2. Фінансовий аналіз стану позичальника - юридичної особи

Методика проведення аналізу фінансово-господарської діяльності позичальника — юридичної особи використовує такі основні економічні показники діяльності підприємства:

> платоспроможність (коефіцієнти миттєвої (абсолютної), поточної і загальної ліквідності);

> фінансова стійкість (коефіцієнт маневреності власних засобів, коефіцієнт незалежності, коефіцієнт співвідношення залучених і вдалих засобів);

> обсяг реалізації;

> обороти по рахунках (співвідношення надходжень на рахунки позичальника і суми заборгованості за кредитом і відсотками по ні за період користування кредитом), наявність рахунків в інших банках, наявність картотеки неплатежів — у динаміці;

> склад і динаміка дебіторської і кредиторської заборгованості (на початок і протягом звітного року);

> собівартість продукції, робіт, послуг - у динаміці;

> прибутки та збитки — у динаміці;

> рентабельність реалізованої продукції, робіт, послуг, авансованого капіталу.

Крім того, можуть бути використані додаткові коефіцієнті а також додаткові економічні показники, що давали б можливість одержати більш повне уявлення про особливості діяльності клієнта.

Важливість кожного показника визначається індивідуально для кожної групи позичальників залежно від кредитної політики банку, особливостей клієнта (специфіки діяльності, організаційної форм сезонності діяльності). На підставі цієї інформації значення використовуваних коефіцієнтів коректуються на відповідні бали.

Аналіз фінансового стану позичальника варто починати з аналізу динаміки валюти балансу. Аналіз проводиться шляхом порівняні даних загальної вартості майна підприємства протягом звітного періоду. При цьому зменшення валюти балансу свідчить про звуження господарської діяльності підприємства. При збільшенні валюти балансу необхідно проаналізувати джерела коштів.

Виявити основні тенденції в діяльності підприємства дозволі аналіз структури ресурсів підприємства й аналіз структури активів.

Структура ресурсів підприємства та наявність власних об ротних коштів дозволяють визначити обсяг і питому вагу власного капіталу, позикових ресурсів і інших зобов'язань підприємства. Значення абсолютних і відносних показників оцінюються в динаміці.

Залежність від зовнішніх джерел фінансування визначається коефіцієнтом незалежності (КН), який характеризує співвідношення залучених коштів (ЗК) і власного капіталу (ВК):

КН = ЗК/ВК.

Оптимальне значення показника КН — не більше ніж 1,0. Чим вище значення даного коефіцієнта, тим вище залежність клієнта від зовнішніх джерел фінансування.

При аналізі ресурсної бази підприємства необхідно визначити ступінь іммобілізації власних засобів, використовуючи коефіцієнт маневреності власного капіталу (КМ):

КМ = (ВК - АН)/ВК,

де АН— необоротні активи підприємства.

Оптимальне значення показника КМ— не менше ніж 0,5.

Різницею (ВК- АН) визначається обсяг оборотних коштів, сформованих за рахунок власних джерел фінансування.

Аналізуючи ресурсну базу підприємства, необхідно особливу увагу приділити аналізу кредиторської заборгованості клієнта:

> структурі кредиторської заборгованості;

> питомій вазі окремих статей;

> динаміці заборгованості за товари, роботи, послуги по кожному контрагенту клієнта;

> термінам виникнення заборгованості на предмет наявності простроченої і безнадійної заборгованості (поточною заборгованістю є зобов'язання, що підлягають погашенню протягом 12 місяців з дати складання балансу (П(С)БО 2).

При аналізі структури активів підприємства активи підприємства вивчаються з погляду їх участі у виробництві, а також з погляду оцінки їх ліквідності.

Насамперед визначаються обсяг і питома вага необоротних і оборотних коштів підприємства в динаміці за аналізований період.

