
- •Лекція 9-12
- •Література
- •1. Правильність мовлення оратора
- •2. Точність і логічність мовлення
- •2.1 Логічні помилки
- •3. Багатство та різноманітність мовлення
- •4. Чистота мовлення.
- •5. Доречність мовлення
- •6. Достатність і ясність мовлення
- •Ситуація спілкування (мета, адресат, місце, тема). Правила спілкування
- •Прийоми розвитку пам'яті й запам'ятовування тексту промови
- •11.7. Композиція тексту виступу
- •11.8. Розмітка тексту знаками партитури
- •II.8.2.1. Рядкові знаки
- •Надрядкові знаки
- •Підрядкові знаки
- •11.8.3. Основні правила розстановки логічних наголосів
- •11.9. Виражальні засоби риторики
- •Подолання "ораторського страху"
Лекція 9-12
ТЕМА: Основні комунікативні ознаки культури мовлення
План
Вступ
Правильність мовлення оратора.
Точність і логічність мовлення.
Логічні помилки.
Багатство та різноманітність мовлення.
Чистота мовлення.
Доречність мовлення.
Достатність і ясність мовлення.
Література
Основна
Шевчук С.В. Сучасна українська літературна мова: Навч. посібн. – 2-ге, вид. виправл. і доп. / С.В. Шевчук, Т.М. Лобода. – К.: Арій, 2008. – 384 с.
Кочан І.М., Токарська А.С. Культура рідної мови: Збірник вправ і завдань. – Львів: Світ, 1996. – С. 19-36, 62-74.
Колотілова Н.А. Риторика. Навч. посібник. – К.:Центр учбової літератури, 2007 – 232 с.
Додаткова
Коваленко С.М. Сучасна риторика: Навчально-практичний посібник. – Тернопіль: Мандрівець, 2007. – 184 с.
Пєхота О.М. Індивідуальність учителя: теорія і практика: Навчальний посібник. – Вид. 2-ге, перероб. і доп. – Миколаїв: ТОВ «Фірма «Іліон», 2009. – 272 с.
Вступ
У сучасних риториках та дослідженнях з культури мови виділяють такі ознаки мовної культури промовця (комунікативно-риторичні якості мовлення): правильність, точність і логічність, багатство (різноманітність), чистота, доречність, достатність і ясність, виразність. Аналіз цих якостей мовлення свідчить про те, що вони пов'язані з усіма складовими комунікативного акту: учасниками (адресантом й адресатом), їх взаємодією (принципами та правилами спілкування), мовним кодом, що сприяє формуванню ефективного спілкування.
1. Правильність мовлення оратора
Найголовніша ознака літературної мови - цс її унормованість, властиві їй норми. Мовною нормою виступає будь-яке мовне явище-звук, сполучення звуків, морфема, значення слова чи фразеологізму, форма слова, словосполучення і речення, - що сприймається як зразок. Мовні норми є обов'язковими для всіх її носіїв. Наприклад, чергування звуків д - дж, с - ш та інші у дієсловах 1-ї особи однини теперішнього часу: сидіти - сиджу, ходити - ходжу, писати - пишу, тесати - тешу, текти течу, пекти - печу є нормативним. Це одна з морфологічних норм української мови.
Норма літературної мови - це сукупність загальноприйнятих правил, якими користуються мовці в усному й писемному мовленні. Опанування норм сприяє підвищенню культури мови, а висока мовна культура є свідченням культури думки. Щоб говорити і писати правильно, треба добре знати всі розділи мовної системи. А щоб говорити і писати добре, треба вміти добирати в конкретній ситуації спілкування найбільш вдалі, доречні мовні засоби - слова, словосполучення, речення.
2. Точність і логічність мовлення
Точним називається таке мовлення, у якому вжиті слова повністю відповідають своїм значенням і смислу висловленої думки. Точність мовлення - одна з найважливіших його властивостей і характеризує насамперед зміст висловлювання. Залежить точність від умінь мовця дібрати такі слова, які повністю співвідносяться з предметами, явищами, діями, котрі їх називають.
Точність мовлення передбачає, з одного боку, знання і вживання точних значень слів, словосполучень, речень, що відпозідають нормам літературної мови, а з другого - уміння виражати свої дугкки так, щоб вони однозначно були сприйняті адресатом мовлення. Вимога точності впливає на добір мовних засобів для побудови усного чи писемного висловлювання.
Точність мовлення створюється за таких умов: 1) знання предмета мовлення; 2) знання мови; 3) володіння мовленнєвими навичками говорити про щось, використовуючи багатство мови.
Творячи мовлення, ми вільно добираємо слова з тим чи іншим значенням. Але при цьому враховуємо, чи зрозуміє пас співрозмовник. Отже, точність мовлення залежить не від кількості використаних слів, а від їх доступності, недвозначності. Точність мовлення - це ввічливість, чемність, мовна етика у всіх сферах спілкування.
Основним способом точної передачі значення слова є контекст (словосполучення, речення, текст). Наприклад: полк б'ється - серце б'ється; червоне золото - біле золото (бавовна); середня школа - школа життя.
Точність мовлення, таким чином, вимагає повної співвідносності слів з реальною дійсністю.
Логічність мовлення має багато спільного з точністю. Вона теж характеризує зміст висловлювання і забезпечує його смислову послідовність.
Логічним називається мовлення, іцо забезпечує смислові зв'язки між словами і реченнями в тексті.
Словесне вираження думки здійснюється за законами логіки - науки про мислення. Логічність виявляється в точності вживання слів і словосполучень, у правильності побудови речень, у смисловій завершеності тексту. На основі логічності визначаються доступність, дієвість, доречність мовлення. Основою логічності мовлення є логічне мислення, що формується запасом знань і вмінням їх передати співбесідникові. Щоб мовлення було логічним, треба володіти знаннями мови й законами зв'язного мовлення.
Логіку висловлювання людина вдосконалює протягом усього життя. Умови досягнення логічності, як і точності, бувають різними. Насамперед треба оволодіти логікою висловлювання. Людина, яка хоче навчитися говорити й писати логічно, повинна навчитися логічно мислити. Тому треба виховувати в собі уміння чітко й послідовно мислити. Необхідно оволодіти логікою викладу, враховувати мовленнєву ситуацію. Дотримання логіки викладу позитивно впливає на розуміння змісту висловлювання слухачем або читачем.
Для логічно правильної побудови тексту важливе значення мають синоніми, займенники, повторення окремих слів, простих і складних речень, виділення абзаців.
Логічність властива текстам усіх типів і стилів мовлення. Логічність мовлення залежить від способу мислення, рівня знань, життєвого досвіду людини.