Рахунок 80 "Матеріальні витрати"

Рахунок 80 "Матеріальні витрати" призначено для узагальнення інформації про матеріальні витрати за звітний період.

За дебетом рахунку 80 "Матеріальні витрати" відображаються суми визнаних матеріальних витрат, за кредитом - списання на рахунок 23 "Виробництво" прямих матеріальних витрат, що включаються до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), до затрат допоміжних (підсобних) виробництв, на рахунки класу 9 - матеріальних витрат, що відносяться до виробничих накладних витрат, адміністративних і збутових витрат, або на рахунок 79 "Фінансові результати", якщо підприємство не застосовує рахунки класу 9.

Рахунок 80 "Матеріальні витрати" має такі субрахунки:

801 "Витрати сировини й матеріалів" 802 "Витрати купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів" 803 "Витрати палива й енергії" 804 "Витрати тари й тарних матеріалів" 805 "Витрати будівельних матеріалів" 806 "Витрати запасних частин" 807 "Витрати матеріалів сільськогосподарського призначення" 808 "Витрати товарів" 809 "Інші матеріальні витрати"

На субрахунку 801 "Витрати сировини й матеріалів" узагальнюється інформація про витрати сировини й матеріалів, які використані як основні й допоміжні матеріали в операційній діяльності підприємства.

На субрахунку 802 "Витрати купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів" узагальнюється інформація про витрати купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів в операційній діяльності підприємства.

На субрахунку 803 "Витрати палива й енергії" узагальнюється інформація про витрати придбаних палива й енергії всіх видів, які використані на технологічні та інші операційні цілі, в тому числі на вироблення з палива тепло- та електроенергії, що спожиті в операційної діяльності.

На субрахунку 804 "Витрати тари й тарних матеріалів" узагальнюється інформація про витрати тари й тарних матеріалів, що використані в операційній діяльності.

На субрахунку 805 "Витрати будівельних матеріалів" узагальнюється інформація про витрати будівельних матеріалів, які використані як основні та допоміжні матеріали в операційній діяльності підприємства.

На субрахунку 806 "Витрати запасних частин" узагальнюється інформація про витрати запасних частин, які використані для ремонту основних засобів, інших необоротних матеріальних активів та малоцінних та швидкозношуваних предметів підприємства.

На субрахунку 807 "Витрати матеріалів сільськогосподарського призначення" узагальнюється інформація про витрати матеріалів сільськогосподарського призначення, які використані в операційній діяльності підприємства.

На субрахунку 808 "Витрати товарів" ведеться облік витрат товарів, використаних для виробничо-господарських потреб, тобто без продажу іншим особам.

На субрахунку 809 "Інші матеріальні витрати" відображається вартість виконаних для підприємства робіт і послуг виробничого та невиробничого характеру (здійснення окремих операцій з виробництва продукції, обробки сировини й матеріалів; проведення іспитів з випробування сировини й матеріалів, які використовуються у виробництві; транспортні послуги, які є складовою технологічного процесу виробництва, тощо).

Рахунок 80 "Матеріальні витрати" кореспондує

17. Витрати на оплату праці включають:  основну заробітну плату;  додаткову заробітну плату;  інші нарахування. Узагальнюючим документом по нарахуванню заробітної плати є розрахунково-платіжна відомість. Розрахунково-платіжна відомість складається по кожному цеху, відділу, підрозділу. На підставі їх складається зведена розрахунково-платіжна відомість. Крім того, складається відомість розподілу заробітної плати по рахунках. Контрольною сумою є сума по відомості, яка має співпадати з сумою по розрахунково-платіжній відомості. Між видами продукції заробітна плата розподіляється: 1. Прямим методом - на підставі первинних документів по нарахуванню заробітної плати (рапорт, наряд на виконані роботи). 2. Методом кошторисних ставок – розраховуються кошторисні ставки витрат на одиницю продукції. 3. Пропорційно нормам (вказуються в планах або нормативах калькуляції) – спочатку на кожний вид продукції відносяться витрати в межах норм (плану), а потім додаються відхилення. Облік відхилень ведуть в окремій відомості.

