Особливості організації догляду за хворою дитиною та забезпечення її фізіологічних потреб в залежності від віку.

Організація догляду за хворою дитиною передбачає врахування не тільки особливостей її психологічного стану під час хвороби, а й особливостей будови та функціонування всіх систем організму залежно від віку.

Вікові анатомічні і функціональні особливості шкіри, які характеризуються зниженням місцевого імунітету і недостатністю захисної функції, вимагають від медичного персоналу чіткого дотримання гігієнічних вимог. Гігієнічний догляд за шкірою і слизистими оболонками дитини надзвичайно важливий, бо вони є дуже ніжними, а роговий шар шкіри може легко злущуватися. Внаслідок цього утворюється садно, яке є вхідними воротами інфекції. Треба поступово привчати дитину з малих літ самостійно мити руки, умиватися і т.д. Теж саме необхідне враховувати медичному персоналу під час проведення процедур, пов’язаних з доглядом або лікувальним процесом.

Медичний працівник при роботі з дітьми повинен строго дотримуватися наступних правил:

- нігті на руках повинні бути коротко підстрижені, щоб не пошкодити шкіру дитини;

- руки повинні бути ретельно вимиті. В цілях профілактики інфекційних захворювань після спілкування з однією дитиною потрібно знов вимити руки і, лише потім можна займатися іншим малюком;

- всі прикраси, які можуть подразнити шкіру дитини, необхідно з себе зняти.

Оскільки шкірне дихання в дитини значно інтенсивніше, ніж у дорослого, дитячий одяг, пелюшки, постільна білизна повинні бути легкими, з бавовняної тканини. Це найбільш актуально при захворюваннях органів дихання

При виконанні призначень лікаря, пов’язаних з місцевою дією лікарських засобів, необхідно враховувати підвищену проникність шкіри, особливо в дітей раннього віку. Особливості шкіри і слизистих оболонок визначають необхідність спеціально підбирати склад зовнішніх лікарських засобів, їх дозування й методику застосування.

Гігієнічний догляд за шкірою і слизистими оболонками у дітей є надзвичайно важливим. Під час захворювання дитина більше потіє, сеча може бути більш концентрованою, тому при недотриманні правил догляду, в малюків легко можуть виникати попрілості, а при порушенні температурного режиму – пітниця.

Під час догляду за слизовими оболонками слід пам’ятати про їх підвищену уразливість, особливо в перші місяці життя, зокрема слизова оболонка порожнини роту в них доволі суха, і при її обробці легко може виникати подразнення.

Кісткова система дитини продовжує розвиватися і після народження. Кістки у дітей раннього віку м'які, легко деформуються. Протягом перших 5 років життя відбуваються постійний зріст і перебудова кісткової тканини. Будова довгих трубчастих кісток починає бути схожим на кістці дорослої людини лише після того, як дитина навчиться стійко ходити. Але навіть в дітей шкільного віку при використанні неправильно підібраних по висоті меблів легко виникають порушення постави у вигляді викривлення хребта, травмування тощо. Тому, при обладнанні ігрових кімнат важливо правильно підбирати меблі для дітей різних вікових груп. Правильний розвиток кісткової системи залежить від характеру харчування, часу перебування на відкритому повітрі, інсоляції. З перших місяців життя потрібно ретельно виконувати правила догляду за дітьми, щоб уникнути травм. Наприклад, коли перевертають дитину, слід обережно брати її за руку (за плече) і стегно одночасно. Забороняється повертати дитину, взявшись тільки за руку або за ногу. Не слід допускати швидких і різких рухів, щоб не спричинити вивих.

Органи дихання в дитини, особливо в перші місяці життя характеризуються незрілістю. Ніс у дитини відносно малий, а носові ходи вузькі. Язик відносно великий, заповнює майже всю ротову порожнину (це є пристосуванням для смоктання), тому дихання через рот в дітей утруднено. Навіть невелике ускладнення носового дихання внаслідок виділень або утворення кірочок у носі, може призводити до порушення функції дихання. Це вимагає від медичного персоналу своєчасного здійснення відповідних гігієнічних заходів.

Частота дихання в дітей раннього віку значно більше, ніж в дорослих (табл.). Це пояснюється більшою потребою дітей в кисні, яка задовольняється не збільшенням глибини дихання, а його почастішанням. Це потребує від медичного персоналу стежити за чистотою повітря у палаті та службових приміщеннях і сумлінно виконувати режим провітрювання, особливо при захворюваннях органів дихання у дітей. Для забезпечення нормального дихання в дитини грудного віку важливо дотримуватися принципу вільного сповивання.

Серцево-судинна система дітей також має вікові особливості. Розміри порожнин серця (особливо - шлуночків) відносно невеликі, їх збільшення відбувається нерівномірно протягом всього періоду дитинства, що потрібно враховувати при призначенні і виконанні режиму дня і визначенні допустимих навантажень. Органи і тканини в дитини, що росте, вимагають достатнього кровопостачання, яке досягається більш частими скороченнями серця.

