
- •Лекція 9-12
- •Література
- •1. Правильність мовлення оратора
- •2. Точність і логічність мовлення
- •2.1 Логічні помилки
- •3. Багатство та різноманітність мовлення
- •4. Чистота мовлення.
- •5. Доречність мовлення
- •6. Достатність і ясність мовлення
- •Ситуація спілкування (мета, адресат, місце, тема). Правила спілкування
- •Прийоми розвитку пам'яті й запам'ятовування тексту промови
- •11.7. Композиція тексту виступу
- •11.8. Розмітка тексту знаками партитури
- •II.8.2.1. Рядкові знаки
- •Надрядкові знаки
- •Підрядкові знаки
- •11.8.3. Основні правила розстановки логічних наголосів
- •11.9. Виражальні засоби риторики
- •Подолання "ораторського страху"
5. Доречність мовлення
Доречність - ознака мовлення, яка організує його точність, логічність, чистоту, вимагає такого добору мовних засобів, що відповідають меті й умовам спілкування. Доречне мовлення відповідає темі висловлювання, його логічному змісту, емоційному забарвленню. Доречне мовлення обов'язково вимагає врахування ситуацій, складу мовців, форм (усної чи писемної) мови.
Передумови доречності мовлення:
Усвідомлення необхідності доречності мовлення.
Володіння культурою мовлення і спілкування.
Високий рівень вихованості людини.
Досконале знання мови, її функцій, форм і різновидів.
Засоби для досягнення мети спілкування і забезпечення його доречності досить різноманітні: монолог чи діалог, інтонація (заклична, спонукальна), риторичні запитання, різні види звертання, тональності тощо. Уміння вибирати найбільш доречну форму спілкування залежить від стосунків людей і мовленнєвої практики: кожна людина про той самий предмет мовлення може висловитись по-різному. Залежно від різних умов і мети спілкування доречність мовлення буває контекстуальною, ситуаційною, стильовою і психологічно обумовленою.
Контекстуальна доречність виявляється в єдності змісту і форми висловлювання. Контекст вимагає, щоб у ньому були гармонійно поєднані загальна тональність, слова, інтонація, структура речень. Щоб забезпечити контекстуальну доречність висловлювання, варто використовувати в усному мовленні неповні речення, звертання, інтонацію, у писемному - складні речення, вставні слова тощо. Контекстуальна доречність впливає і на порядок слів у реченні, а речень - у тексті.
Ситуаційна доречність мовлення залежить від ситуації спілкування. Саме цим зумовлено використання монологу, діалогу (полілогу), внутрішнього монологу, пошанної множини, множини ввічливості, авторської множини, різних форм звертання (від інтимного до офіційного) тощо. Від ситуації залежать темп і тональність мовлення, добір слова, а в писемному - застосування схем, таблиць, графіків.
Важливою є стильова доречність. Кожен стиль будується на виборі мовних засобів, їх співвідносності. Для наукового стилю доречне використання, термінів, а для офіційно-ділового - ділової лексики.
Доречність мовлення тісно пов'язане з його правильністю, логічністю, точністю, багатством.
6. Достатність і ясність мовлення
Достатнім є мовлення, яке не викликає запитань щодо його змісту, зрозуміле для співрозмовника без додаткової інформації, не залишає нез'ясованим жоден аспект розмови.
Ясне, тобто зрозуміле мовлення, теж характеризується доступністю його змісту і форми, а, отже, виразністю суті думки і засобів її реалізації в усній чи писемній формі (засобів лексичних, емоційно-експресивних, структур- по-логічної організації фрази) тощо.
Достатність і ясність мовлення залежить як від суто мовної його структури, так і від численних позамовних обставин спілкування (усного чи письмового) - від психологічної сумісності / несумісності співрозмовників, спорідненості / неспорідненості виду діяльності, рівня освіченості (поінформованості) щодо теми спілкування, ординарпості / неординарності ситуації спілкування тощо.