18. Одним з найважливіших напрямів досліджень у статистиці праці та зайнятості є вивчення рівня, структури та динаміки витрат на робочу силу, що мають велике значення при визначенні політики заробітної плати, при укладенні тарифних угод та вирішенні інших завдань. Витрати на робочу силу можуть вивчатися у двох напрямах: витрати підприємства у зв’язку з використанням найманої праці та витрати на робочу силу на рівні економіки в цілому. У першому випадку основна увага приділяється вивченню тих витрат на робочу силу, які несе безпосередньо роботодавець. У другому — до уваги беруться і витрати держави на фінансування соціального забезпечення, пенсійних та інших програм. У статистичній практиці перевага віддається концепції витрат роботодавця на робочу силу. Разом з тим для міжнародних порівнянь дані про витрати роботодавців на робочу силу мають доповнюватися інформацією про участь держави у фінансуванні цих витрат. Згідно з міжнародними стандартами вивчення витрат на утримання робочої сили проводиться на основі спеціальних виборчих обстежень один раз на два роки. Для періоду спостереження вибирається календарний рік, з тим щоб урахувати всі витрати на робочу силу — регулярні (щомісячні ) та нерегулярні. Програма таких обстежень дає змогу пов’язати витрати на робочу силу з видом діяльності, галуззю або сектором економіки, рівнем рентабельності, фондоозброєнності та іншими характеристиками підприємства. Витрати підприємства (організації) на робочу силу — це суми винагород у грошовій та натуральній формах, що нараховані найманим працівникам за виконану роботу, і додаткові витрати організації на користь своїх працівників. Вони розглядаються, з одного боку, як частина фактичних витрат роботодавця, зв’язаних з використанням найманої праці, а з іншого — як доходи працівників підприємства. У складі витрат на робочу силу згідно з міжнародною стандартною класифікацією виокремлюють 10 груп: перші чотири групи охоплюють витрати на оплату праці, що входять до складу фонду заробітної плати: оплату за відпрацьований час, оплату за невідпрацьований час, одноразові заохочувальні виплати, регулярні виплати в натуральній формі (на харчування, житло, паливо); витрати підприємства на забезпечення працівників житлом; вартість житла, переданого у власність працівникам; витрати на утримання відомчого житлового фонду; суми, що надані працівникам для першочергового внеску на житлове будівництво або на погашення кредиту, виданого на ці цілі; витрати на погашення позичок, що надані працівникам для покращення житлових умов; витрати на соціальний захист працівників. У складі цієї групи можна виділити чотири групи витрат: обов’язкові відрахування в державні соціальні фонди; внески до недержавних пенсійних фондів; витрати, що є частиною виплат соціального характеру, наприклад, надбавки до пенсій працюючим на підприємстві, оплата відпусток працівникам та членам їх сімей на лікування та відпочинок, оплата послуг, що надаються працівникам підприємства установами й організаціями охорони здоров’я тощо; витрати на утримання медпунктів, профілакторіїв, будинків відпочинку, що перебувають на балансі підприємства або організації; витрати на професійне навчання, що включають витрати на утримання та оренду навчальних приміщень, витрати на платне навчання працівників, стипендії за кошти організації працівникам, які направлені на навчання, оплату відпусток для навчання та інші витрати, пов’язані з підготовкою та перепідготовкою кадрів; витрати на культурно-побутове обслуговування, у тому числі витрати на проведення вечорів відпочинку та інших культурно-масових і спортивних заходів, на утримання їдалень, бібліотек, клубів, курсів, студій тощо, оплата відпусток на екскурсії, подорожі; витрати на відшкодування цінової різниці на продукцію, що відпускається підсобними господарствами для громадського харчування працівників підприємства; інші витрати, що зв’язані з використанням найманої праці (оплата проїзду до місця роботи або відпочинку, вартість виданого безкоштовно форменного одягу, обмундирування, спецодягу, спецвзуття, інших засобів індивідуального захисту, витрати на відрядження, включаючи добові або кошти, що виплачуються замість добових); податки, що пов’язані з використанням робочої сили (податок із суми перевищення фактичних витрат на оплату праці працівників порівняно з їх нормованою величиною, плата за залучення іноземної робочої сили). Не включаються у витрати організацій на робочу силу допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, вагітністю та пологами, доглядом за дитиною та інші виплати з позабюджетних фондів, витрати на капітальне будівництво житла й об’єктів соціальної сфери, прибутки з акцій та інші доходи від участі працівників у власності організації (дивіденди, відсотки тощо). Для характеристики ефективності використання живої праці використовують показники середніх витрат у розрахунку на одиницю відпрацьованого часу (середньочасові витрати) та в розрахунку на одного працівника за місяць (середньомісячні витрати). Інтерес становить також зіставлення витрат, які несе роботодавець при використанні найманої праці, з об’ємом виробленої продукції. Середньогодинні витрати на робочу силу розраховують шляхом зіставлення суми витрат на робочу силу з кількістю відпрацьованих людино-годин, що характеризують реальні витрати праці в поточному періоді в процесі виробництва та реалізації продукції. Взаємозв’язок між середньогодинними та середньомісячними витратами на робочу силу: 3міс=3год*a*b де 3міс — витрати на одного працівника у місяць (ціна робочої сили); 3год — витрати у розрахунку на одну відпрацьовану людино-годину; а — середня фактична тривалість робочого дня; b — середня фактична тривалість робочого періоду (місяця), дні.

19. Оплата праці працівників визначається їх особистим трудовим внеском з урахуванням кінцевих результатів роботи підприємства і максимальними розмірами не обмежується.

Основним документом, який визначає оплату праці на підприємстві є Положення про оплату праці на підприємстві. Даний документ містить:

загальні принципи організації оплати праці на підприємстві, системи і форми оплати праці;

штатний розклад працівників підприємства [Додаток Ж] ;

побудову основної оплати праці з інструкціями по посадах і професіях тарифних ставок;

обумовлені доплати, надбавки і компенсації із зазначенням їх розмірів;

інші преміальні системи, що використовуються на підприємстві [26, с.244].

На ВАТ "Добромильський ДОК" затверджене положення про оплату праці працівників ВАТ "Добромильський ДОК", згідно з яким:

1. Оплату праці спеціалістам, службовцям виробничим працівникам та водіям проводити у відповідності до затвердженого штатного розпису за фактично відпрацьований час.

2. Проводити доплату працівникам за ненормований робочий день в розмірі 25% місячної тарифної ставки.

3. Проводити доплату за роботу в святкові і вихідні дні в подвійному розмірі до посадового окладу за кожну годину роботи в цей час.

4. Проводити доплату за суміщення професій (посад) в розмірі до 100% тарифної ставки.

5. Проводити доплату за виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника в розмірі до 100% тарифної ставки (окладу) відсутнього працівника.

ВАТ "Добромильський ДОК" своїм працівникам надає такі матеріальні допомоги: на оздоровлення та придбання медикаментів на лікування, в зв’язку з тяжким матеріальним становищем, на поховання та інше, одноразові виплати з нагоди святкування: міжнародного жіночого дня 8 Березня.

Облік праці та її оплати на ВАТ "Добромильський ДОК" організований таким чином, що сприяє підвищенню продуктивності праці, а також правильному обчисленню чисельності працівників для обліку заробітної плати.

Процес обліку оплати праці можна поділити на етапи: облік особового складу та використання робочого часу; облік виробітку продукції і заробітної плати.

Типові форми кадрової документації наведено в табл.3.1

Таблиця 3.1

Типові документи з обліку особового складу

Оформлення працівника на досліджуване підприємство здійснюється на основі наказу (розпорядження) про прийняття на роботу, який складається у довільній формі. На працівника відкривається особова картка, в якій зазначаються необхідні анкетні дані і всі зміни, які відбуваються у його роботі і водночас роблять позначку про прийняття на роботу у трудовій книжці. Крім того кожному працівнику присвоюється табельний номер, який у подальшому проставляється на всіх документах, котрі стосуються цього працівника.

Для обліку використання робочого часу застосовують табель обліку використання робочого часу. Дані табельного обліку використовуються також для визначення заробітку працівників, які перебувають на погодинній оплаті праці, та окремих виплат іншим працівникам. Табель являє собою іменний список усіх працівників з позначками проти кожного прізвища про використання робочого часу. Табель обліку використання робочого часу поданий в (Додатку З).

Зведеним документом, який відображає розрахунки з робітниками і службовцями, є розрахунково-платіжна відомість. Ця відомість складається щомісяця у розрізі працівників. Відомість складається з чотирьох частин. У першій частині вказується прізвище, ім’я, по-батькові кожного працівника і його посада, у другій – суми всіх видів нарахованої заробітної плати, в третій – утримання за їх видами, а в четвертій – суми, які належать до виплати.

Видача авансу на підприємстві виконується за платіжною відомістю. Дані про аванс, який виплачується, про суми утримання податків, які обчислюються по заробітній платі, та інші утримання записуються протягом місяця у відкриту на поточний місяць розрахунково-платіжну відомість.

Для запису за кожний місяць протягом року всіх видів нарахувань і утримань із зарплати працівника на підставі первинних документів по обліку відпрацьованого часу застосовується особовий рахунок.

ВАТ "Добромильський ДОК" проводить нарахування оплати відпусток з використанням резерву оплати відпусток, який створюється з метою рівномірного розподілу витрат на оплату відпустки протягом звітного періоду.

Резерв оплати відпусток створюється шляхом щомісячного його нарахування за нормативом від фактичних витрат на оплату праці.

При розрахунку нормативу враховується заробітна плата, яка включається до розрахунку середнього заробітку за рік, і відрахування на соціальні заходи. Норматив резерву відпусток становить 10% фактичних витрат на оплату праці в місяць.

Сума, яка нарахована працівнику за виконану роботу, і сума, яка належить до виплати, як правило, відрізняються одна від одної на суму проведених утримань із заробітної плати. Утримання можуть бути обов’язкові (провадяться у випадках, передбачених законодавством) і утримання, які здійснюються за ініціативою підприємства. При кожній виплаті зарплати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати 50% зарплати.