Лекція 9-12

ТЕМА: Основні комунікативні ознаки культури мовлення

План

Вступ

1. Правильність мовлення оратора.

2. Точність і логічність мовлення.

   0. Логічні помилки.

3. Багатство та різноманітність мовлення.

4. Чистота мовлення.

5. Доречність мовлення.

6. Достатність і ясність мовлення.

Література

Основна

1. Шевчук С.В. Сучасна українська літературна мова: Навч. посібн. – 2-ге, вид. виправл. і доп. / С.В. Шевчук, Т.М. Лобода. – К.: Арій, 2008. – 384 с.

2. Кочан І.М., Токарська А.С. Культура рідної мови: Збірник вправ і завдань. – Львів: Світ, 1996. – С. 19-36, 62-74.

3. Колотілова Н.А. Риторика. Навч. посібник. – К.:Центр учбової літератури, 2007 – 232 с.

Додаткова

1. Коваленко С.М. Сучасна риторика: Навчально-практичний посібник. – Тернопіль: Мандрівець, 2007. – 184 с.

2. Пєхота О.М. Індивідуальність учителя: теорія і практика: Навчальний посібник. – Вид. 2-ге, перероб. і доп. – Миколаїв: ТОВ «Фірма «Іліон», 2009. – 272 с.

Вступ

У сучасних риториках та дослідженнях з культури мови виділяють такі ознаки мовної культури промовця (комунікативно-риторичні якості мов­лення): правильність, точність і логічність, багатство (різноманітність), чистота, доречність, достатність і ясність, виразність. Аналіз цих якостей мовлення свідчить про те, що вони пов'язані з усіма складовими комуніка­тивного акту: учасниками (адресантом й адресатом), їх взаємодією (прин­ципами та правилами спілкування), мовним кодом, що сприяє формуван­ню ефективного спілкування.

1. Правильність мовлення оратора

Найголовніша ознака літературної мови - цс її унормованість, влас­тиві їй норми. Мовною нормою виступає будь-яке мовне явище-звук, спо­лучення звуків, морфема, значення слова чи фразеологізму, форма слова, словосполучення і речення, - що сприймається як зразок. Мовні норми є обов'язковими для всіх її носіїв. Наприклад, чергування звуків д - дж, с - ш та інші у дієсловах 1-ї особи однини теперішнього часу: сидіти - сиджу, ходити - ходжу, писати - пишу, тесати - тешу, текти течу, пекти - печу є нормативним. Це одна з морфологічних норм української мови.

Норма літературної мови - це сукупність загальноприйнятих правил, якими користуються мовці в усному й писемному мовленні. Опанування норм сприяє підвищенню культури мови, а висока мовна культура є свідчен­ням культури думки. Щоб говорити і писати правильно, треба добре зна­ти всі розділи мовної системи. А щоб говорити і писати добре, треба вміти добирати в конкретній ситуації спілкування найбільш вдалі, доречні мовні засоби - слова, словосполучення, речення.

2. Точність і логічність мовлення

Точним називається таке мовлення, у якому вжиті слова повністю відповідають своїм значенням і смислу висловленої думки. Точність мов­лення - одна з найважливіших його властивостей і характеризує насам­перед зміст висловлювання. Залежить точність від умінь мовця дібрати такі слова, які повністю співвідносяться з предметами, явищами, діями, котрі їх називають.

Точність мовлення передбачає, з одного боку, знання і вживання точ­них значень слів, словосполучень, речень, що відпозідають нормам літера­турної мови, а з другого - уміння виражати свої дугкки так, щоб вони одно­значно були сприйняті адресатом мовлення. Вимога точності впливає на добір мовних засобів для побудови усного чи писемного висловлювання.

Точність мовлення створюється за таких умов: 1) знання предмета мов­лення; 2) знання мови; 3) володіння мовленнєвими навичками говорити про щось, використовуючи багатство мови.

Творячи мовлення, ми вільно добираємо слова з тим чи іншим значен­ням. Але при цьому враховуємо, чи зрозуміє пас співрозмовник. Отже, точність мовлення залежить не від кількості використаних слів, а від їх доступності, недвозначності. Точність мовлення - це ввічливість, чемність, мовна етика у всіх сферах спілкування.

Основним способом точної передачі значення слова є контекст (сло­восполучення, речення, текст). Наприклад: полк б'ється - серце б'ється; червоне золото - біле золото (бавовна); середня школа - школа життя.

Точність мовлення, таким чином, вимагає повної співвідносності слів з реальною дійсністю.

Логічність мовлення має багато спільного з точністю. Вона теж харак­теризує зміст висловлювання і забезпечує його смислову послідовність.

Логічним називається мовлення, іцо забезпечує смислові зв'язки між словами і реченнями в тексті.

Словесне вираження думки здійснюється за законами логіки - науки про мислення. Логічність виявляється в точності вживання слів і словоспо­лучень, у правильності побудови речень, у смисловій завершеності тексту. На основі логічності визначаються доступність, дієвість, доречність мов­лення. Основою логічності мовлення є логічне мислення, що формується запасом знань і вмінням їх передати співбесідникові. Щоб мовлення було логічним, треба володіти знаннями мови й законами зв'язного мовлення.

Логіку висловлювання людина вдосконалює протягом усього життя. Умови досягнення логічності, як і точності, бувають різними. Насамперед треба оволодіти логікою висловлювання. Людина, яка хоче навчитися говорити й писати логічно, повинна навчитися логічно мислити. Тому треба вихо­вувати в собі уміння чітко й послідовно мислити. Необхідно оволодіти ло­гікою викладу, враховувати мовленнєву ситуацію. Дотримання логіки вик­ладу позитивно впливає на розуміння змісту висловлювання слухачем або читачем.

Для логічно правильної побудови тексту важливе значення мають си­ноніми, займенники, повторення окремих слів, простих і складних речень, виділення абзаців.

Логічність властива текстам усіх типів і стилів мовлення. Логічність мовлення залежить від способу мислення, рівня знань, життєвого досвіду людини.