3.Операції за міжнародними торговельними розрахунками.

Торгівельні операції в іноземній валюті пов’язані з обслуговуванням зовнішньоекономічної діяльності резидентів; експорту - імпорту товарів (робіт, послуг).

Порядок проведення таких розрахунків регламентується законодавством України і міжнародними правилами оформлення та оплати платіжних документів.

Валюта (найчастіше вільно конвертована) та форми розрахунків при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності визначаються контрагентами самостійно і фіксуються в умовах зовнішньоекономічного контракту.

В цьому контракті обумовлюють:

• умови поставок товарів, відповідно до міжнародних правил, затверджених Міжнародною торговельною палатою (INKOTERMS – International Commercial Terms 1990),

• ціну одиниці виміру товару

• загальну вартість контракту

• валюту платежу.

Валюта ціни може не збігатись із валютою платежу, тому обумовлюють також у контракті обмінний курс однієї валюти на іншу.

Зовнішньоекономічні розрахунки за строками здійснення платежів можуть бути негайними (сконто) і у формі відстрочки платежу: за векселем або як попередня оплата. При платежах сконто, якщо оплата здійснена протягом 5 – 10 днів, товар може оплачуватися зі знижкою близько трьох відсотків його вартості.

Розрахунки за експортно-імпортними операціями між резидентами України та юридичними особами – нерезидентами України проводяться через кореспондентські рахунки банків-нерезидентів, відкриті в уповноважених банках України у гривнях, а також через рахунки в гривнях, які відкриваються постійним представництвам нерезидентів в Україні відповідно до ліцензії Національного банку України.

Здійснення міжнародних розрахунків регулюється Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

При проведенні експортно-імпортних операцій встановлено термін – 90 календарних днів. При цьому виторг резидентів-експортерів у іноземній валюті повинен бути зарахований на рахунки експортерів в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в зовнішньоекономічному контракті, але не пізніше 90 календарних днів з дати оформлення митної декларації, а в разі експорту послуг – з моменту підписання акта про надання послуг.

Оплата зовнішньоторговельних контрактів відбувається в одній із загальноприйнятих форм розрахунків:

• банківським переказом;

• інкасо;

• акредитивом;

• розрахунками за відкритим рахунком;

• розрахунками з використанням чеків.

Контрагенти можуть передбачити в контракті найбільш доцільну для них форму розрахунку з урахуванням чинного законодавства, що регламентує норми і терміни здійснення міжнародних розрахунків та бере до уваги технічні можливості банку щодо техніки розрахунків.

Банківський переказ – це просте доручення банку своєму банкові-кореспонденту виплатити певну суму коштів за дорученням та за рахунок переказодавця іноземному одержувачеві з вказівкою способу відшкодування виплаченої суми.

Банківський переказ здійснюється за допомогою платіжних доручень, адресований одним банком іншому.

Інкасо – це доручення експортера своєму банкові одержати від імпортера безпосередньо або через інший банк певну суму, яку зазначено в платіжних документах, або підтвердження (акцепт), що цю суму буде виплачено у відповідний строк.

Інкасо використовується в розрахунках як при умовах платежу готівкою (валютою), так із використанням комерційного кредиту (векселя). При здійсненні інкасо банки керуються Уніфікованими правилами про інкасо Міжнародної торговельної палати (ERI).

Відповідно до них постачальник-експортер після відвантаження товару імпортерові передає в обслуговуючий його банк комерційні та фінансові документи. Банк перевіряє документи і пересилає їх банкові імпортера. Банк імпортера передає документи покупцеві-імпортерові і в разі згоди клієнта з оплатою списує суму з його поточного рахунку. Після переказу коштів від банку імпортера до банку експортера останній розраховується з постачальником-експортером.

Акредитив – це умовне грошове зобов’язання банку, яке виставляється за дорученням і за рахунок його клієнта – імпортера, здійснити платіж на користь експортера (акцептувати його тратти), або забезпечити платіж (акцепт тратт) іншим банком у межах певної суми та у визначений строк проти документів, що супроводжують акредитив.

Документарні акредитиви – це акредитиви, платежі за якими проводяться за умови подання в банк комерційних і фінансових документів. Розрахунки акредитивами регламентуються Уніфікованими правилами та звичаями для акредитивів (ERA).

Суть розрахунків за відкритим рахунком полягає в тому, що експортер веде рахунок заборгованості імпортера. А імпортер у себе веде рахунок платежу експортерові. Між експортером та імпортером укладається для цього угода, в якій визначається:

• порядок погашення заборгованості;

• періодичність платежів;

• остаточне регулювання заборгованості за відкритим рахунком.

Ця форма розрахунків є вигідною тоді, коли контрагенти мають регулярні ділові контракти, довіряють один одному, оскільки невиконання зобов’язань імпортера тягне за собою припинення постачання товарів експортером.

Розрахунки чеками в міжнародній практиці здійснюються на підставі Єдиного чекового закону, прийнятого 1931 року Женевською чековою конвенцією.

Аналогічно векселю чеки поділяються на:

• іменні;

• ордерні;

• на пред’явлення.

Ордерні чеки можна передати іншій особі за допомогою індосаменту. Чек має стандартну форму, внизу чека є магнітна смуга, що містить інформацію для автоматизованого опрацювання чеків (зліва направо – номер чека, код банку, номер рахунку чекодавця, сума).