3. Класифікація фразеологізмів

Широкого визнання у вітчизняному й світовому мовознавстві набула семантична класифікація , опрацьована акад. В.В.Виноградовим на грунті ідей О.О.Шахматова з урахуванням досліджень Ш.Баллі. Зважаючи на те, що ФО не є однаковими з погляду з”єднаності компонентів і співвіднесеності семантики усього вислову із семантикою його окремих складників, В.В.Виноградов розрізняє 3 типи фразеологічних одиниць:

1.Фразеологічні зрощення, які функціонують як немотивовані і непохідні одиниці, оскільки у їх значенні відсутній зв”язок, навіть потенційний, із значенням окремих компонентів (бити байдики, бити баглаї – ледарювати; пекти раків – червоніти; собаку з”їсти – набути досвіду; замилювати очі – збити з пантелику, березової каші всипати; зуби проїсти; дуба врізати; гарбуза дати). На думку В.В.Виноградова, фразеологічні зрощення утворюють своєрідні синтаксичні складні слова, що виступають або в ролі частин речення, або цілих речень. Вони підводяться під граматичні категорії як синтаксичне ціле, як своєрідні складні лексичні одиниці. Семантичні неподільність фразеологічних зрощень виникає або підтримується рядом факторів.

1) Наявністю у їх складі застарілих слів (збити з пантелику; вскочити в халепу);

2) Наявністю граматичних архаїзмів (притча во язицех);

3) Втратою у межах ФО живого синтаксичного зв”язку (теревені правити; впіймати облизня; розбити глек).

2. Фразеологічні єдності об”єднують фразеологізми, яким властива семантична неподільність, але їх цілісна семантика мотивується значенням компонентів (не нюхати пороху, прикусити язика, кров з молоком, дихати на ладан).

Мотивація фразеологічних єдностей опосередкована. Більшість з них є образними висловами, причому образний стрижень, на якому вони виникають, може відчуватись у більшій чи меншій мірі (тримати камінь за пазухою, ложка дьогтю в бочці меду, зробити з мухи слона, загрібати жар чужими руками, море по коліна).

Значення фразеологічних єдностей пов"язане з розумінням внутрішнього стрижня сполуки, потенційного смислу слів, які її утворюють. У фразеологічних єдностях досить чітко розрізняються граматичні відношення між компонентами. Як зазначав В.В.Виноградов, тут "зберігається, так би мовити, морфологія застиглих синтаксичних конструкцій, але їх функціональне значення різко міняється. Такою мірою, якою фразеологічні групи цього типу є семантично неподільними одиницями, доводиться вважати їх синтаксично невільними, хоч і подільними, злитими словосполученнями".

3. Фразеологічні сполучення - це фразеологізми, утворені поєднанням компонентів, один з яких характеризується вільним, а другий зв"язаним значенням. У них цілісне значення випливає із семантики окремих слів. У фразеологічних сполученнях синтаксичні зв"язки не формуються щоразу як вільні, зумовлювані комунікативно-ситуативним поєднанням слів. Вони відтворюються у структурі готових, закріплених узуальним вживанням фразеологічних одиниць.

Слово із зв"язаним значенням у складі фразеологічного сполучення називається стрижневим. Воно може бути замінене синонімом.

Наприклад, бере - жаль, дрімота, нетерплячка, сумнів, досада, смуток;

нагла смерть - раптова смерть

Зберігши три означені класи фразеологічних одиниць, М.М.Шанський виділив 4-й клас: фразеологічні вирази (вислови). Це стійкі звороти мови, які семантично не діляться і складаються зі слів з вільним значенням, але у процесі мовлення відтворюються як сталі мовні одиниці. До них належать прислів"я, приказки, порівняння, крилаті вислови, мовні кліше.

а) прислів"я - це виражене структурою речення народне висловлювання повчального змісту, яке формулює певну життєву закономірність чи правило, що є широким узагальненням багатовікових спостережень народу, його суспільного досвіду. Крім синтаксичної завершеності, прислів"я обов"язково граматично та інтонаційно оформлене судження і як таке співвідноситься не зі словом, а з реченням.

