10

Модуль 3. Оцінка кредитоспроможності позичальника.

Тема 6. Оцінка кредитоспроможності потенційного позичальника

План

1. Зміст та значення оцінки кредитоспроможності позичальника

2. Фінансовий аналіз стану позичальника - юридичної особи

3. Аналіз якісних показників діяльності позичальника - юридичної особи

4. Оцінка фінансового стану позичальника-банку

5. Оцінка кредитоспроможності позичальника - фізичної особи

1. Зміст та значення оцінки кредитоспроможності позичальника

Оцінка кредитоспроможності позичальника є найважливішім етапом процесу кредитування.

Під кредитоспроможністю (платоспроможністю) розуміють здатність позичальника повністю та у визначений термін розрахувати! за своїми борговими зобов'язаннями.

Управління кредитними ризиками потребує від банку оцінки кредитоспроможності як на стадії добору потенційних позичальники визначення доцільності надання кредитів, так і на стадії контролю процесу погашення позички і відсотків по ній. У світовій банківській практиці кредитоспроможність клієнта завжди була і залишається одним з основних критеріїв при визначенні доцільності встановлення кредитних відносин.

Критерії оцінки фінансового стану позичальника встановлюються кожним банком самостійно його внутрішніми положеннями що; проведення активних операцій (кредитних) та методикою проведення оцінки фінансового стану позичальника (контрагента банку) урахуванням вимог Положення про порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитний операціями банків № 279 від 06.07.2000 р., в яких мають бути визначені ґрунтовні, технічно виважені критерії економічної оцінки фінансової діяльності позичальників (контрагентів банку) на підставі аналізу їх балансів і звітів про фінансові результати в динаміці тощо. Методика проведення оцінки фінансового стану позичальника (контрагента банку), яка розроблена банком, є невід'ємним додатком до внутрішньобанківського положення банку про кредитування.

Оцінку фінансового стану позичальника/контрагента банку з урахуванням поточного стану обслуговування позичальником/контрагентом кредитної заборгованості банк здійснює кожного разу під час укладання договору про здійснення кредитної операції, а надалі для:

> банків - не рідше ніж один раз на місяць;

> інших юридичних осіб - не рідше ніж один раз на три місяці;

> фізичних осіб - періодичність оцінки їх фінансового стану визначається банками самостійно з урахуванням стану обслуговування боргу та строковості кредиту, але не рідше ніж один раз у рік (або за результатами фінансового року). Якщо обслуговування кредитної заборгованості відбувається із простроченням або пролонгацією, то оцінка фінансового стану позичальника - фізичної особи має відбуватися постійно (щомісяця або щокварталу) протягом періоду несвоєчасного погашення боргу - крім випадків, пов'язаних з поважними причинами (документально підтверджені факти відрядження, хвороба тощо).

Результати оцінки фінансового стану позичальників/контрагентів банку мають зберігатися в банку відповідно до строків зберігання документів з кредитування, встановлених законодавством України, особливо щодо великих кредитів, кредитів пов'язаним з банком особам (інсайдерам).

Банки самостійно встановлюють нормативні значення та відповідні бали для кожного показника залежно від його вагомості (значущості) серед інших показників, що можуть свідчити про найбільшу ймовірність виконання позичальником (контрагентом банку) зобов'язань за кредитними операціями.

Вагомість кожного показника визначається індивідуально для кожної групи позичальників (контрагентів банку) залежно від кредитної політики банку, особливостей клієнта (галузь економіки, сезонність виробництва, обіговість коштів тощо), ліквідності балансу, становища на ринку тощо.

Оскільки банк як позичальник може мати різних клієнтів — підприємницькі структури (юридичні особи), фізичні особи і банки — оцінка їх кредитоспроможності здійснюється неоднаково.

В цілому механізм оцінки кредитоспроможності потенційних позичальників-юридичних осіб у сучасних умовах проводиться у двох напрямках:

1) фінансовий аналіз стану позичальника;

2) оцінка якісних показників діяльності.