3. Багатство та різноманітність мовлення

Багатство мовлення - це використання великої кількості мовних оди­ниць (слів, словосполучень, речень), які відрізняються за смислом і будо­вою.

Різноманітність мовлення - використання різних мовних засобів для вираження однієї і тієї ж думки.

Багатство мовлення досягається мовними засобами, які в тексті не по­вторюються, а різноманітність забезпечує вираження однієї і тієї ж думки різними мовними засобами.

Українська мова - багата й різноманітна, а мовлення кожної людини може бути багатим і бідним, різноманітним чи одноманітним. Багатство і різноманітність мовлення залежить від того, хто є мовець: весь народ чи окрема особа, дитина чи доросла людина. Великий вплив на багатство і різноманітність мовлення мають його стиль, сфера спілкування тощо.

В українській мові існують семантичні групи слів (омоніми, синоніми, антоніми), багатозначні й абстрактні, застарілі й новоутворені слова, що становлять її багатство. Виражаючи думку, мовець може використати різно­манітні засоби залежно від знання мови, ерудиції, стилю висловлювання. Багатство і різноманітність мовлення виявляються на лексичному, фразео­логічному, словотвірному, граматичному і стилістичному рівнях.

Умови досягнення багатства і різноманітності мовлення такі: 1) багат­ство словникового запасу кожної людини; 2) уміння використовувати у своєму мовленні різні мовні засоби; 3) уміння інтонувати мовлення; 4) пос­тійне удосконалення і збагачення власного мовлення.

Про багатство мовлення судять насамперед за його лексичним скла­дом. Середній запас слів у добре освіченої людини становить 6-9 тисяч, тлумачний словник української мови містить понад 130 тисяч слів, а в на­родній скарбниці - 200 тисяч слів.

Лексичне і фразеологічне багатство мовлення формується словниками української мови, творами художньої, наукової, суспільно-політичної літе­ратури, усної народної творчості. Лексичне багатство вимагає не тільки засвоєння великої кількості слів, а й усіх можливих значень багатозначно­го слова.

Багатство й різноманітність висловлювання (тексту) забезпечують син­таксичні конструкції (синонімічні словосполучення й речення), наприклад: дієприкметниковий, дієприслівниковий звороти і підрядні речення, пряма і непряма мова, варіанти граматичних форм, наприклад, майбутній час: буду читати - читатиму, наказовий спосіб: читайте - читали б ( у формі умов­ного способу) та ін.

Українська мова і з стилістичного боку надзвичайно багата й різнома­нітна. Ці мовні засоби використовуються в текстах різних стилів.

Будуючи висловлювання в тому чи іншому стилі, промовцеві необхід­но враховувати емоційно-експресивне забарвлення слів, словосполучень, речень та їх закріпленість за певним стилем.

4. Чистота мовлення.

Чистота мовлення - це повна відповідність нормам літературної мови. Для чистоти мовлення важливими є правильна літературна вимова, вжи­вання слів, що відповідають літературній нормі. У чистому мовленні не вживають діалектизми, лайливі слова, слова-паразити тощо. Чистота мов­лення на рівні вимови досягається суворим дотриманням орфоепічних норм (вимова голосних і приголосних звуків, звукосполучень, наголос у словах).

Найпоширенішими помилками у вимові, що заважають чистоті мови, є неправильні наголошення, невиправдане "акання" та впливи інших мов, переважно російської мови. Руйнують чистоту мовлення лексичні засоби, якщо використовуються неточно, стилістично невмотивовано. Це насам­перед діалектні, просторічні, жаргонні слова, канцеляризми і професіона- лізми, лайливі й вульгарні слова.

Користуючись літературною мовою в розмовному мовленні, треба уникати діалектних слів. Уживання діалектизмів в інших сферах (діловій, науковій тощо) спілкування засмічує мову, порушує її чистоту.

Просторічні слова мають згрубіле, іронічне забарвлення, через те вони нормативні в повсякденному, побутовому спілкуванні. Наприклад: беш­кетник, брехун, швендяти, наеобачитись, горлати, охламон.

Надмірність канцеляризмів і професіоналізмів засмічує мову, робить її громіздкою, важкою для сприймання. Тому у виступі їх треба уникати, використовуючи синоніми чи описові звороти. Наприклад: відсоток (замість процент), довбня (замість сталева чи куляста баба), завдання, роль (замість функція), досягнення (замість результати).

Чистота мовлення вимагає уникати вульгарних і лайливих слів, які не відповідають нормам літературної мови і культури мовлення поведінки.

Іншомовні слова теж засмічують мову, якщо вживаються надмірно й недоречно. Особливої шкоди завдає так зване суржикове мовлення, у яко­му змішуються українські й російські слова. Засмічують мову й слова-па- разити. Це звичайні вставні слова, що нічого не виражають у тексті: ну, значить, так би мовити, взагалі, власне кажучи, як це, розумієш. Надмірне вживання їх не тільки псує мову, а й робить її беззмістовною. Чистота мов­лення - це його краса й ознака культури кожної промови.