Методика і техніка подавання зволоженого кисню та користування кисневою подушкою.
Оксигенотерапія застосовується з метою ліквідації або зменшення артеріальної гипоксемії. Це достатньо ефективний спосіб, який дозволяє підвищити вміст кисню у крові хворого. Призначається кисень у випадках недостатнього кисневого забезпечення органів та тканин, яке виникає при різноманітних захворюваннях дихальної системи, органів кровообігу, при отруєннях, шоках, набряку легень, після складних хірургічних втручань.
Тривалість оксигенотерапії складає від декілька часів до декілька діб, залежно від стану хворого. Кисень, що подається хворій дитині обов’язково повинен бути зволоженим, а його постійна концентрація в повітрі, що вдихає хворий дорівнює 24-44%. Подача зволоженого кисню здійснюється різними засобами. Для цього використовують пластикові носові катетери, які вводять безпосередньо у носові ходи і фіксують пластиром. Катетери, а також вода, через яку подається кисень, повинні бути стерильними. Крім катетерів подача зволоженого кисню подається через лицеві маски, пластмасові ковпаки або тенти для голови, в яких, на відміну від кисневих палаток, підтримується необхідна концентрація кисню.
Апарати для оксигенотерапії.
а - устрій, який збільшує вологість повітря і дозатор кисню;
б - автоматичний регулятор кисню у повітрі, що вдихає хворий
Одним із засобів надання кисню є використання кисневої подушки. Киснева подушка – чотирьохкутний прорезинений мішок, який з’єднаний резиновою трубкою з краном та мундштуком або лійкою. Подушка вмішує до 10 л кисню, який заповнюється в аптеці, або централізовано на кисневої станції. Перед застосуванням кисню мундштук обгортають 2-3 шарами змоченою водою марлі. Потім його притуляють до рота хворої дитини та відкривають кран, за допомогою якого регулюють подачу кисню. Коли кількість кисню значно зменшується, його вижимають вільною рукою. Мундштук перед застосуванням обробляють дезінфікуючими розчинами, кип’ятять або протирають спиртом.
Застосування кисню та кисневої подушки можливо тільки за призначенням лікаря. Передозування кисню також небезпечно, як і його недостатність. Особливо важкі ускладнення при передозуванні кисню розвиваються у немовлят.
Особливості проведення найпростіших реанімаційних заходів у дітей.
Фундаментальне значення трьох найважливіших прийомів серцево-легеневої реанімації в їхній логічній послідовності сформульовано у вигляді “Правила АВС” (міжнародний стандарт):
А – забезпечення прохідності дихальних шляхів.
В – проведення штучного дихання.
С – відновлення кровообігу.
Кожний медичний працівник повинен володіти методикою проведення найпростіших реанімаційних заходів у дитини.
Зупинка серцевої діяльності і дихання. Клінічна картина термінального стану (клінічної смерті) характеризується повною зупинкою дихання і кровообігу, або припиненням однієї з функцій, або різким пригнобленням їх. Основні ознаки клінічної смерті:
1. Зміна кольору шкіри і слизових оболонок (різко блідий, сіро-зелений, ціанотичний).
2. Відсутність або зміна характеру дихання (одиничні судорожні вдихи з участю допоміжної мускулатури).
3. Відсутність пульсації на крупних артеріях.
4. Розширення зіниць (цей симптом з'являється через 30-60 секунд після раптової зупинки серця).
При підозрі на клінічну смерть необхідно негайно приступити до реанімаційних заходів, які складаються з штучної вентиляції легенів і непрямого масажу серця. Серцево-легеневу реанімацію можна умовно поділити на два етапи.
Перший етап (долікарський) включає:
1) відновлення прохідності дихальних шляхів,
2) штучну вентиляцію легенів,
3) непрямий масаж серця.
Для відновлення прохідності дихальних шляхів необхідно:
Покласти дитину на спину з відкинутою назад головою для кращої прохідності дихальних шляхів.
- у разі необхідності очистити верхні дихальні шляхи (рота і глотки) будь-якими підручними предметами (рушник, хустка, бинт) від слизу, мокроти, сторонніх тіл і т.д.;
- висунути вперед нижню щелепу (підтримує корінь язика).
Після цього необхідно приступити до штучної вентиляції легенів.
На дошпитальному етапі штучну вентиляцію легенів можна проводити методом «з рота в рот» або «з рота в ніс». При обох способах вдихати через рот і ніс треба через хустку або марлю. Накрийте рот дитини, або – рот і ніс своїм ротом і негайно починайте проводити штучне дихання. Якщо ви здійснює це методом «з рота в рот» то слід одночасно зажати дитині ніс вказівним і великим пальцями.
Частота вдувань дорівнює нижній межі вікової норми частоти дихання дитини за одну хвилину:
новонароджені - 40
6 міс. - 34-35 1 рік - 30
5 років - 25 14 років - 20
доросліше 14 років і дорослі - 16-18
В умовах стаціонару для підтримці штучного дихання використовують дихальний мішок з маскою (мішок Амбу). Його обладнано клапаном, котрий при натисканні автоматично закривається, і все повітря через маску потрапляє хворому. Маска повинна щільно охоплювати ніс і рот дитини. Штучна вентиляція легень здійснюється ритмічним надавлюванням на мішок з інтервалом близько 2 с для пасивного видиху. Проведення штучної вентиляції легень ефективно, якщо у хворого з’явився гучний видих, з’явилися ознаки самостійного дихання, зменшення блідості або синюшності шкіри.
При зупинці кровообігу введення будь-яких медикаментозних засобів неефективно. Одним із засобів, що забезпечує штучний адекватний кровообіг, є непрямий масаж серця.
Техніка проведення непрямого масажу серця.
1. Дитина повинна лежати на твердій поверхні.
У дітей старшого віку долонну поверхню грона однієї руки кладуть на грудину, іншою рукою для посилення тиску прикладають на тильну поверхню першої.
У дітей грудного віку і новонароджених тиск на область серця здійснюється долонною поверхнею першої фаланги одного пальця або двома пальцями.
Компресію слід проводити ритмічно з частотою серцевих скорочень, відповідних віку:
новонароджені – 140 скорочень за хвилину, 6 місяців – 130 скорочень за хв.,
10 років – 80 скорочень за хв., 1 рік – 120 скорочень за хв., 14 років – 60-70 скорочень за хв., 5 років – 100 скорочень за хв.
Якщо в реанімаційних заходах беруть участь два рятівники, тоді один проводить штучну вентиляцію легенів, другий – непрямий масаж серця. При цьому на 1 дихальний рух повинно доводитися 4-5 компресій. При проведенні реанімації однією людиною на 2 дихання повинно доводитися 10-12 компресій. Ефективність проведення непрямого масажу серця оцінюється за наступними ознаками:
- поява пульсації на крупних артеріях під час компресій;
- зменшення блідості або синюшності шкіри;
- звуження зіниць і адекватна відповідь на світле, рухи очних яблук;
- поява серцевих скорочень і дихання.
Після відновлення дихання і серцевої діяльності подальше надання медичної допомоги дитині визначає лікар.
Протипоказанням до проведення непрямого масажу серця є перелом декількох ребер, двобічний пневмоторакс.
Основні джерела інформації
1. Т.В. Капітан /Пропедевтика дитячих хвороб з доглядом за дітьми, Навч. Вид.: Поділля, 2004.-С.5-24.
2. Практикум з пропедевтичної педіатрії з доглядом за дітьми.-Київ.-2002,Знання України. Майданник В.Г., Дука К.Д., Бурлай В.Г.
3. Загальний догляд за дітьми: Навч. Посібник /Л.С.Калиновська, В.Й.Гроховський, А.Х.Жагліна та ін. - К.:Вища школа, 1993.- 117 с.
4.В.Г.Майданник, В.Г.Бурлай. Ваша дитина (догляд та виховання),Київ.-2004.–298с.
5. Методичні вказівки «Структура та функції дитячих лікувально-профілактичних закладів»
6. А.В.Мазурин, А.М. Запруднов, К.И. Григорьев. Общий уход за детьми: Учебное пособие.-3 изд.,перераб. и доп.-М.: Медицина,1998.-296с.