5. Доречність мовлення

Доречність - ознака мовлення, яка організує його точність, логічність, чистоту, вимагає такого добору мовних засобів, що відповідають меті й умовам спілкування. Доречне мовлення відповідає темі висловлювання, його логічному змісту, емоційному забарвленню. Доречне мовлення обо­в'язково вимагає врахування ситуацій, складу мовців, форм (усної чи пи­семної) мови.

Передумови доречності мовлення:

1. Усвідомлення необхідності доречності мовлення.

2. Володіння культурою мовлення і спілкування.

3. Високий рівень вихованості людини.

4. Досконале знання мови, її функцій, форм і різновидів.

Засоби для досягнення мети спілкування і забезпечення його доречності досить різноманітні: монолог чи діалог, інтонація (заклична, спонукаль­на), риторичні запитання, різні види звертання, тональності тощо. Уміння вибирати найбільш доречну форму спілкування залежить від стосунків людей і мовленнєвої практики: кожна людина про той самий предмет мов­лення може висловитись по-різному. Залежно від різних умов і мети спілку­вання доречність мовлення буває контекстуальною, ситуаційною, стильо­вою і психологічно обумовленою.

Контекстуальна доречність виявляється в єдності змісту і форми вис­ловлювання. Контекст вимагає, щоб у ньому були гармонійно поєднані загальна тональність, слова, інтонація, структура речень. Щоб забезпечи­ти контекстуальну доречність висловлювання, варто використовувати в усному мовленні неповні речення, звертання, інтонацію, у писемному - складні речення, вставні слова тощо. Контекстуальна доречність впливає і на порядок слів у реченні, а речень - у тексті.

Ситуаційна доречність мовлення залежить від ситуації спілкування. Саме цим зумовлено використання монологу, діалогу (полілогу), внутріш­нього монологу, пошанної множини, множини ввічливості, авторської множини, різних форм звертання (від інтимного до офіційного) тощо. Від ситуації залежать темп і тональність мовлення, добір слова, а в писемному - застосування схем, таблиць, графіків.

Важливою є стильова доречність. Кожен стиль будується на виборі мовних засобів, їх співвідносності. Для наукового стилю доречне викорис­тання, термінів, а для офіційно-ділового - ділової лексики.

Доречність мовлення тісно пов'язане з його правильністю, логічністю, точністю, багатством.

6. Достатність і ясність мовлення

Достатнім є мовлення, яке не викликає запитань щодо його змісту, зро­зуміле для співрозмовника без додаткової інформації, не залишає нез'ясованим жоден аспект розмови.

Ясне, тобто зрозуміле мовлення, теж характеризується доступністю його змісту і форми, а, отже, виразністю суті думки і засобів її реалізації в усній чи писемній формі (засобів лексичних, емоційно-експресивних, структур- по-логічної організації фрази) тощо.

Достатність і ясність мовлення залежить як від суто мовної його струк­тури, так і від численних позамовних обставин спілкування (усного чи письмового) - від психологічної сумісності / несумісності співрозмовників, спорідненості / неспорідненості виду діяльності, рівня освіченості (по­інформованості) щодо теми спілкування, ординарпості / неординарності ситуації спілкування тощо.