Ситуація спілкування (мета, адресат, місце, тема). Правила спілкування

Уявіть собі, що ви входите в нове для вас середовище - зустріч з май­бутнім діловим партнером, згодом відвідини нової установи, участь у яко­мусь зібранні. На вас уважно дивляться, оцінюють ваш зовнішній вигляд, манеру триматися, одяг. Перше враження склалося. А ось ви заговорили - і враження може зазнати змін. Воно стане або кращим, або гіршим, бо при­сутні (чи партнер) побачили вас по-справжньому, як особистість, якщо віри­ти давньогрецькому філософові Сократу, який сказав: "Заговори, щоб я тебе побачив".

Що ж впливає на зміну вражень? Ви, напевно, здогадалися... Слова. Пер­ша помилка ваша, особливо груба, одразу ж вплине на попередню оцінку.

Це, безумовно, не означає, що ваша мова повинна нагадувати дисти­льовану воду. Ні, для усного мовлення не існує поняття абсолютної пра­вильності, як стверджують науковці. Адже тут відбувається жива взаємо­дія людей, співрозмовники певним чином пристосовуються один до одного, часто навіть поступаючись заради співрозмовника. Тому й вважається, що навіть досконале знання всіх закономірностей, правил і норм ще не озна­чає, що людина володіє мовною культурою як основою мистецтва спілку­вання.

Щоб говорити тактовно, цікаво, своєю мовою впливати на слухачів, уміти переконати людину чи просто її розважити, уміти говорити зі знайо­мими чи незнайомими, з людьми, різними за віком, говорити один на один чи з учнівською аудиторією, схиляти на свій бік, викликати в них інтерес, треба знати мову.

А що значить знати мову? Які критерії оцінки цього поняття?

Кожна людина повинна мати багатий словниковий запас, використо­вувати у своєму мовленні десятки тисяч слів. Словниковий запас, як пра­вило, ніколи не буває незмінним. Він змінюється залежно від ситуації чи обставин. Але основні поняття залишаються назавжди.

Правила спілкування

1. Орієнтація риторики на конкретну ситуацію спілкування вимагає функціонально-стилістичного оформлення тексту, яке грунтується на чер­гуванні і взаємопроникненні "високих" і "низьких" засобів мови, новітніх у творень і архаїзмів, мовних кліше і свіжих, несподіваних образів.

2. Характерною особливістю сучасного риторичного тексту є мовна відкритість: автор має право використовувати найрізноманітніші можли­вості мови.

3. Вибір в межах ділового стилю нейтральних, міжстильових, емоцій­но не забарвлених слів.

4. Допустиме вживання у спілкуванні, у виступах літературно-розмов- ноїлексики. Слід пам'ятати, що надмірне вживання просторічної (зниже­ної) лексики свідчить про низький рівень культури.

5. Шлях мовного добору (пошуку) - від єдиного слова до синоніміч­них, багатозначних слів, а далі - до уточнення кожного із синонімів. Слід вибирати одне, найточніше, найефективніше слово, відокремлюючи всі інші.

6. Виразність висловлювання визначається вмінням виокремити конт­растну фразу. Суть цього висловлювання полягає в тому, що елементи різних стилів зібрано в одному тексті, щоб не лише назвати якийсь факт, а й висловити до нього своє ставлення.

7. Щоб вибрати слово, треба "бачити" предмет спілкування; вибрати слово - це значить уміти передати іншим своє враження чи своє ставлення так, що вони цей предмет начебто побачать вашими очима.

8. Послідовність, чіткість, виразність - основні ознаки структури вис­тупів і бесід.

9. Основний закон красномовства - настанова на ефективну комуніка­цію, для організації якої можуть залучатися різні способи і засоби "монта­жу" тексту залежно від типу комунікації й адресата.