фарбування
- •1) Щільністю структури волокон, що спричинює стеричне гальмування просуванню барвників, розміри молекул яких порівняні з розмірами пустот і пор, наявних у волокні чи виникаючих в умовах фіксації;
- •2.4.3. Характеристика технічних способів фарбування
- •Напівбезперервний спосіб фарбування
- •2.4.4. Фарбування водорозчинними барвниками Прямі барвники
- •Використання активних барвників
- •1) Барвники, які забарвлюють в холодній ванні (в назві мають літеру X), за хімічною будовою вони відносяться до дихлортриазинових, найбільш реакційне здатних барвників;
- •3. Коефіцієнт дифузії — впливає як на швидкість, так і на ступінь фіксації активних барвників.
- •Технологія фарбування
- •Однований запарний спосіб
- •Двований запарний спосіб
- •Термофіксаційний спосіб
- •Використання кислотних, хромових і металокомплексних барвників Кислотні барвники
- •1) Здатність іонного зв'язку до гідролізу в водних розчинах і, як наслідок цього, недостатньо високу стійкість забарвлення до мокрих обробок;
- •Хромові (кислотно-протравні) барвники
- •Кератин
- •Кератин
- •Металокомплексні (металовмісні) барвники
- •2.4.5. Фарбування барвниками, яким надається тимчасова розчинність на стадії їх використання
- •Кубові барвники
- •1) Відновлення кубових барвників за рахунок атомарного водню, що виділяється при розчиненні дітіоніту Nа у воді:
- •Суспензійний спосіб фарбування
- •Сірчисті барвники
- •Фарбування текстильних матеріалів шляхом синтезу пігментів на волокні
- •Синтез на волокні нерозчинних азобарвників
- •Утворення на волокні чорного аніліну
- •2.4.7. Використання дисперсних барвників
- •2.4.8. Використання катіонних барвників
- •2.4.9. Використання пігментів при фарбуванні
- •Контрольні запитання:
- •2.5. Друкування текстильних матеріалів
- •Короткі відомості про способи друкування тканини
- •2.5.2. Класифікація і властивості загущувачів друкувальних фарб
- •2.5.3. Види друкування
- •2.5.4. Пряме друкування текстильних матеріалів
- •1) Друкування по азотольованій тканині загущеними розчинами діазолей;
- •2) Друкування з використанням спеціальних випускних форм, що містять азотол і діазосполуку в стабілізованій формі.
- •2.5.5. Отримання білих і кольорових візерунків шляхом витравного і резервного друкування
- •Витравне друкування
- •Резервне друкування
- •Запитання для самоперевірки:
- •2.6. Заключна обробка текстильних матеріалів Основні питання:
- •2.6.1. Використання незмиваючих апретів
- •2.6.2. Надання текстильним матеріалам малозминальних властивостей
- •1) Утворенням синтетичної смоли в аморфних субмікроскопічних просторових структурах волокон;
- •2) Утворенням міжмолекулярних зв'язків між фібрилами і макромолекулами волокна;
- •3) Використанням для даного виробу певних волокон, які мають високі еластичні властивості (поліамідних, поліефірних).
- •Надання малозминальності в сухому стані
- •2.6.3. Спеціальні види заключної обробки Надання тканині гідро - і олеофобності
- •Надання вогнезахисних властивостей
- •Надання антистатичних властивостей
- •Надання текстильним матеріалам стійкості до дії мікроорганізмів
- •Протизабруднювальна обробка тканин
- •Контрольні запитання:
Розділ 1 будова і властивості волокнистих матеріалів Основні питання:
1.Загальні відомості про волокнисті матеріали.
2.Природні волокна.
Хімічні волокна.
1.1.Загальні відомості про волокнисті матеріали
Мета: вивчити загальні відомості про волокнисті матеріали, основні терміни.
План:
1.Загальні відомості про волокнисті матеріали.
2.Класифікація волокнистих матеріалів.
Сировиною текстильної промисловості є волокнисті матеріали - текстильні волокна. Текстильне волокно — це гнучке, видовжене і міцне тіло з малими поперечними розмірами і обмеженою довжиною, придатне для виготовлення пряжі, ниток та інших текстильних виробів.
