4. Оцінка фінансового стану позичальника-банку

Оцінка фінансового стану позичальника-банку здійснюється не рідше ніж один раз на місяць з використанням методів, що використовуються у вітчизняній та світовій банківській практиці, у тому числі з урахуванням:

> інформації позичальника-банку про дотримання економічних нормативів і нормативу обов'язкового резервування коштів;

> аналізу якості активів і пасивів;

> аналізу прибутків і збитків;

> інформації про виконання банком зобов'язань у минулому;

> інформації про надані та одержані міжбанківські кредити;

> щорічного аудиторського висновку.

У світовій практиці як методика, що дозволяє визначити загальний стан банку на підставі єдиних критеріїв, які охоплюють діяльність банку за всіма напрямками, використовується рейтингова система CAMEL.

Систему рейтингової оцінки банків CAMEL вперше було впроваджено в практику у 1978 р. в Сполучених Штатах Америки, коли три агентства з нагляду за діяльністю банків США (Федеральна резервна система, Федеральна корпорація страхування депозитів, Управління валютного контролера) дійшли згоди щодо стандартизації системи аналізу та оцінювання діяльності банків.

У 1996 р. систему CAMEL доповнив показник, який відображує рівень залежності банківської установи від ринкового ризику, а система отримала назву CAMELS, назва якої складається з початкових букв шести компонентів, що аналізуються:

«C» — (Capital adequacy) — адекватність капіталу; оцінка капіталу банку з погляду його достатності для захисту інтересів вкладників;

«A» — (Asset quality) — якість активів; можливість забезпечення повернення активів, а також вплив проблемних кредитів на загальне фінансове положення банку;

«M» — (Management) — менеджмент; оцінка методів управління банківської установи з урахуванням ефективності її діяльності, порядку роботи, методів контролю і виконання встановлених законів та нормативних актів;

«E» - (Earnings) — надходження або рентабельність; оцінка рентабельності банку з погляду достатності його доходів для перспектив розширення банківської діяльності;

«L» - (Liquidity) — ліквідність; система визначає рівень ліквідності банку з погляду її достатності для виконання як звичайних, так і непередбачених зобов'язань;

«S» — (Sensitivity) — чутливість до ринкового ризику; враховується чутливість банку до зміни відсоткових ставок та здатність менеджменту управляти цим видом ризику.

У процесі визначення рейтингу CAMELS аналіз кожного компонента проводиться за встановленими правилами, принципами та показниками, що характеризують діяльність банку. При цьому застосовуються методи коефіцієнтного аналізу, а отримані результати порівнюються з граничними величинами чи законодавчо встановленими нормативами. Далі кожна зі складових оцінюється за п'ятибальною шкалою, де:

1 - «добре»;

2 - «задовільно»;

3 - «посередньо»;

4 - «гранично»;

5 - «незадовільно».

На підставі отриманих рейтингових оцінок виводиться комплексна оцінка від «1» до «5» (рейтинг) банку, яка розраховується як середньоарифметична величина.

Банки, що отримали рейтинг «1» або «2», вважаються надійними, стабільними, здатними триматися на належному рівні під час економічних криз. Нагляд за ними може бути мінімальним. Банки з рейтингом «З» мають недоліки, які за браком дій щодо їх усунення можуть призвести до значних проблем з ліквідністю та платоспроможністю, тому в такій ситуації до банку вживаються заходи адміністративного впливу. Банки з оцінками «4» і «5» характеризуються як такі, що мають серйозні проблеми і потребують ретельного нагляду та спеціальних оздоровчих заходів.

В Україні система CAMELS використовується органами банківського нагляду з 1997 р. для виявлення стану комерційних банків на підставі єдиних критеріїв, при цьому результати оцінювання є конфіденційними. Можливості застосування вказаної методики службами банківського нагляду НБУ зумовлені переходом вітчизняної банківської системи на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку.