1.1.Історія населених пунктів району

ГАЇВКА — село, центр сільської Ради, розта­шоване на річці Кагарлику, за 35 км па північ від районного центру. Населення—1104 чоло­віка. Сільраді підпорядковані населені пункти Вірпе, Новотишківка, Осикове. Під час Великої Вітчизняної війни 322 жи­телі села воювали на фронтах, 105 з них поляг­ли смертю хоробрих, 217 нагороджені орденами й медалями. 14 лютого ,1944 року на околиці Га­ївки відбувся нерівний бій, в якому загинули п'ять партизанів із загону ім. Чапаєва, що діяв у Новоархангельському районі. Того ж дня фа­шисти розстріляли комуністів села О. Паламар­чука, М. Отченашка, Г. Болбоку і О. С. Татар­чука. На братській могилі воїнів-визволителів села відкрито монумент Слави.

ГЛИНЯНЕ — село, центр сільської Ради, роз­ташоване за 50 км на південь від районного центру і за 2 км від залізничної станції Глиня­не. Населення — 498 чоловік. Сільраді підпоряд­ковані населені пункти Міжколодяжне, Новогли- пяне.

Село засноване 1840 року кріпаками з Висо­ких Байраків. Восени 1863 року сталося заво­рушення селян, які вимагали скасування викупу за землю.

Під час Великої Вітчизняної війни понад 200 жителів села брали участь у боротьбі проти фашистів у лавах Червоної Армії, 66 з них за­гинули, 35 відзначені бойовими нагородами. Фа­шистські варвари розстріляли 64 колгоспників з Новоглиняного. В 1949 році па братській мо­гилі воїнів, які полягли під час визволення села, споруджено обеліск.

ГНАТІВКА — село, центр сільської Ради, роз­ташоване за 25 км на південь від районного центру та за 22 км від залізничної станції По­мічна. Населення — 770 чоловік. Сільраді підпо­рядковані населені пункти Братолюбівка, Во- роб'ївка, Михайлівна, Нововікторівка, Новоми- колаївка.

Засноване село на початку XIX століття. Радянську владу встановлено у лютому 1918 року. 117 жителів села воювали на фронтах Великої Вітчизняної війни, 57 з них загинули, 60 наго­роджені орденами й медалями.

У с. Вороб'ївці народився доктор економічних наук, професор В. В. Смушков.

ДРУЖЕЛЮБІВКА — село, центр сільської Ради, розташоване на річці Сухому Ташлику, за 7 км на схід від районного центру і за 33 км від залізничної станції Помічна. Населення — 803 чоловіка. Сільраді підпорядковані села Ва­силівна, Олексапдро-Завадське, Скопіївка, Шев­ченка. Поселення па території сучасного села засно­ване у 20-х роках XVIII ст. переселенцями з Сумського повіту Харківської губернії і склада­лося з хуторів Семенівки, Крамарового, Клипа- цького, Супрунова.

На початку березня 1918 року в Дружелю- бівці встановлено Радянську владу.

191 житель воював на фронтах Великої Віт­чизняної війни, 158 з них загинули, 147 наго­роджено орденами і медалями. В селі споруд­жено пам'ятник воїнам, які полягли смертю хо­робрих під час його визволення.

ЛИПНЯЖКА — село, центр сільської Ради, розташоване на річці Сухому Ташлику, за 9 км на північний захід від районного центру і за 35 км від залізничної станції Помічна. Через село проходить автошлях Київ—Одеса. Населен­ня — 3175 чоловік. Сільраді підпорядковані насе­лені пункти Бесарабка, Водяне, Володимирівна, Карбівка.

Липняжка заснована в 50-х роках XVIII ст. як шанець Молдавського гусарського полку.

Наприкінці січня 1918 року в селі створено ревком.

1920 року виник комітет незаможних- - селян, "який очолив колишній матрос- балтієць, учасник штурму Зимового палацу А. Я. Во­лосик. У 1922 році він був по-звірячому вбитий воро­гами Радянської влади. Перші артілі «Селянська допомога» і «Хлібороб» ор­ганізовані у 1927 році.

Понад 800 жителів вою­вали на фронтах Великої Вітчизняної війни, 302 з них загинули, 143 нагоро­джені бойовими орденами й медалями. Уродженцю села, відважному льотчику П. С. Шемендюку, який збив особисто 15 і в складі групи 7 ворожих літаків, присвоєно званпя Героя Радянського Союзу. В селі споруджено пам'ятник воїнам, які загинули під час його визволення.

Уродженцем Липняжки є доктор історичних наук, професор М. Р. Доній.

ЛІОБОМИРКА — село, центр сільської Ради, розташоване на лівому березі річки Чорного Таш­лику, за 35 км на південь від районного центру і за 10 км від залізничної станції Глиняне. На­селення — 923 чоловіка. Сільській Раді підпоряд­ковані населені пункти Вікняне та Коколове.

Перші письмові згадки про село належать до кінця XVIII століття.

На початку березня 1918 року в Любомирці створено ревком.

1923 року тут організовано першу сільсько­господарську артіль «Труд». 1927 року засновано машинно-тракторне товариство.

Під час Великої Вітчизняної війни боролися проти фашистів на фронтах 184 жителі села, 73 з них нагороджені орденами і медалями. На пам'ятнику викарбувало імена 110 загиблих од­носельців.

МАРКОВЕ (давня назва — Вікторштадт) — село, центр сільської Ради, розташоване в до­лині річки Кагарлика, за 25 км на північ від районного центру. Населення — 687 чоловік. Сіль­раді підпорядкований населений пункт Аиато- лівка.

Село засноване у першій половині XVIII ст. переселенцями з Київщини.

Радянську владу встановлено в середині лю­того 1918 року. Активними організаторами її були місцеві селяни Н. Бабенко, П. Джулай, С. Кулик, П. Дзвоницький, І. Непомнящий, зго­дом розстріляні австро-німецькими окупантами. Поховані у братській могилі.

129 жителів села воювали на фронтах Великої Вітчизняної війни, лише 40 залишилися живими, 40 нагороджені орденами й медалями. На брат­ській могилі воїпів-визволителів встановлено пам'ятник.

МИКОЛАЇВКА — село, центр сільської Ради, розташоване за 40 км на південний схід від ра­йонного центру і за 10 км від залізничної стан­ції Помічна. Населення — 451 чоловік. Сільраді підпорядковане село Новопетрівка.

Село засноване на початку XIX ст. пересе­ленцями з Київської губернії.

У березні 1918 року в Миколаївці встановле­но Радянську владу.

Під час Великої Вітчизняної війни 200 жите­лів боролися проти фашистів'у лавах Червоної Армії, 90 з них загипули, 78 відзначені бойови­ми нагородами.

Уродженець Новопетрівки А. Д. Бачинський — кандидат історичних наук.

НОВОЛУТКІВКА — село, центр сільської Ради, лежить за 5 км на південний захід від район­ного центру та за 31 км від залізничної станції Помічна. Населення — 710 чоловік. Сільській раді підпорядковані села Добротимофіївка, Олек- сандро-Акацатове.

Новолутківка заснована в 1891 році.

Виходець з села матрос М. К. Вигуляр був учасником повстання на броненосці «Потьомкін».

Радянську владу встановлено у лютому 1918 року.

У боротьбі з німецько-фашистськими загарб­никами на фронтах Великої Вітчизняної війни брали участь 175 жителів села, 101 з них заги­нув, 96 відзначені нагородами. На братській мо­гилі воїнів-визволителів споруджено пам'ятник.

У с. Олександро-Акацатовому народився і ви­ріс Я. А. Стрижак (1891—1924), який особисто знав В. І. Леніна і працював під його безпосе­реднім керівництвом, виконуючи ряд важливих доручень ЦК партії. З березня 1918 року — ко­мендант Московського Кремля.

НОВОСТАНКУВАТА — село, центр сільради, розташоване за 17 км на захід від районного центру. Населення — 450 чоловік. Сільраді під­порядковане село Тернове.

Село засноване в 1882 році.

Наприкінці лютого 1918 року в Новостанку- ватій встановлено Радянську владу.

Понад 100 жителів села воювали на фронтах Великої Вітчизняної війни, 48 з них загинули, 34 нагороджені бойовими орденами й медалями.

Уродженець с. Тернового О. С. Терлецький в 1941—1942 рр. був командиром Балаклавського партизанського загону, що діяв на окупованій території Криму. В лютому 1942 року фашисти стратили його. Посмертно нагороджений орденом Леніна. Нині одна з прикордонних застав носить ім'я колишнього начальника застави О. С. Тер- лецького. У ІІовостанкуватій відкрито пам'ятник з викарбуваними іменами односельців, які заги­нули за Батьківщину.

У Терновому народився доктор медичних наук, професор Ю. С. Гілевич.

ОЛЕКСАНДРІВКА — село, центр сільської Ради, розташоване в долині річки Кагарлика, за 18 км на північ від районного центру. Населен­ня — 790 чоловік. Сільраді підпорядковане село Богодарівка.

Засновано село в середині XIX століття.

В лютому 1918 року в Олександрівці створено ревком. До його складу увійшли жителі села

A. Л. Смик, П. В. Загоруйко, брати Микола та Яким Михайловські, згодом страчені австро-ні- мецькими окупантами. У 1927 році організовано колгосп ім. Леніна.

В роки Великої Вітчизняної війни 246 жи­телів села пішли на фронт, 134 з них загинули. В бою за угорське село Мокренце відзначився уродженець с. Богодарівки старший сержант

B. П. Бондар. Його удостоєно звання Героя Ра­дянського Союзу.

На могилі борців за Радянську владу, які за­гинули під час громадянської війни, односельці встановили гранітний обеліск.

ОЛЕКСІЇВКА — село, центр сільської Ради, розміщене за 29 км на південь від районного центру та за 4 км від залізничної станції По­мічна. Населення — 1501 чоловік. Сільраді під­порядковане село Кирилівка.

Село виникло в другій половині XIX століття.

На початку лютого 1918 року в Олексіївці встановлено Радянську владу. В роки громадян­ської війни 40 олексіївців служили в Червоній Армії. П. П. Савченко у 1918—1920 рр. воював у складі Чапаєвської дивізії, за хоробрість, про­явлену в боях, його нагороджено орденом Чер­воної Зірки.

На фронтах Великої Вітчизняної війни в ла­вах Червоної Армії билися проти фашистів 408 жителів, 120 з них відзначено бойовими на­городами. Під час тимчасової окупації від рук гітлерівських окупантів загинули — голова кол­госпу І. С. Петриков, якого було залишено на окупованій території для організації боротьби проти загарбників, директор місцевої школи О. А. Глімбоцька, активісти колгоспного будів­ництва П. Н. Осетров, Г. С. Лиходід, Р. О. Пана- севич. На честь 178 загиблих воїнів-односельців встановлено монумент.

ПЕРЧУНОВЕ — село, центр сільської Ради, розташоване на річці Корабельній, за 45 км на південний схід від районного центру і за 18 км від залізничної станції Помічна. Населення — 992 чоловіка. Сільраді підпорядковані населені пункти Переселенці, Сміливе.

Село засноване у другій половині XIX сто­ліття.

Радянську владу в Перчуновому встановле­но в березні 1918 року.