Судження у прислів"ї може мати характер ствердження (Скрипливе дерево довго живе; Сім разів відмір - один відріж); або заперечення (Немає науки без муки; згаяного часу і конем не доженеш).

Прислів"я можуть формулювати пряму постійну закономірність (Згода будує, а незгода руйнує), або зумовлену (Не жаль плакати, коли є за чим), вони можуть виливатись у форму поради, настанови, рекомендації (Не спитавши броду, не лізь у воду).

б) Приказки - це звороти мови, вислови, елементи суджень, тоді як прислів"я - завершена думка. Ці словесні комплекси не мають прозорого моралізаторського спрямування і не виступають як формули-закони. Одні з них хоч і можуть бути організовані за моделлю речення, не мають проте повчального змісту, інші є немовби частиною речення і виконують характеризуючу функцію. Приказка "сама по собі є щось недомовлене: вона вимагає свого кінця і розвитку, іноді підмета, іноді присудка чи відповіді на питання" (М.А.Рибникова).

Беручи до уваги лексико-граматичну будову і синтаксичні функції приказки, О.М.Бабкін визначає найпоширеніші їх форми:

1) простого речення (кіт наплакав);

2) дієслівних сполучень (покласти зуби на полицю);

3) іменникових сполучень (одного поля ягода);

4) прислівникових сполучень (ні слуху, ні духу);

5) звороти зі словами хоч, як, мов, немов (хоч греблю гати; як рукою зняло; як на голках).

Приказки - стійкі народні висловлювання, які відзначаються лаконічністю будови і використанням засобів образної виразності, але не формулюють певної закономірності чи правила.

Бувають:

1) Приказки-речення (По хаті ходить, а дверей не знайде; Був кінь та з"їздився; Буде й на нашій вулиці свято).

2) Приказки-словосполучення (Міряти на свій аршин; П"яте колесо до воза).

в) крилаті вислови - це сталі словесні формули, що є частоповторюваними в писемній та усній мові, влучні вислови видатних осіб. Виділяють такі структурні групи крилатих висловів:

1) окремі слова узагальнено-метафоричного вжитку, слова-символи, Це назви визначних географічних об"єктів, найменування населених пунктів, особові назви історичних, міфологічних, літературних персонажів (Ватерлоо, Одісей, Пенелопа, Кобзар).

2) словосполучення типу: мертві душі (люди, що втратили значення); молодший брат (людина невисокого громадського становища).

3) речення (прості чи складні): Німим отверзнуться вуста; Лиш той ненависті не знає, хто цілий вік нікого не любив.

За походженням крилаті вислови бувають:

1. Античного походження (Ахіллесова п"ята, Гордіїв вузол, дамоклів меч, танталові муки, сізіфова праця).

2.З релігійних джерел (випити чашу до дна; глас вопіющого в пустелі; книга життя; манна небесна; обітована; співати Лазаря; хліб насущний).

3.Переклади (Люди гинуть за метал (Гете); іскра божа (Шіллер); на крилах пісень (Гейне); чисте мистецтво (Кант); Великий комбінатор, Герой нашого часу).

4. Засвоєні з давньоруських джерел (лисиці брешуть на щити, розтікатися мислію по дереву).

5.Власне національного походження (Суєта суєт, хазяйське колесо (Карпенко-Карий), тихе життя (Корнійчук)).

г) порівняння - стійкий вислів, у якому зіставляються два об"єкти; один з них пояснюється за допомогою чимось подібного до нього і більш доступного сприйманню. (Як ополоник між ложками - дуже помітний у колі подібних до себе). Порівняння будуються за допомогою порівняльного слова і й ого синонімів: мов, наче, неначе, буцім, як би, сливе, власне.

г) мовні кліше (складені терміни) - це словесні групи, нерозкладені за структурою і цілісні за значенням. Їх поява зумовлена постійним розвитком різних галузей науки, мистецтва. Вони мають двочленну структуру, зрідка - більше (капітан першого рангу, атомна енергія).

З погляду семантики виділяють:

1. Словосполучення, мотивація яких у тій чи іншій мірі стерта (адамове яблуко - кадик).

2. Словосполучення, мотивація значень яких зрозуміла (азбука Морзе).