
- •1. Пігментація (барва волосся та очей).
- •3. Головний покажчик.
- •4. Нисотнін покажчик.
- •6. Носовий покажчик.
- •7. Профіль носа.
- •8. Довжина верхньої кінцевости (руьи).
- •9. Довжина нижньої кінцевости (ноги).
- •10. Довжина нижньої кінцевости що-до бюсту чи скелічний покажчик (index skelique).
- •1. Мисливство2).
- •2. Рибальство21).
- •3. Скотарство1).
- •4. Хліборобство1).
- •6. Способи пересування22).
- •7. Пожива1).
- •8. Будівництво1).
- •9. Одежа1).
- •1,«Ржавна ордена Трудового
- •10. Вірування1).
- •12. Народне знання.
- •Шлюбний ритуал та обряди на україні1).
6. Носовий покажчик.
Хоч українці взагалі майже вузьконосі (лепторіни), з середнім носовим покажчиком в 70,9, але серед них, явна річ, намічаються певні, не дуже, правда, великі відхилення в бік мезорінії. Найцікавіше те, що найбільш вузьконосе з усіх українців є населення північної смут (середній покажчик 69,0), при тому тільки чернигівці виказуються дуже малими мезорінами (71,2—71,9). В середній смузі носовий покажчик вищий, ніж у північній (70,9); при тому найменшої висоти досягає він на Київщині (04.1) та на крайньому заході, у колишніх угорських русинів (00,0), а в инших місцевостях він переходить також до малої мезорінії, що не перевищує, однак, 77,7. Нарешті, в південній смузі носовий покажчик знову невисокий (09,0), з винятком Катеринославщини (75,2—70.4), де. мабуть, дає себе відчувати довгочасне сусідство з татарами. На жать, ми позбавлені змога порівняти український носовий покажчик з покажчиком великоросів та білорусів, тому що майже всі російські антропометричні дані, наведені в І нанайського, засновані на промірах довжини носа від перенісся (між очима) до носової переборки, в той час як ми. йдучи за французькою методою та правилами міжнародньої згоди, брали довжину носа від шшоп'а, цеб-то. від лобно-носового шову.
7. Профіль носа.
Значіння профіля носа серед етнічних ознак, на нашу думку, й досі недостатнє оцінено, і. мабуть, це сталося тому, що він. на жаль, не дається до проміру та мусить означатись на око. Однак, ріжняця між. вгнутим, рівним та орлиним носом така різка та виразна. що навряд чи дає багато волі суб'єктивізму при означенні. — в усякому разі суб'єктивізму тут мусить бути менше, ніж. наприклад. при означенні барви волосся чи очей. Що-до українців, то ця ознака, не тільки цілком виразна, але й значно вільніша від винятків, ніж усі шипі ознаки. Розглядаючи відсотково кількості підрахованих нами трьох форм профілю в усіх трьох смугах України, бачимо, що. з винятком українських повітів Курщини (46,1 %), центральної Галичини (44.1%) та галицьких гуцулів, вся решта українського населення в значній більшості має рівні носи, при тому в галицьких гуцулів порівнюючи невеликий відсоток рівно- НОСИХ (41,2%) пояснюється дуже великим відсотком людей, що мають випнутий (орлиний) ніс. Географічно профіль носа розподіляється в наявному звязку з иншими етнічними ознаками, — зростом та головним покажчиком. Вгнутий ніс зустрічається порівнюючи часто на. самій тільки Курщині та в центральній Галичині; далі, в досить значній кількості зустрічається він на Чернигівщині (27.5 та 32.5). на Ворон і ж чи ні (25%). у південно-західній та центральнії"! Волині (30.1%), на Катеринославщині (29,2). на Поділлі") (273—34.3%) та у гуцулів (25,4%— 46.6%). цеб-то в місцевостях, то підлягли впливу чи великорусів та білорусів, чи поляків; що-до Катери посла впиши, то тут можна, припускати і якийсь монгольський вплив. Рівний профіль носа, що переважає скрізь, за винятком Курщини. треба зачислити до характеристичних ознак чисто українського тину. Нарешті, вигнутий (орлиний) ніс, найбільш рідкий. найчастіше зустрічається на Вороні жчині (18,7%), на Кубані (.32.5%). у галичан (20%(—25,1 %) та у галицьких гуцулів, при чому у перших двох місцевостях можливий вплив іранських племен, а в гуцулів — найбільше правдоподібний — вплив румунський та нн ганський.