Волокна поділяють на елементарні та технічні. Елементарними називаються одиночні волокна, які без руйнування поділяються на більш дрібні (бавовна та ін.). Технічні волокна складаються з поздовжньо-складених та скріплених елементарних волокон (льон, джгут, пенька та ін.). Окремі елементарні волокна в технічному волокні склеєні природною клейовою речовиною — пектином. Для виготовлення текстильних матеріалів використовується велика кількість різноманітних видів волокон, які відрізняються хімічним складом, структурою, властивостями.
Текстильні волокна досить різноманітні, але для всіх них характерна одна загальна риса — основою волокнистих матеріалів органічного походження є високомолекулярні сполуки (ВМС). Цим і визначається основний комплекс їх властивостей.
Високомолекулярними називають сполуки, молекули яких складаються із сотень і тисяч елементарних ланок, сполучених між собою силами головних хімічних валентностей. Загальним принципом побудови більшості ВМС є багаторазове повторювання елементарних ланок в їх молекулі. Внаслідок великих розмірів та великої молекулярної маси такі молекули називаються макромолекулами. Елементарні ланки, з яких побудована макромолекула, називаються мономерами.
Високомолекулярні сполуки, які побудовані з однакових за хімічною будовою ланок, називаються гомополімерами; ВМС, які містять у ланцюгу різні елементарні ланки, носять назву сополімери.
Високомолекулярні сполуки характеризуються отупінню полімеризації, тобто кількістю елементарних ланок (n), які складають одну макромолекулу. Слід зазначити, що кінцеві елементарні ланки макромолекул відрізняються за своїм складом від середніх ланок, але за великої молекулярної маси полімеру вони становлять незначну частку.
Молекулярна маса природних волокноутворюючих полімерів складає від 100-200 тис. до 1-2 млн. Для хімічних волокон — від 15-20 тис. до 200-300 тис.
Таким чином, характерною рисою високомолекулярних сполук є велика молекулярна маса, яка значною мірою визначає такі цінні для волокнистих матеріалів фізико-механічні властивості, як міцність, еластичність, стійкість до дії багаторазових деформацій, до витирання. Зменшення молекулярної маси (деструкція ланцюга) погіршує фізико-механічні властивості волокнистих матеріалів.
Однією з характерних і важливих ознак макромолекул волокноутворюючих полімерів є гнучкість, яка визначає особливості механічних властивостей полімерів.
Довжина макромолекул у декілька тисяч, або десятки тисяч разів перевищує її поперечний розмір. Якщо побудувати модель макромолекули у вигляді нитки, то вона виявиться дуже гнучкою, навіть якщо буде виготовлена із сталі.
Більшість високомолекулярних сполук, з яких отримують текстильні волокна (волокноутворюючі полімери), відносяться до органічних сполук.
За походженням усі відомі волокнисті матеріали діляться на дві великі групи: 1) природні (натуральні) та 2) хімічні (рис. 1.1).
Натуральні волокна існують у природі, а хімічні виготовляються в умовах промислового виробництва. До натуральних відносяться волокна рослинного (льон, бавовна) та тваринного (вовна, натуральний шовк) походження.
У групі природних волокон найбільш важливими є бавовна, льон та вовна. Натуральний шовк виробляється в обмежених масштабах.
До хімічних волокон відносяться штучні та синтетичні волокна. Штучні волокна отримують на хімічних підприємствах шляхом переробки природної сировини (целюлози). Найбільш поширеними штучними волокнами є: віскоза, ацетатні та триацетатні волокна.
Синтетичні волокна отримують із синтетичних полімерів: поліамідів, поліефірів, поліакрилонітрилів та ін.
Серед синтетичних волокон у найбільших масштабах використовують поліамідні (капрон, нейлон, дедерон), поліефірні (лавсан, терилен), поліакрилонітрильні (нітрон, орлон, кашмілон, акрилан) волокна. В менших об'ємах використовуються полівінілспиртові (вінол), полівінілхлоридні (хлорин) та поліолефінові волокна — в основному для виготовлення виробів технічного призначення.
Рис. 1.1. Класифікація волокнистих матеріалів
Усі волокнисті матеріли відрізняються один від одного: