4. Нисотнін покажчик.

Висотній покажчик, що показує висоту черепа, в українців ріж/них місцевостей так само неоднаковий, як і инші ознаки. В північній смузі найменший висотній покажчик знаходимо в пів- денно-західній частині Чернигівщини (70.9), а найбільший у Радо- миському повіті на Київщині (72.S). ІЗ українських повітах Кур- щини та в східніх повітах Чернигівшини висотній покажчик одна­ковий (71.1); на північному сході Волині (72,0) він дуже набли­жається до полтавського (72.7) та до північно-київського (72,9), а в північно-західних повітах Волині спадає до 71,0, щоб звищитись у Галичині, у центральних бойків, до 72,7 та у колишніх угорських русинів до 73.1. Порівнюючи ці цифри з головними покажчиками цієї самої групи, не можна не запримітити, що між цими ознаками існує майже повна відповідність: низьким головним покажчикам відповідає менша висота черепа і навпаки. У середній смузі Украї­ни. як це можна було б припустити вже <і priori, найменшим висот­нім покажчиком одзначаються найдалі східні українці на Воро- ніжчилі та Харьківщині (69.s та 67.6 за Еркертом і 70,3 за Кондра- шенком). Трохи вищий висотній покажчик на Київщині (за Ді- больдом — 71.2. за Алешо — 6S.6 та за Артюховим — 70.7): ще виший він у північних повітах Поділля (72.0). У північно-західній та у центральній Волині цей покажчик, так само як і головний, помітно спадає (71.5) з відомих уже нам причин, а в Галичині він хитається між 71.2 та 72.7. знову таки в очевидній відповідності з головним покажчиком. Нарешті у південній смузі України найменший висотній покажчик знаходимо на Катеринослашцині (70, 6—70, 2), де він менший ніж на Кубані (71,4) та в Таврії (71,6), хоч на Катеринославіцині головний покажчик вищий. Але далі висотній покажчик, іде цілком правильно знищуючись зі сходу на захід, та під 72,ь на Поділлю доходить до 74,ь у буковинських гуцулів, і це знищення, як і в инших місцевостях, іде відповідно до зни­щення головного покажчика.

Спільний хід висотяіх та головних покажчиків вказує вже нам, що до висоти черепа в українців спричинились ті .самі обставини, від яких залежить і решта антропологічних ознак. Середнії! висот­ній покажчик українців взагалі (71.3). виведений нами з місцевих цифр, так само як і головний покажчик, вишнії за висотній по­кажчик великоросів (за Івановським 70.1) та білорусів (за тим самим автором — 06.1. або згідно з новими цифрами — 67.6). Що до порівняння висотнього покажчика українців з покажчиком по­ляків. то ми від нього мусимо одмовитись, бо для цього останнього покажчика у польських авторів немає даних, а тому нема їх і в І вановського.

о. Покажчик личнпй.

Надзвичайно важливе значіння має в антропології взагалі, а в антропології Росії особливо, личнпй покажчик, що дає відно­шення між довжиною та шириною лиця. Під словами — довжина лиця розуміють або загально вживане значіння цього слова (од по- чатків волосся на лобі до нижнього краю, підборіддя), чи анато­мічне його значіння (од так званого ophryon'a. цеб-то, від середини лінії, що торкається верхнього краю бров. до нижнього краю під­боріддя). У даному випадку ми маємо на оці лице анатомічне, за найбільшу ширину якого ми приймаємо, як це прішято в науці і-кулястий діаметр (diam. bizygomaxique)²⁰) цеб-то так званий нов­ин іі лігший покажчик (index facial total) Топінара.

У північній смузі України личний покажчик незначно хита­ється між 103.3 та 104.7. при тому нам не довелося помітити якої- будь правильності!: у північних повітах Курщини він (103,5) ниж­чий. ніж у повітах південних (104,5), у східніх повітах Чернигів- п шіи (104.7) вищий, ніж у південно-західніх (103.6); в овруцькому повіті на Волині він вищий, ніж у північно-західніх волинських по­вітах (103.3). У середній смузі, в межах великої України, як напри­клад. на Вороніжчині. а особливо на Поділлю, покажчик цей. мабуть, виший, ніж у північній смузі (104.3 на Вороніжчині та 105,2 на Поділлю) але він досить помірний на Харківщині (101,3), на ІІолтав- п пні (102.5) та на Київщині (за Алешо — 100.3). У Галичині він зразу спадає до оп.2 у північно-східніх галичан, до 100,3 у північно- західніх, 101,1 у бойків та 101,8 у лемків, доходячи до 105 тільки у центральних бойків.

Трохи менше ця ріжниця помічається в південній смузі Украї­ни: на Кубані висотній покажчик рівний 103,7, у східніх повітах Катеринославіщши — 102,0, в західніх — 102,0, на Поділлю — 102,4, а далі, в Галичині — 103,1 у буковинських гуцулів. 102,1 у галицьких. 101.2 в угорських та 101,1 у південних бойків.

Взагалі, виходить, що. українці належать до числа більше-мон- ше вузьколиціх народів (середній покажчик 102,7), при тому вузь- колицість ця збільшується помітно, хоч і не цілком правильно, зі сходу на захід, принаймні в середній та північній українських сму­гах, в міру віддалення від більше широкоскулястого великорусь­кого типу.