При народженні власний м'язовий шар розвинутий тільки в артеріях малого кругу кровообігу, в артеріях великого кола кровообігу вона починає формуватися з 5 років. Саме тому в дітей до 5-7 років рідко спостерігається підвищення артеріального тиску (гіпертензія), тоді як в перші місяці життя легко розвивається гіпертензія в малому крузі кровообігу внаслідок анатомо-фізіологічних особливостей легень.

Захворювання серця часто супроводжуються розвитком задишки, ціанозу, збільшенням частоти серцевих скорочень. Діти раннього віку у здоровому стані надто рухливі, тому, якщо дитина швидко стомлюється, періодично зупиняється і сідає (відпочиває), слід негайно проінформувати про це лікаря, бо це може свідчити про захворювання серця, або ускладнення з боку серцево-судинної системи. Нагляд за такими дітьми повинен бути надто обережним, щоб не викликати надмірного навантаження.

Травна система в дитини, особливо у періоді новонародженості, недосконала. Порожнина роту мала, слизова оболонка ніжна, має добре кровопостачання. Слиновиділення до 3 міс незначне, а надалі стає рясним й дитина не завжди спроможна заковтувати всю слину, що утворюється. При захворюваннях порожнини роту слиновиділення стає більш рясним і, щоб не виникало подразнень шкіри, треба здійснювати за нею ретельний догляд. В перші місяці життя (крім призначень лікаря) неприпустимо протирання порожнини рота, так як можна пошкодити ніжну слизисту оболонку.

Просвіт стравоходу з віком збільшується, тому довжина і діаметр зондів що використовуються для досліджень й медичних маніпуляцій (промивання шлунку) повинні бути відповідного розміру. Шлунок в дітей при народженні маленький (30-35 мл). Його фізіологічний об’єм після початку годування швидко збільшується і до кінця першого року життя дитини складає 200-250 мл. Це необхідно враховувати при годуванні дитини і визначенні кількості їжі, яку слід давати на одне годування. У дітей перших місяців життя має місце функціональна і анатомічна недостатність кардіального сфінктеру шлунку. Пілорична частина шлунку, навпаки, функціонально добре розвинута вже при народженні. Це призводить до того, що діти перших місяців життя схильні до зригування й легкого виникнення блювоти. Тому, після годування протягом 15-20 хвилин дитину тримають вертикально або кладуть, піднявши головний кінець ліжка під кутом 60°.

Довжина тонкого кишечнику відносно довжини тіла в дітей більше, ніж в дорослої людини. Це є компенсаторним пристосуванням, оскільки внаслідок низької активності шлункових ферментів провідну роль в процесі травлення виконує тонка кишка. Всі ці особливості враховують при приготуванні їжі, яка використовується для годування дітей.

Товстий кишечник в дітей першого року життя недорозвинений, відносно короткий, що й обумовлює часту дефекацію. У той же час, підслизовий шар прямої кишки слабо фіксує слизову оболонку, що є причиною випадіння останньої при нестійких випорожненнях (пронос, закріп) у дітей раннього віку. Це також треба враховувати при догляді за дитиною, зокрема, при постановці клізми.

Функції печінки в дитини ще недосконалі, особливо – детоксикаційна, чим пояснюється частий розвиток токсикозу при різних захворюваннях.

Нирки дитини після народження ще не повністю розвинуті. Тому, в дітей перших 2-3 років життя процеси фільтрації знижені, що слід враховувати при забезпеченні водного режиму. При перевантаженні водою в дітей, особливо – раннього віку, легко виникає затримка рідини в організмі. В той же час, нирки погано виводять з організму іони натрію, тому необхідно обмежувати кількість солі в раціоні дитини, особливо до 2-річного віку. Основні показники, що характеризують функціональний стан нирок, починають наближатися до таких дорослої людини після двох років. Число сечовипускань в дітей першого року життя складає 10-20 разів на добу, в дітей 2-3 років – 8-10 разів на добу, у дітей шкільного віку – 5-7 разів на добу.

Сечові шляхи при народженні дитини сформовані повністю, але при дефектах догляду і потраплянні патогенних мікроорганізмів, слизова оболонка легко інфікується. Для попередження розвитку інфекції сечовивідних шляхів необхідно ретельно виконувати правила догляду, особливо в дівчаток.

Обмін речовин в дітей має особливості, що вимагають уваги до побудування режиму харчування дитини й водного режиму.

Високий рівень позаклітинної рідини, а також недосконалі механізми фіксації рідини в клітинах і міжклітинних структурах обумовлюють розвиток зневоднення організму при різних інфекційних захворюваннях, порушеннях температурного режиму, недостатньому надходженні води з їжею. Дегідратація (втрата води) супроводжується важкими порушеннями загального стану.

Потреба дітей в рідині, значно вище, ніж у дорослих, (табл. ).

Таблиця №?. Щоденна потреба дітей у рідині (Мазурін А.В., 1998)

Вік	Кількість, мл
	середня	на 1 кг маси тіла
Новонароджений	250-500	80-150
6 мес	950-1000	130-150
1 рік	1100-1300	120-140
5 років	1800-2000	90-100
10 років	2000-2500	70-85
14 років	2200-2700	50-60

Діти повинні отримувати необхідну кількість води з питтям. Новонароджена дитина звичайно не потребує додаткового прийому води. На першому році життя, якщо дитина знаходиться на грудному вигодуванні, то додаткова кількість води звичайно призначається в разі необхідності. Кількість необхідної рідини залежить від температури зовнішнього середовища, а також при захворюваннях, що супроводжуються підйомом температури тіла, проносом, блювотою. Діти старше за 1 рік, як правило, просять пити самі, але при захворюваннях можуть відмовлятися як від їжі, так і від води, тому важливо напувати дитину, особливо при великих втратах рідини з проносом або блювотою.

Фізіологічні та психологічні особливості дітей різного віку.

Розвиток психіки дитини - складний процес дозрівання й ускладнення психічних функцій і особистості, що відбуває під впливом ряду факторів - спадково-біологічних й соціальних (виховання, навчання, впливу навколишнього середовища).

Окремі психічні функції дозрівають послідовно й поетапно. Перший етап - розвиток основних рухових функцій - від моменту народження до 1 року; другий - розвиток більше складних рухових функцій і дозрівання почуттєвої сфери - від 1 року до 3 років; третій - дозрівання емоційної сфери - від 3 до 12 років; четвертий - дозрівання розумової діяльності - після 12 років.

На першому етапі розвитку психіки дитини відбуваються переважно відбувається дозрівання й диференціація рухових функцій. Реакція дитини в перші тижні його життя - переважно рухова. Вони виникають у відповідь на будь-які подразники: холод, голод, різка зміна положення тіла. Починаючи з 3-4-місячного віку діяльність дитини приймає здебільш ігровий характер. Удосконалення рухових навичок створюють умови для ускладнення ігрової діяльності, маляті стає доступним використання під час гри різноманітних предметів.

Паралельно з удосконалюванням рухових функцій розвивається емоційна сфера дитини. Якщо на самих ранніх етапах життя емоції мають безумовно-рефлекторну природу, то вже з 2-3 місяцю життя деякі емоційні реакції здобувають умовно-рефлекторний характер.

Початок другого етапу характеризується переходом дитини з горизонтального положення у вертикальне (дитина починає самостійно стояти, ходити). Найважливішу роль у розвитку психіки на цьому етапі відіграє оволодіння мовою. Для розвитку й ускладнення емоційної сфери досить істотне значення має словесна оцінка дорослими свого відношення до дитини і його дій. Розвивається воля - прагнення одержувати бажане, з'являється наполегливість. Вік 3 роки іноді називають віком першої впертості. А впертість - це протиставлення своїх бажань і відстоювання їх. Іншими словами, дитина починає усвідомлювати себе, як особистість, своє «Я».

На 2-3 році життя розвиваються вже елементарні естетичні почуття, а також пізнавальні емоції; почуття подиву, характерне для однорічної дитини, переміняється допитливістю.

На третьому етапі раніше розвинені емоції стають більш глибокими, стійкими, складається система емоційних відносин. Формуються вищі моральні емоції - чуйність, турбота, почуття дружби, боргу і т.п. Вже на другому і третьому етапах розвитку закладаються основи розумової діяльності дитини; формуються прості, а потім - більше складні поняття й судження.

Четвертий етап розвитку психіки характеризується тим, що саме в цей період відбувається основне формування розумової діяльності дитини. На зміну переважно чуттєвим формам пізнавальної діяльності поступово приходить логічне мислення; колись індивідуальну свідомість усе більш дістають риси усвідомлення колективного, суспільного. Саме в цьому періоді остаточно формуються вищі людські емоції.

У біологічному і психічному розвитку дитини виділяють три критичних періоди: 3-4 роки, 7-8 років і 12-14 років. У ці періоди бурхливо протікає фізичний і психічний розвиток, часто виникає напруженість діяльності майже всіх функціональних систем організму, що створює підвищену небезпеку виникнення захворювання. Особливо насторожує щодо цього третій, так званий пубертатний - критичний період, що характеризується половим дозріванням підлітків і пов'язаної із цим гормональною перебудовою, різкими вегето-судинними зрушеннями.

Представлені етапи розвитку психіки дитини багато в чому схематичні й умовні. Індивідуальні особливості розвитку кожної дитини можуть вносити значні зміни в цю схему, проте їх необхідно враховувати під час догляду за дитиною.