У структурі оборотних коштів виділяються групи оборотних коштів за ступенем ліквідності:

> високоліквідні активи;

> грошові кошти, їх еквіваленти і поточні фінансові інвестиції, основна вимога до яких — термін, за який вони можуть бути погашені, в разі потреби і втрати від їх реалізації - мінімальні;

> реалізовані вимоги, що складаються з дебіторської заборгованості, отриманих векселів;

> запаси, прострочена дебіторська заборгованість;

> неліквідні активи, що складаються з простроченої дебіторської заборгованості, яка на підставі наданих документів може бути класифікована як сумнівна.

Високоліквідні активи і реалізовані вимоги складають частку ліквідних активів підприємства. З їх складу виключаються запаси, тому що термін їх реалізації не завжди визначений, і існує ймовірність втрати частини їх вартості.

При аналізі платоспроможності підприємства необхідно також проаналізувати дебіторську заборгованість (по складу контрагентів У датах виникнення). Дебіторська заборгованість відноситься до ліквідних активів лише в тій частині, в якій вона може бути погашена протягом 12 місяців з дати складання балансу (П(С)БО 2).

Зміна структури активів підприємства у бік збільшення частини оборотних коштів може вказувати на:

> формування більш мобільної структури активів, що збільшує оборотність ресурсів підприємства;

> згортання виробничої бази (дані зміни зіставляються з динамікою валюти балансу).

Однією з якісних характеристик фінансової політики підприємства є тривалість обороту оборотних коштів (ПО).

Для цього необхідно провести порівняльний аналіз обсягів реалізованої продукції з її собівартістю у динаміці.

Тривалість обороту розраховується на підставі коефіцієнта оборотності (К_О).

К_О = РП/АО,

де РП— обсяг реалізованої продукції за період, що аналізується, без ПДВ і акцизного збору.

Тривалість обороту в днях:

Т_О = Т/К_О,

де Т— кількість календарних днів у періоді, що аналізується.

Тривалість обороту вказує на кількість днів, необхідних підприємству для відновлення його оборотних коштів, характеризує динаміку обсягу реалізованої продукції.

Зміна К_О може вказувати на неритмічність реалізації, звуження фінансово-господарської діяльності, сезонний характер продажів і т. д.

Для того, аби визначити, скільки разів у середньому поповнювалися товарно-матеріальні запаси підприємства протягом звітного періоду, використовується формула коефіцієнта обороту запасу (К_ОЗ):

К_ОЗ = С/З,

де С - собівартість товарів, робіт і послуг за звітний період; З — обсяг запасів на звітну дату.

Тривалість обороту запасів (ТОЗ):

ТОЗ = Т/ К_ОЗ.

Для оцінки платоспроможності клієнта застосовуються наступні показники.

Коефіцієнт миттєвої (абсолютної) ліквідності (КЛ₁), який характеризує ступінь покриття поточних зобов'язань (ЗП) клієнта високоліквідними активами (АВ).

КЛ₁=АВ/ЗП.

Оптимальне значення даного коефіцієнта - не менше 0,2.

Коефіцієнт поточної ліквідності (КЛ₂) показує, яка частка поточних зобов'язань може бути погашена ліквідними активами.

КЛ₂=АЛ/ЗИ

Оптимальне значення даного коефіцієнта - не менше 0,5.

Коефіцієнт загальної ліквідності (КЛ) характеризує здатність погасити поточні зобов'язання за умови завершення виробничо-комерційного циклу, тобто поряд з оборотом дебіторської заборгованості продати або спожити наявні запаси.

З оборотних активів (АО) виключаються заборгованість по розрахунках з бюджетом і неліквідні активи.

КЛ₃=АО/ЗП.

Оптимальне значення даного коефіцієнта — не менше 2.

Останнім часом при аналізі фінансового стану клієнта з погляду його здатності надалі вчасно розраховуватися по кредитній заборгованості ключовим моментом є оцінка потоку коштів, що вважається первинним джерелом погашення кредиту і відсотків.

Для оцінки можливості надання кредиту доцільно розглянути співвідношення виплат, які повинні здійснюватися по кредиту і чистих надходженнях на всі рахунки позичальника з урахуванням терміну дії кредитного договору:

К = ((Н_см * n) ~ (УПЗ * n) - ПЗ) / ОК,

де Н_см — середньомісячні надходження на рахунки позичальника протягом трьох останніх місяців (за винятком кредитних ресурсів);

n — кількість місяців дії кредитного договору;

УПЗ — щомісячні умовно-постійні зобов'язання позичальника (адміністративно-господарські витрати);

ПЗ — податкові платежі і сума інших зобов'язань перед кредиторами, крім тих, термін погашення яких перевищує термін дії кредитного договору;

ОК — сума кредиту і відсотків по ньому.

Для позичальників, діяльність яких пов'язана із сезонним характером продажів, середньомісячна сума надходжень визначається на підставі 12 місяців.

Оптимальне значення даного показника повинне бути не менше 1,5.

Даний показник припускає можливість докладного вивчення платежів клієнта, що, в свою чергу, припускає наявність основного поточного рахунка в банку.

Аналіз прибутку підприємства здійснюється в динаміці. Основним показником служить темп зростання балансового прибутку.

Для оцінки ефективності діяльності підприємства розраховуються коефіцієнти рентабельності, наприклад рентабельність активів, рентабельність продажу та рентабельність власного капіталу.

Рентабельність активів (авансованого капіталу) (Р_а):

Р_а = ЧП / А,

де А — активи підприємства;

ЧИ — чистий прибуток.

Показник визначає, скільки чистого прибутку отримує підприємство від використання 1 грн активів.

Рентабельність продажу (реалізації продукції) (Р_n):

Р_n = ЧП / РП,

де РП- виручка від реалізації продукції (без ПДВ).

Коефіцієнт рентабельності продажу відображує ефективність го4 сподарської діяльності підприємства.

Рентабельність власного капіталу (Р_к):

Р_к = ЧП / ВК.

Показник визначає зацікавлення власників підприємства у діяльності підприємства.

Наведені показники рентабельності не мають певних стандартів їх використовують у динаміці і для порівняння з аналогічними показниками інших підприємств даної галузі господарювання.

Результати оцінки платоспроможності, фінансової незалежності оборотності засобів різних суб'єктів господарської діяльності зумовлені наступними факторами:

> відповідно до Закону України «Про господарські товариства» існують різні вимоги до обсягу капіталу підприємства в залежності від його організаційної форми:

> для акціонерних товариств загальна номінальна вартість випущених акцій не менше суми, еквівалентної 1250 мінімальних заробітних плат;

> статутний фонд товариства з обмеженою відповідальністю повинен бути еквівалентний 100 мінімальних заробітних плат;

> господарські товариства повинні створювати резервний фонд у розмірі не менше 25% статутного фонду, розмір щорічних відрахувань у резервний фонд повинен бути не менше 5% від суми чистого прибутку.

Таким чином, створення акціонерного товариства припускає наявність значного обсягу власного капіталу, за рахунок якого формуються основні й оборотні кошти, що дозволяє підприємству бути менш залежним від зовнішніх джерел фінансування. Дана форма організації більш властива банкам, страховим компаніям, заводам, для яких результати оцінки фінансової незалежності і платоспроможності мають велике значення.

Для приватних підприємств подібних вимог до власного капіталу не існує, їх власні кошти більшою мірою формуються за рахунок прибутку.

У вигляді товариств з обмеженою відповідальністю і приватних підприємств створюються підприємства, основним видом діяльності яких є оптова і роздрібна торгівля. Крім того, що придбані ними товари і матеріали оприбутковуються в балансі за ціною придбання (відповідно до П(С)БО 2), тобто їх вартість дорівнює кредиторській заборгованості. Для того, щоб коефіцієнт загальної ліквідності (КЛ3) відповідач нормативному значенню 2, половина оборотних коштів фірми повинна бути сформована за рахунок прибутку. Подібних вимог у законодавстві, що регулює створення і функціонування товариств з обмеженою відповідальністю і приватних підприємств, немає. Тому для визначення платоспроможності таких підприємств при укладанні кредитного договору і подальшої оцінки їх фінансового стану найбільшу значущість має аналіз грошових потоків позичальника, аналіз прибутків і збитків, рентабельності продажів.