1.4.Історія міста Помічна

У 1775 році після ліквідації Запорізької Січі козаки покинувши козацькі зимівники, селилися по слободах, перетворюючись на селян.

Однією з таких слобід було сучасне село Помічна. Біля фортеці св. Єлисавети стояв гарнізон запорізьких козаків. Забезпечувало гарнізон продовольством село Помічна, надававши таким чином допомогу, «поміч», а звідси й пішла назва поселення «Помічна».

Місто Помічна засновану у зв'язку з пуском в експлуатацію першої залізничної колії. Першим, хто підняв клопотання про будівництво південної залізниці був Новоросійський генерал-губернатор, князь Михайло Воронцов.

Кінцевим пунктом південної залізниці була Одеса. Планувалося першу залізницю побудувати від Одеси до села Паркани. Другу — від Одеси до міста Ольвіополя, далі вести залізницю наКременчук, Полтаву та Харків.

1 серпня 1868 року почала діяти залізнична колія, яка йшла через сучасне місто Помічна. 3 цього часу і веде відлік історія міста Помічна.

1877 року утворився роз'їзд Південно-Західної залізниці навколо якої з'явилося 9 хат, це поселення прийняло назву Герасимівка від імені першого поселенця Герасима Васьохіна. Хата його була біля колодязя, який існує по цей час, тоді з нього брали воду для паровозів.

Побудова залізничної колії Одеса-Бобринська (тепер імені Тараса Шевченка) сприяла тому, що в1879 році роз'їзд перетворився на маленьку станцію з чотирма коліями, яка була названа Помічною, назва взята від села Помічна, розташованого на відстані 1 км від станції.

Станом на 1886 рік у селі Любомирської волості Єлисаветградського повіту Херсонської губерніїмешкало 654 особи, налічувалось 123 дворових господарства, існував винокуренний завод^[2].

У зв'язку з будівництвом залізниці Одеса-Бобринська у 1911-12 роках, на станції споруджено вокзал, паровозне депо, кілька житлових будинків. 1913 року відкрили трирічну школу. Поселення навколо станції швидко розросталося. На 1916 рік було вже 88 дворів і 375 чоловік населення. Помічна була адміністративною одиницею Піщанобрідської волостіЄлисаветградського повіту Херсонської губернії.

1923 року обрано Помічнянську раду робітничих, селянських та червоноармійських депутатів, яка входила до складу Новоукраїнського району Одеської губернії. З 17 лютого 1930 року Помічна входила до складу Піщанобрідського району.

18 березня 1944 року Помічна була звільнена від фашистів військами 2-го Українського фронту.

14 травня 1967 року Указом Президії Верховної Ради УРСР Помічна отримала статус міста.

2.Видатні особистості Добровеличківського району

2.1.Коваль Величко .

За розказами старожилів коваль Величко був вільним козаком , що заснував Добровеличківку на річці Добра , яка протікає й зараз , несучи за своїми водами тисячолітню історію краю. Та аж потім став ковалем , ремонтуючи вози , які їхали від Піщаного броду до Липняжки.

2.2.Поміщики Ревуцькі

А ось поміщики Ревуцькі, маєток яких розташовувався на території самого селища, залишили йому на згадку парк. Брати Петро й Олексій Ревуцькі були непересічними особистостями, великими знавцями природи. Петро Дмитрович став засновником дендрологічного парку, де росли рідкісні породи дерев, квітували розарій та десятки видів бузку, хлюпотів ставок із екзотичними рибками, обкладений кахлями. Олексій опікувався лимонарієм і оранжереєю. Хвиля революції знищила всю цю красу. Корінна мешканка Добровеличківки Ніна Сирота, тітка якої працювала покоївкою у панів Ревуцьких, згадує, що ця родина, культурна й інтелігентна (один з братів був депутатом Державної думи Російської імперії), дуже добре ставилася до селян, але, коли спалахнула революція, вони емігрували, спочатку виїхавши до Одеси. Куди далі пролягли їхні шляхи і як склалася доля членів родини — невідомо.

На місці сімейного склепу Ревуцьких побудували котельню, пізніше там розташувалися художні майстерні. Від Ревуцьких залишились назва села — Варваро-Олександрівка (так звали дочок одного з братів) — і парк. Збереглися пірамідальний дуб, кримські сосни, деякі види екзотичних дерев.