В роки Великої Вітчизняної війни 285 жите­лів села пішли на фронт, 142 з них загинули,

438 відзначені боновими нагородами. На брат­ській. могилі воїнів-визволителів села відкрито пам'ятник. На честь 25-річчя визволення Перчу- пового встановлено гранітний обеліск з напи­сом: «19.111 — 1944 р. звільненням с. Перчуно- вого закінчилося очищенпя Кіровоградщини від німецьких окупантів».

Уродженцями села є генерал-майор юстиції М. В. Кравченко і кандидат географічних наук О. М. Дроздов.

ТРОЯНИ — село, центр сільської Ради, розта­шоване на річці Сухому Ташлику, за 18 км на захід від районного центру. Населення — 207 чо­ловік. Сільській Раді підпорядковані населені пункти Любимівка, Новодобрянка, Новоодеса.

Засноване село у першій половині XVIII сто­ліття.

Наприкінці лютого 1918 року в Троянах обра­но Раду селянських депутатів, головою якої став селянин-бідняк М. М. Кошовий.

На фронтах Великої Вітчизняної війни боро­лися проти фашистів понад 100 жителів, 66 з них загинули, 69 нагороджені орденами й медалями. Уродженець села нині генерал-майор В. К. Іщен- ко, який збив 14 ворожих літаків, удостоєний звання Героя Радянського Союзу. Відкрито па­м'ятник загиблим землякам.

Поблизу Троянів знайдено речі сарматського часу (II ст. до н. е. — II ст. н. е.) та скарб рим­ських монет (II ст. н. ери).

ФЕДОРІВКА — село, центр сільської Ради, розташоване на лівому березі річки Синюхи, за 37 км на північний захід від районного центру. Населення — 658 чоловік. Сільраді підпорядко­вані населені пункти Новомихайлівка, Показове, Попівка.

Засноване село в середині XVIII століття.

У лютому 1918 року у Федорівці встановле­но Радянську владу.

Під час Великої Вітчиз­няної війни на фронт, пі­шли 187 жителів села, 74 з них загинули, 84 нагоро­джені орденами й медаля­ми. На братській могилі 169 радянським воїнам, які полягли влітку 1941 року в бою за.село, встановлено пам'ятник.

Поблизу Федорівки, в урочищі Куцій Балці, ви­явлено поселення трипіль­ської культури (III ст. до н. е.). Біля с. Показового досліджено курган доби бронзи, скіфське та поло­вецьке поховання.

ЮР'ЇВКА — село, центр сільської Ради, розта­шоване за 7 км на схід від районного центру і за 32 км від залізничної станції Помічна. На­селення — 875 чоловік.

.

Юр'ївка, яка спочатку складалася з трьох на­селених пунктів (Босна, Явдокимівка, Юр'ївка), заснована у другій половині XVIII ст. вихідцями із запорізьких козаків.

Наприкінці лютого 1918 року обрано Раду селянських депутатів. Активними організатора­ми Радянської влади були солдат Г. Бойченко та місцеві селяни Д. Ю. Мартинцов, М. Баси­стий, розстріляні у 1918 році австро-німецькими окупантами. У боротьбі з денікінцями відзна­чився уродженець села командир взводу 5-ї роти радянського Дніпровського полку Ф. В. Молча- нов. Його нагороджено орденом Червоного Пра­пора. У 1923 році виник ТСОЗ «Новий світ», зго­дом — ТСОЗи «Пам'ять Леніна», «Селянська ме­та», ім. Шевченка, «Радянський селянин».

На фронтах Великої Вітчизняної війни бився проти фашистів 151 житель села, 91 з них наго­роджений орденами і медалями. Споруджено обеліск Слави з викарбуваними іменами 87 за­гиблих односельців, а також пам'ятник на брат­ській могилі радянських воїнів, які полягли смертю хоробрих під час визволення села.

У Юрівці народився радянський військовий діяч адмірал М. Є. Басистий.

Адмірал М. Є. Ба­систий, уродженець Юр'ївки. Фото 1950р.