Змістовий модуль 3. Структура та основні завдання догляду за хворими дітьми в стаціонарі.

Актуальність. Питання догляду за дитиною є дуже важливими, особливо в періоді грудного та раннього віку. Виняткового значення це набуває під час її перебування у стаціонарі. Особливості будови органів і систем, незрілість функціональних систем організму, недосконалість імунітету дитини обумовлює вимогливого дотримання гігієнічних заходів і чіткого виконання лікувальних процедур під час перебування дитини в стаціонарі. Створення сприятливих умов, дотримання деонтологічних принципів, належного догляду і харчування дитини під час її захворювання у значній мірі зумовлює кінцевий результат лікування.

Конкретні цілі.

- Оволодіння особливостями медичної деонтології при роботі з хворими дітьми та їх родичами

• Визначати особливості догляду за хворими дітьми різного віку

• Демонструвати володіння навичками дотримання лікувально-охоронного та забезпечення санітарно-гігієнічного режиму педіатричного відділення.

Тема 8. Особливості деонтології в роботі медичних працівників з дітьми та їх родичами. Основи медичної деонтології при роботі в педіатричному стаціонарі.

Відносини між медичним персоналом і пацієнтом сприяли появі на світ особливих етичних начал і правил поведінки – медичну етику і медичну деонтологію. У теорії розрізняють два поняття – медична етика і лікарська етика. Під етикою (від греч. ethos – звичай, характер) розуміють науку про суть, закони виникнення, розвиток і функції моралі, про відносини між людьми і обов'язки, які випливають з цих відносин. Вперше термін «етика» застосував Аристотель, який розумів її як філософію моральної поведінки людей. У країні, де охорона здоров’я і медична допомога взведенні до конституційного рангу, не може бути недовір’я і суперечок між пацієнтом і лікарем. Звертаючись до лікаря, людина вправі сподіватись на щире бажання медика допомогти позбутися страждань, професійну майстерність, чуйність, співчуття і поєднання глибоких знань з високою моральністю.

Особливості деонтології в педіатрії обумовлені своєрідністю дитячої психіки залежно від віку дитини. Ефективність лікування хворих дітей, визначається не тільки точною діагностикою захворювань, але й розумінням особистості хворої дитини. У зв'язку із цим, треба знати всі фактори, які беруть участь у формуванні особистості дитини. До них відносяться генетичні й зовнішньо-середові (переважно сімейні) фактори.

Відношення до дітей, які знаходяться на стаціонарному лікуванні, повинно бути рівним і доброзичливим. Цього необхідно дотримуватись починаючи з перших днів перебування дитини в лікарні. Велике значення під час спілкування з дитиною має чутливе ставлення до неї, прагнення зрозуміти її переживання. Для кращого розуміння стану дитини необхідно знати не тільки індивідуальні психологічні особливості дитини, але й обставини та проблеми, які мають місце в її сім’ї. Важливо приділяти увагу психологічним особливостям дітей пубертатного віку, бо у цьому віці нервова система, особливо в дівчаток, є найбільш уразливою, і негативний психічний стан хворого може шкідливо сказатися на перебіг хвороби.

Обов’язок медичного персоналу – надання медичної допомоги на високому професійному рівні. Виконуючи свої професійні обов’язки, медична сестра ні в якому разі не повинна приховувати допущені помилки. Необхідно сумлінно виконувати свої функціональні обов'язки, бути завжди зібраною, спокійною і врівноваженою, не допускати нервозності і метушні в роботі. При погіршенні стану хворої дитини не можна допускати паніки і розгубленості. Слід пам'ятати, що неуважність у роботі, сторонні розмови під час обслуговування хворих, а також відлюдність можуть мати негативні наслідки щодо процесу лікування. Кваліфіковане, чітке, своєчасне і старанне виконання призначень і процедур зміцнюють віру хворої дитини та її батьків в успіх лікування.

Важливим обов'язком медичного персоналу є збереження професійної таємниці, якщо вона не зачіпає інтересів суспільства або хворого. Медичні сестри не мають права розголошувати і обговорювати відомості про хворобу, таємні подробиці сім’ї дитини, які вони могли отримати під час виконання своїх професійних обов'язків. Молодшому медичному персоналу не треба брати на себе функції, які віднесені до компетенції лікаря та середньої медичної сестри. Не слід роз'яснювати батькам або родичам хворих дітей характер захворювання, інтерпретувати результати лабораторних, інструментальних та рентгенологічних досліджень. Вони повинні говорити лише про загальний стан хворого, морально підтримувати та підбадьорювати батьків хворої дитини.

Недопустимо у присутності хворих обговорювати або критикувати професійний рівень і призначення лікарів. Це підриває не лише авторитет лікаря, але й віру хворого в успіх лікування.

До деонтології відносяться й відношення з колегами. Взаємини між середнім й молодшим медперсоналом повинні бути демократичними. Робота у відділенні або в стаціонарі повинна підкорятися строгій дисципліні, слід дотримуватися субординації, тобто службового підпорядкування молодшого за посадою до старшого. Медичний працівник у відношенні до хворих повинен бути коректним, уважним, не допускати панібратства.

Службові взаємини медичних сестер складаються зі взаємин із співробітниками, хворими та родичами. Передусім культура службових взаємин у колективі базується на високій трудовій дисципліні, товариській взаємодопомозі, ввічливості та доброзичливому ставленні до людей. Проявами добрих взаємин між медсестрами є постійна готовність допомогти колезі в скрутних ситуаціях, що можуть виникати при виконанні різних процедур.